Гранулометричний склад ґрунтів

Назва ґрунту	Генетич- ний горизонт	Гли- бина, см	Розмір, мм; вміст, %						Фізична глина <0,01мм
			1-0,25	0,25-0,05	0,05-0,01	0,01-0,005	0,005-0,001	<0,001
Дерново підзолистий супішаний	HE	0-23	0,36	18,84	40,84	9,0	11,60	19,40	40,0
	E	24-31	0,36	10,47	54,60	9,65	12,50	15,40	37,65
	I	32-60	0,64	9,26	51,10	9,65	12,35	16,70	38,90
	P	61-92	0,56	11,85	45,25	7,15	12,65	22,6	42,40
Ясно сірі легко Сугленкові	HE	0-25	1,1	12,1	64,1	8,9	8,1	5,7	22,7
	E	26-35	1,0	10,6	63,2	7,9	9,8	7,5	25,2
	I	36-46	1,1	15,9	53,9	4,5	8,4	16,7	29,6
	Рк	47-79	1,7	13,0	51,5	8,6	11,4	13,8	33,8

За тричленною класифікацією грунти

Підрозділ 2.4. Фізико-хімічні властивості ґрунтів

Таблиця 2.4.1

Фізико-хімічні властивості ґрунтів

Назва ґрунту	Гори- зонт	Гли- бина, см	Гумус, %	рН КСІ	Гідролі- тична кислот- ність	Сума увібра- них основ	Вміст рухомих форм, мг/кг ґрунту
					Мекв./100 г ґрунту		N	Р2О5		К2О
Дерново підзолисті супіщані	Не	0-20	1.2	4.2	10,2	7,6	65		52		85
	Е	25-40	0.7	4.0	11,3	2,4	35		45		65
	І	40-110	0.4	4.6	8,5	7,9	30		42		70
	Р	>110	-	5.0	7,5	-	-		40		60
Ясно сірі лісові легкосугленкові	НЕ	0-25	1.8	5.0	3.6	6,0	85		65		95
	Е	25-40	0.9	5.2	2.65	6,0	75		45		85
	І	40-100	1.1	5.6	1.41	12,0	65		52		72
	Рк	>100	0.3	6.6	-	17,6	40		60		65

Простежується тенденція до змін фізико-хімічних властивостей досліджуваних фонових ґрунтів Передкарпаття під впливом сільськогосподарського освоєння. Всі досліджувані ґрунти характеризуються низьким вмістом гумусу та високою кислотністю, що негативно впливає на фізичні та водно-фізичні властивості. Деяке зниження вмісту гумусу в орних горизонтах пояснюється приорюванням верхньої частини мало збагаченого гумусом елювіального горизонту. Ґрунти під лісом характеризуються дуже низькими значеннями рН сольового та водного та високими значеннями гідролітичної кислотності, низьким значенням суми вбирних основ та ступенем насиченості основами. Сільськогосподарське освоєння зумовило підвищення значень рН сольового та водного, зниження значень гідролітичної кислотності, зростання показників насичення вбирного комплексу основами, що вказує на посилення інтенсивності дернового процесу ґрунтоутворення. Для буроземно-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів характерні дуже високі значення гідролітичної кислотності, низькі значення суми вбирних основ та ступеня насичення ґрунтів ними.

Підрозділ 2.5. Гумусовий стан ґрунтів

Гумус – це темно забарвлена органічна речовина , що утворюється в результаті біохомічних перетворень рослинних і тваринних решток . До складу гумусу входять гумусові кислоти та фульвокислоти . Сукупність морфологічних ознак , загальних ознак властивостей органічної речовини грунту та процесів її утворення , трансформація , міграція в профілі грунту дістала назву – гумусного стану грунту .

Сірі лісові ґрунти — тип ґрунтів, що формуються головним чином під лісами (переважно листяними) з трав'янистим покривом в умовах континентального, помірно вологого клімату. Утворюються на лісовидних суглинках, карбонатних моренах і інших материнських породах, зазвичай багатих кальцієм, при промивному водному режимі .

Процес гуміфікації – це синтез гумусових речовин з уламків біологічних макромолекул або їх похідних , що утворилися в грунті завдяки метаболізму та діяльності екзоферментів . Система гумусових кислот взаємодіє з зональними елементами рослинних решток , що виділяється при мінералізації утворює органо – мінеральних похідних . Процес гуміфікації має 2 фази . Гумус , як і органічні добрива відіграє істотну роль в підвищенні селективності високих і дуже високих норм мінеральних добрив , грунт краще реагує на збільшення норм мінеральних добрив чим більше в них гумусу.

Сірі лісові ґрунти — кислі в більшій частині профілю, лужні і нейтральні в нижній частині .Вони володіють відносно хорошими фізичними властивостями, біологічно активні, і родючі. Підрозділяються на підтипи: світло-сірі (близькі до дерново-підзолистих ґрунтів), сірі і темно-сірі (схожі з вилуженими чорноземами).

Дерново підзолисті грунти — Е-І-диференційовані кислі ґрунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р.Ці ґрунти сформувались в умовах помірного теплого клімату на супісках, близько до підземних вод. Дерново-підзолисті ґрунти сформувались під мішаними лісами. Для цього типу ґрунтів характерний невеликий уміст гумусу та білий горизонт вимивання .  Такі ґрунти потребують осушення та унесення добрив.

Таблиця 2. 5.1

Запаси гумусу у ґрунті

Назва ґрунту	Горизонт	Глибина, см	Вміст гумусу, %	Щільність будови, г/см3	Запаси гумусу, т/га
Дернові супіщані опідзолені	НЕ	0-23	1.8	1.23	50.922
	Еh	24-31	1.3	1.21	48.763
	I	32-60	0.5	1.24	37.2
	IP	61-92	0.3	1.26	34.776
	P	>92	0.1	1.27	11.684
					183.345

Для дернового супіщаного грунту характерне зниження запасу грунту за горизонтом по профілю від НЕ до материнської породи. Запас гумусу у метровому шарі грунту становить 183,345 т/га. Отже дернові супіщані грунти мало забезпечені гумусом.

Розрахунок балансу гумусу у грунті сівозміни

( ланка сівозміни)

Таблиця 2.5.2

№ поля	Культура	Пло- ща, га	Вміст гумусу у ґрунті		Мінераліза- ція гумусу за рік, т/га	Поповнення гумусу за рахунок поживних і кореневих решток за рік, т/га
			%	т/га
1	2	3	4	5	6	7
1	Однорічні трави	60	1,8	54	1,00	0,65
2	Овес	60	1,8	54	1,05	0,72
3	Картопля	60	1,8	54	1,40	0,45
Разом		180	5,4	162	3,45	1,82
Середнє		60	1,8	54	1,15	0,606

Дефіцит гумусу становить 0,544 т/га.

Для забезпечення бездефіцитного балансу необхідно щорічно вносити необхідну кількість органічних добрив .