2.6. Структура кислих грунтів господарства

Таблиця 2.6

Площа грунтів за реакцією середовища

pH	Ступінь кислотності	Назва грунту	Площа , яку займає грунт
			Га	%
4,0 – 4,5	Сильнокислі
4,6 – 5,0	Середньокислі
5,1 – 5,5	Слабокислі
5,6 – 6,0	Близькі до нейтральних
6,0 – 7,0	Нейтральні

Всі ґрунти Передкарпаття кислі (рН = 4,4—5,4), мають негативні водні, фізичні, теплові і агрохімічні властивості. З метою підвищення їх родючості проводять дренажні роботи, вапнування, удобрення органічними і мінеральними добривами, запроваджу­ють сівозміни з бобовими травами. У Закарпатті та інших районах Карпат (на висоті до 450— 500 м) поширені підзолисто-буроземні кислі поверхнево оглеєні ґрунти. Вони також мають високу кислотність (рН = 4,2—4,8), низьку насиченість основами (ЗО—60%), низький вміст гумусу (2— З %) і поживних елементів.

3. Заходи , що спрямовані на підвизення родючості грунтів грунтово-кліматичної зони

Екстенсивна система землеробства за якої мало або ж зовсім не застосовується органічні і мінеральні добрива, а врожайність сільськогосподарських культур досягається за рахунок поживних елементів мінералізованого гумусу. Тому з року в рік їх стає менше у ґрунтах, що призводить до погіршення фізичних і агрофізичних властивостей, розвиток водної і вітрової ерозії, руйнування структури ґрунту, а вміст гумусу зменшився на 30-50% від його запасу.

За умов кризового стану у сільському господарстві, який поглиблюється унаслідок диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, найефективнішими, на думку ряду вчених України, є такі реальні заходи поліпшення родючості ґрунтів в адаптивних системах землеробства та їх ефективного використання:раціональне використання сівозмінного чинника: підбір культур основного і проміжного вирощування і їх чергування у сівозміні;у сівозмінах з проміжними посівами використовувати їх зелену масу на сидерат, а на малородючих і слабокультурних ґрунтах запроваджувати сидеральні сівозміни з полем сидератів основного вирощування, 1-2 поле проміжних посівів з використанням на корм і зелене добриво. Завдяки їх — за рахунок біологізації рослинного покриву зменшити ерозію ґрунту та мінералізацію органічної маси, поліпшити родючість ґрунту і збільшити врожайність культур, поліпшити якість продукції та стан довкілля в агроландшафтах;впровадження мінерального енергоощадного обробітку ґрунту, який зменшує його розпилення, мінералізацію гумусу, що сприяє покращенню фізичних властивостей ґрунту і є однією з ознак поліпшення родючості;вирощування науково-обґрунтованої діагностики мінерального живлення рослин. Це сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів добрив;оптимізація норм і співвідношення N : Р : К з урахуванням рівня забезпечення ґрунту доступними для рослин поживними елементами, захист ґрунтів від ерозії, боротьба з бур'янами, меліоративні заходи та ін.;

ефективне використання наявних ресурсів органічних добрив (гною, торфогноєвих компостів, сапропелю, органічних відходів переробки сільськогосподарської продукції та ін.);мінеральні добрива використовувати під пріоритетні культури: буряки цукрові, пшеницю, ріпак, картоплю найбільш ефективним способом — у рядки за сівби та у підживлення;повніше використання переваг екологізації та біологізації землеробства розширенням площі посіву багаторічних трав, а також місцевих сировинних ресурсів для поліпшення родючості ґрунтів: фосфати, цеоліти, глауконіти, фосфатшлак, дефекат, попіл, сапропелі, торф, а також біологічні стимулятори росту рослин. З метою підвищення їх родючості проводять дренажні роботи, вапнування, удобрення органічними і мінеральними добривами, запроваджу­ють сівозміни з бобовими травами.

Використана література

1. Андрущенко Г.О. Ґрунти західних областей УРСР : у 2 ч. / Г.О.Андрущенко. - Львів; Дубляни, 1970. – 255с.

1. Атлас почв Украинской ССР / под ред. Н. М. Крупкого и др. – К. : Урожай, 1979. – 214 с.

2. Ґрунтознавство: навч. посіб. /О. Ф. Гнатенко, М. В. Капшик, Л. Р. Петренко, С. В. Вітлицький . − К. : Оранта, 2005. – 648 с.

3. Ґрунтознавство: підручник / Д. Г. Тихоненко, М. О. Горін, М. І. Лактіонов та ін.: /за ред. Д. Т. Тихоненка. – К. : Вища освіта, 2005. – 703с.

4. Ґрунти Волинської області. – Львів : Каменяр, 1969. – 84 с.

5. Ґрунти Закарпатської області. – Ужгород : Карпати, 1970. – 74 с.

6. Ґрунти Івано-Франківської області. – Ужгород : Карпати, 1970. – 82 с.

7. Ґрунти Тернопільської області. – Львів : Каменяр, 1969. – 52 с.

8. Кваша М. І. Ґрунти Рівненської області. / М.І.Кваша. – Львів : Каменяр, 1970. – 92 с.

9. Ковда В. А. Почвоведение: в 2 ч. Ч.1: Почва и почвообразование. / В. А. Ковда , Б. Г. Розанов . – М. : Высш. шк., 1988.

10. Ковда В. А. Почвоведение: в 2 ч. Ч.2: Типы почв, их география и использование. / В. А. Ковда , Б. Г. Розанов . – М. : Высш. шк., 1988.

11. Крикунов В. Г. Ґрунти і їх родючість / В.Г.Крикунов. – К. : Вища шк., 1993. – 287 с.

12. Ґрунтознавство: підручник / І. І. Назаренко, С. М. Польчина, В.А. Нікорич – Чернівці, 2003. – 400 с.

13. Недвига М.В. Лабораторний практикум з ґрунтознавства./М.В. Недвига, О.С. Осадчий, М.Ю.Хомчак, Л.Д. Бойко. – К.: Агропромвидав,1999. – 240с.

14. Оленчук Я. М./ Ґрунти Львівської області / Я. М. Оленчук, А. Г. Николин – Львів: Каменяр, 1969. – 83 с.

15. Панас Р. М. Ґрунтознавство: навч. посіб. / Р.М. Панас. – Львів : Новий світ − 2000, 2005. – 372 с.

16. Полевой определитель почв /под ред. Н. И. Полупана. – К. : Урожай, 1981. –320 с.

17. Почвы Украины и повышение их плодородия : в 2 т. – К. : Урожай, 1988.

18. Практикум з ґрунтознавства : навч. посіб. / за ред. проф. Д. Г. Тихоненка. – 6-е вид., перероб. і допов. − Харків : Майдан, 2009. – 442 с.

19. Снітинський В.В. Ґрунтознавство з основами геоботаніки та агрохімії: навч.посіб./В.В.Снітинськимй, В.Ф. Якобенчук. – Львів: Аверс, 2006. – 312 с.

20.Деградация и охрана почв / Под общ. ред. акад. РАН Г.В. Добровольского. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 2002. – 654 с.

21 .Добровольский Г.В. Место и роль современного почвоведения в науке и жизни Почвоведение. – 1999. – №1. – С. 9–14.

22 .Добровольский Г.В., Никитин Е.Д. Экологические функции почв. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 1986. – 113 с.

23 .Добровольский Г.В., Никитин Е.Д. Функции почв в биосфере и экосистемах. – М.: Наука, 1990. – 259 с.

24 .Єфімчук Н. Трансформація органогенних ґрунтів Верхньодністровської низовини // Генеза, географія та екологія ґрунтів: Зб. наук. праць. – Львів, 2003. – С. 131–134.

25 .Ковда В.А. Роль и функции почвенного покрова в биосфере Земли / Сб. науч. трудов. – Ташкент, 1985. –С. 243–252.

26 .Кузнецова И.В., Бондарев А.Г., Данилова В.И. Устойчивость структурного состояния и сложения почв при уплотнении Почвоведение. – 2000. – №9. – С. 1106–1113.

27. Назаренко И.И., Польчина С.М., Смага И.С. Генетические особенности бурувато-подзолистых оглеенных почв Предкарпатья при различном использовании Почвоведение. – 1996. – №10. – С. 1167-1175.

28 .Паньків З.П., Позняк С.П. Дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти північно-західного Передкарпаття. – Львів.: Меркатор, 1998. – 132 с.