Кліматичні показники

Метео-станція	Середні температури, ºС			Середня к-сть опадів, мм		Сума актив- них темпера- тур (>10ºС)	Гідротерміч- ний коефіцієнт (ГТК) (відношення опадів до випаровування)
	січень	липень	за рік	за рік	за період з tº понад 10º
м . Стрий	-4	+18	7,6	700	430	2450º	1,6

Підрозділ 1.2. Рельєф місцевості

Рельєф – своєрідний фактор ґрунтоутворення. Він виступає як головний фактор перерозподілу сонячної радіації і опадів. Залежно від експозиції і крутизни схилів впливає на водний, тепловий, поживний і сольовий режими ґрунту, визначає структуру ґрунтового покриву і є основою ґрунтової картографії.

Передкарпаття – похила передгірська рівнина шириною до 60 км, яка характеризується м’якими формами рельєфу . Загальний напрямок ухилу місцевості на Пн-Сх та на Сх. Поверхня рівнини розчленована, абсолютні відмітки 250–500 м. Відносні перевищення рельєфу 60–120 м. Характерне чергування підвищених вододілів із широкими річковими долинами правобережних приток р. Дністер. Досить розвинені зсувні, карстові, ерозійні процеси . Передкарпаття поділяється на кілька районів: Сянсько-Дністровське межиріччя – чергування горбисто-увалистих піднять та понижень з абсолютними відмітками 300–320 м і відносними перевищеннями до 100 м. Верхньо-Дністровська зандрово-алювіальна рівнина характеризується ерозійно-акумулятивним рельєфом, де зандрові наноси поховані під алювієм рік. Абсолютні відмітки 300–320 м і відносні перевищення до 100 м. Дрогобицька передгірська структурна височина має ерозійно-акумулятивний рельєф із широкими заболоченими рівнинами і глибоко врізаними долинами з увалисто-хвилястими межиріччями. Абсолютні відмітки складають 300–400 м і відносні перевищення до 150 м. Середнє Передкарпаття – горбиста рівнина, з чергуванням межиріч і улоговин. Абсолютні відмітки – 300–400 м і відносні перевищення до 100 м.Область Зовнішніх (Скибових) Карпат – низькогір’я і середньогір’я, які відповідають зовнішній антиклінальній зоні Карпат, що ускладнена складчатістю і лускуватими насувами. Область Скибових Карпат ділиться на райони: Верхньо Дністровські Бескиди – низькогірні хребти відповідають «системі берегових лусок». Смуга крайового низькогір’я приурочена до Берегової і частково Орівської лусок. Рельєф має м’які обриси, місцями нагадує хвилясту місцевість. Зі торони Передкарпаття крайові хребти утворюють уступ із відносним перевищенням до 300 м. Абсолютні відмітки – 600–800 м. Інші хребти мають куполоподібні вершини з абсолютними відмітками понад 800 м. Добре розвинені поперечні і повздовжні долини. Спостерігаються оригінальні форми вивітрювання ямненських пісковиків. Район середньовисотних моноклінальних хребтів колівських Бескид займає межиріччя рр. Стрий-Опір і Опір-Мізунка. Абсолютні відмітки – 1000–1350 м. На лівобережжі р. Стрий абсолютні відмітки до 600 м.Скибові Ґорґани розчленовуються поперечними глибокими долинами рр. Мізунки, Свічі, Лімниці, Бистриці Солотвинської і Надвірнянської, Прута. Абсолютні відмітки – до 1800 м. Відносні перевищення 800–950 м. Хребти мають круті з кам’яними розсипами схили.Вододільно-Верховинська область охоплює Центральну синклінальну і частково Внутрішню антиклінальну зони. Стрийсько-Сянська верховина знаходиться в басейнах верхньої течії рік Стрий і Сян. Реліктів єдиної Давньосянської повздовжньої долини не виявлено; збереглися 4 повздовжніх долини. Система давніх повздовжніх рік мала північно-західний напрямок стоку. Верхів’я рік Стрв’яжу, Дністра, Стрия досягли днищ повздовжніх долин у плейстоцені. Річкові перехвати і ерозійне розчленування району перетворили його в низькогір’я з абсолютними відмітками до 250 м.

Підрозділ 1.3. Рослинність

Процес ґрунтоутворення починається з моменту поселення живих організмів на гірській породі. Вони засвоюють елементи літосфери, воду і елементи атмосфери, включають їх у метаболізм і повертають у грунт в інших формах і співвідношеннях. Найважливішим фактором ґрунтоутворення є рослинність. В залежності від кліматичних умов формуються різні рослинні формації .

В минулому в Передкарпатті були поширені букові і ялицеві ліси , тепер цей бук трапляється тільки як домішки в добривах , або ж утворює мішані а місцями чисті лісостепи на незначних площах . Основною породою в дібровах є черешчатий дуб , місцями скельний дуб , до нього бувають домішані ясен , липа , клен , черешня . В другому ярусі тут буває граб. На лісосіках з’являються похідні грабові і дубово-грабові деревостани . На ділянках лісу, що збереглися, росте дуб з домішкою в’яза і клена. У підліску часто трапляються дика груша , яблуня , черешня також ліщина, калина, черемха.

Підрозділ 1.4. Материнські породи

Роль грунтоутворючих порід як фактора ґрунтоутворення полягає в тому, що вони є матеріалом, з якого утворюється грунт. Материнські породи передають ґрунтам свій гранулометричний, мінералогічний та хімічний склад. Передкарпаття охоплює частину території Львівської (16,3%), Івано-Франківської (36,4%) та Чернівецької (16,9%) областей і разом займає близько 9,9 тис. км2. Грунти передгір’я Карпат розташовані над рівнем моря на висоті від 250 до 500 м, річна сума опадів становить 650—780 мм, причому до 500—600 мм з цієї кількості випадає в теплий період.

Грунти цієї підзони здебільшого формувалися на плато і найстародавніших терасах, вкритих делювіальними безкарбонатними лесовидними суглинками. Крім цих порід, на молодих терасах рік поширені алювіальні суглинки, підстелені пісками і гальковими відкладами. В заплавах сучасних рік поширені наймолодші ґрунтотворні породи — сучасні наноси пісків, супісків і суглинків, підстелених гальковими відкладами.

На цих різних за механічним складом породах під покривом лісу, а в більш понижених місцях під лучною рослинністю формувалися різні види грунтів підзолистого і дернового типів. Зокрема, під покривом лісової рослинності утворилися дерново-підзолисті, а під трав’янистою рослинністю — дернові ґрунти. По всій підзоні поширені також ґрунти болотного типу.

Всі ґрунти Передкарпаття об’єднують в такі чотири агровиробничі групи: 1) дерново-підзолисті поверхнево оглеєні; 2) дернові опідзолені оглеєні; 3) лучні та дернові; 4) болотні ґрунти.

Серед усіх вищезгаданих агровиробничих груп грунтів найбільш поширені дерново-підзолисті поверхнево оглеєні. Ці ґрунти мають неглибокий гумусний горизонт (30— 40 см), ненасичені основами, кислі, містять багато сполук рухомого алюмінію, шкідливого для рослин, і мало доступних для рослин азоту і фосфору, оглеєні. Вміст гумусу в них буває від 1,85 до 5,7%.

Підрозділ 1.5 Процеси ґрунтоутворення

Наявність різних ґрунтів у природі — це результат тривалого природного розвитку основних процесів ґрунтоутворення: підзолистого, дернового (гумусово-акумулятивного), болотного (гідроморфного), солонцевого (галогенного) та ін. Різноманітність ґрунтів пояснюється тим, що інтенсивність розвитку процесів ґрунтоутворення та їх комбінацій залежить від розвитку у часі факторів ґрунтоутворення за певних природних умов. Процеси ґрунтоутворення розвиваються одночасно і взаємообумов-лено. Внаслідок процесу ґрунтоутворення в ґрунтах формуються різні генетичні горизонти залежно від природних умов, характеру ґрунтотворної породи, типу рослинності, рельєфу і т. д. Різні напрями розвитку процесу ґрунтоутворення зумовлюють неоднакову будову профілю для різних типів ґрунтів. Ґрунтоутворення у Передкарпатті розвивається на продуктах вивітрювання трьох комплексів геологічно різновікових гірських порід. Найдревнішими (палеозой) є метаморфічні породи Рахівського масиву і Чивчинських гір; молодими (крейда, палеоген) - флішові породи, які представляють Складчасті Карпати, що займають до 90 % площі; наймолодшими (неоген) - ефузивні породи Вулканічних Карпат.У нижній частині Рахівського масиву виділяється гнейсово-сланцева свита порід, які датовані протерозоєм. Над цією свитою залягає значна товща (1000 м) палеогенових порід.Ґрунтотворними породами у Карпатах переважно є флішові утворення і продукти їх вивітрювання. Це осадові гірські породи, які утворилися у глибоководних геосилікатних морських басейнах. Характерною особливістю флішу є ритмічне чергування шарів піщаників, аргілітів, алевритів, мергелів, вапняків тощо. З точки зору участі у ґрунтоутворенні в Карпатах можна виділити три типи флішових порід: з переважанням грубошаруватих піщаників; з чергуванням шарів піщаників і глинистих сланців у співвідношенні 1.1; з переважанням глинистих сланців - алевритів з тонкими прошарками піщаників.У межах гірсько-лісового поясу Карпат, від висоти 300-325 м й до 1470 м над рівнем моря, переважають бурі лісові кислі ґрунти; або, як їх ще називають, бурі-гірсько-лісові чи просто гірські буроземи.За експериментальними даними (Г.О. Андрущенко, 1964), бурі лісові ґрунти Карпат утворилися так. У лісовій підстилці у процесі перетворення її мікроорганізмами кренові та інші органічні кислоти нейтралізуються основами, переважно кальцію, заліза й алюмінію так, що реакція розчинів у ній стає менш кислою, ніж реакція материнської породи, в яку потрапляють ці розчини. Нейтралізація ж органічних кислот відбувається унаслідок великої зональності підстилки, яка у свою чергу викликана багатими на первинні мінерали материнськими породами і доброю їх аерацією. Кисла реакція материнської породи утворюється внаслідок виносу основ під час вивітрювання мінералів, особливо тих, що містять сульфіди (у сланцях утворюється сірчана кислота). В умовах добре виявленого промивного водного режиму нейтралізовані розчини не опідзолюють ґрунт і не викликають перерозподілу колоїдів у його профілі.Гумусові кислоти, особливо ульмінова та апокренова, зв'язуючись із залізом й алюмінієм, акумулюються у верхніх шарах материнської породи і надають ґрунтові бурого кольору. Це свідчить про те, що одним із складових процесів генезису бурих лісових ґрунтів є біологічне нагромадження у Ґрунті заліза й алюмінію.Бурі гірсько-лісові ґрунти, які утворилися на піщаному безкарбонатному фліші. Валовий хімічний склад бурих гірсько-лісових ґрунтів значною мірою обумовлений породами, на яких вони утворилися. Наприклад, у ґрунтах, які утворилися на елювії флішу, вміст SiO2 у верхньому гумусовому горизонті дорівнює 80,6 %, а з глибиною зменшується до 69,5 %. Оксиди алюмінію (Al O) і заліза (Fe О) у гумусовому горизонті становлять відповідно 10,0 % і 4,3 %, а з глибиною їх вміст збільшується відповідно на 15,4 і 7,4 %. Приблизно на одному рівні профілі ґрунту розподіляються оксиди кальцію, магнію і калію.

РОЗДІЛ 2. ГЕНЕЗИС І ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ ГОСПОДАРСТВА АБО ГРУНТОВО - КЛІМАТИЧНОЇ ЗОНИ

Підрозділ 2.1. Номенклатурний список та агровиробниче групування ґрунтів господарствa .

Всі ґрунти Передкарпаття об’єднують в такі чотири агровиробничі групи: 1) дерново-підзолисті поверхнево оглеєні; 2) дернові опідзолені оглеєні; 3) лучні та дернові; 4) болотні ґрунти.

Серед усіх вищезгаданих агровиробничих груп грунтів найбільш поширені дерново-підзолисті поверхнево оглеєні. Ці ґрунти мають неглибокий гумусний горизонт (30— 40 см), ненасичені основами, кислі, містять багато сполук рухомого алюмінію, шкідливого для рослин, і мало доступних для рослин азоту і фосфору, оглеєні. Вміст гумусу в них буває від 1,85 до 5,7%.

Верхні горизонти перезволожені внаслідок слабкої водопроникності грунтів. В зв’язку з цим основним заходом для поліпшення родючості їх є впровадження різних видів дренажу разом з застосуванням агромеліоративних заходів (профільна оранка, борознування).

Таблиця 2.1