8. Роль страхування у вирішенні соціальних проблем суспільства.

Роль страхування полягає у:

▪ створенні шляхом забезпечення соціального захисту кращих умов розвитку бізнесу, а громадянам – додаткових фінансових гарантій;

▪ забезпеченні додаткового соціального захисту для населення понад системи обовязкового соціального державного захисту;

▪ накопичення заощаджень громадян (це характерно для договорів страхування життя, які укладаються на довгий термін і передбачають виплату здійснених страхувальником внесків по закінченню терміну дії договору страхування);

▪ забезпеченні економіки довгостроковим копіталом;

▪ вивільненнні коштів підприємств, які потрібно було б тримати у власних резервах при застосуванні ними самострахування, і тим самим стимулювання ділової активності.

Страхування як об’єктивно необхідний елемент ринкової економіки забезпечує надійність гарантії відновлення порушених майнових прав та інтересів у випадках втрат. В той же час страхування не лише звільняє державу від витрат на відшкодування збитків при настанні страхових події, а й суттєво впливає на зміцнення фінансів держави, є ефективною формою нагромадження коштів громадян і значним стабільним джерелом довгострокових інвестицій.

Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. Завдяки переданню за окрему плату відповідальності за наслідки ризикових подій страховим компаніям інвестор впевнений, що в разі стихійного лиха або іншого страхового випадку збитки будуть відшкодовані. Страхування прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу: страхування вантажів, туристських груп, автотранспортних ризиків. Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки. Воно дає змогу досягти раціонольної структури коштів, що спрямовуються на запобігання наслідкам стихії чи ін. чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи ін. особи. Страхування забезпечує рацілнальне формування і використання коштів, призначених для здійснення соц. програм. Сформовані методом страхування ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров’я, пенсійне забезпечення та ін. соц. заходи.

9. Класифікація страхування, її значення. Класифікаційні ознаки.

Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності лю­дини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).

В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сфе­рах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо.

Класифікаційні ознаки:

• історична ознака;

• економічні ознаки;

• юридичні ознаки .

Класифікація за історичною ознакою пов'язана з виокремленням етапів розвитку страхової справи з точки зору часу виникнення тих чи інших видів страхування.

Класифікація за економічними ознаками. Залежно від ознаки виділяють:

 за спеціалізацією страховика:

• страхування життя;

• загальні види страхування

Загальне страхування включає всі ті види страхування, які не від­повідають ознакам договорів страхування життя. Страхові премії за договорами загального страхування сплачуються, як правило, однора­зово. Ці договори укладаються на невеликий строк, як правило, на рік.

 за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямований страхо­вий захист виок­ремлюють такі три галузі:

• особисте страхування (об'єкти – житгя, здоров'я і працездат­ність страхувальників або застрахованих);

• майнове страхування (об'єкти – майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

• страхування відповідальності (об'єкт – відповідальність за шко­ду, нанесену страхувальником життю, здоров'ю, майну третьої особи).

 Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страху­вальника. Із цього погляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страху­вання, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

 За статусом страхувальника виділяють:

• послуги, які обслуговують інтереси громадян,

• послуги, які обслуговують інтереси юридичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності).

 За статусом страховика виокремлюють:

• комерційне страхування (ВАТ, ЗАТ, повні, командитні товариства, товариства з додатковою відповідальністю та ін.),

• взаємне (товариства вза­ємного страхування),

• державне (дер­жавні страхові організації).

Класифікація за юридичними ознаками:

Згідно з дирек­тивами ЄС виділяють 7 класів довгострокового стра­хування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України виділяють 20 видів страхування, причому не відбувається розмежування на довгострокове страхування та загальне страхування.