Види відносних величин

1. Відносна величина виконання плану = факт : план х 100% ;

2. Відносна величина планового завдання = план : базу (минулий рік, за 3-5 років) ;

3. Відносна величина динаміки = факт : базу ( зміна показника у часі та показує у скільки разів збільшиться або зменшиться рівень показника. Відносні величини динаміки можуть бути базисними – порівнюватись з базовим роком, ланцюговими – кожний наступний рік до попереднього)

4. Відносна величина структури = питома вага : до загальної суми х 100%

( питома вага власного капіталу в загальній сумі балансу, чисельність осн. робітників в загальній сумі);

5. Відносна величина координації = співвідношення частин цілого між собою в межах однієї сукупності.( власний капітал і зобов’язання; доход від операційної діяльності та доход від інвестиційної діяльності.)

6. Відносна величина порівняння – показує співвідношення однойменних показників, які відносяться до різних об’єктів, або територій.

7. Відносна величина інтенсивності – характеризує ступінь, розповсюдження, розвитку явищ у відповідному середовищі. ( % продукції вищої якості, % договорів на експортні поставки.)

8. Відносна величина ефективності – співвідношення ефекту з ресурсами або витратами ( фондовіддача, рентабельність)

Середні величини

В економічному аналізі поряд з абсолютними і відносними величинами часто застосовують середні величини.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей; вивчати явища за різними сукупностями, такі, що змінюються, у динаміці; нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників тощо.

1. Середня арифметична проста – застосовується для аналізу не згрупованих даних

наприклад: фонд зарплати 150 тис.грн. працює 50 чол. середньомісячна зарплата становить 3 тис. грн. ( 150 : 50)

2. Середня арифметична зважена –коли показники повторюються декілька разів.

наприклад: виробіток в цеху №1 – 10 тис. грн. працює – 50 чол.; цех №2 – 13тис.грн. – 12 чол. ; цех №3 19 тис.грн. – 21 чол.: Середній виробіток по заводу

3.Середня хронологічна - визначається за показниками, що змінюються в часі. При обчисленні крайні показники ряду діляться на два.

Наприклад: при визначенні середньої ціни на товар: 1.07 -12 грн.; 1.08 – 12.5 грн.; 1.09 – 12.8 грн.; 1.10 – 13.0 грн. Визначити середню ціну

8. Побудова рядів динаміки для потреб економіки

Ряди динаміки - це ряди чисел, що характеризують зміну величин у часі.

Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Ряд динаміки складається з двох елементів: моментів часу (або дат) та самих даних, що називаються рівнями ряду.

Прийом динамічних рядів застосовується для характеристики роботи об'єкта за ряд років і розробки перспектив його розвитку. Чим більший період охоплює динамічний ряд, тим більше існує можливостей виявити сталість досягнутих результатів. Отже, використання рядів динаміки в економічному аналізі дозволяє:

- визначити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї зміни;

- дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду динамічного ряду);

- надати порівняльну характеристику відмінностей у динаміці різних явиш та процесів.

Вартість основних виробничих фондів.

Роки	1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік
тис. грн.	25.6	35.7	34.0	32.6

Випуск продукції підприємства по місяцям

місяць	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Тис.грн	67	69	72	73	73	76	74	73	75	78	78	79

Одержані дані дають змогу за необхідності прогнозувати характер зміни

показника в майбутньому. У зв’язку із широким застосуванням рядів динаміки в процесі аналізу необхідно пам’ятати, що достовірні висновки можна одержати, тільки дотримуючись основних правил складання таких рядів, а саме:

- правильний вибір періоду динамічного ряду. Якщо, наприклад, на підприємстві змінилася номенклатура виробів, то включення в один ряд періодів з різною номенклатурою випуску може дати хибне уявлення про динаміку;

- включення в ряди динаміки однорідних показників;

- обґрунтований вибір тривалості періоду (інтервалу). Дуже малі інтервали можуть ускладнити обробку ряду, а надмірно великі — призвести до усереднення відхилень і спотворення дійсної тенденції змін;

- порівнянність оцінок та інших досліджуваних показників;

- безперервність динамічного ряду, тобто недопущення пропусків певних періодів.

При вивченні рядів динаміки важливо прослідкувати за напрямом і розміром зміни рівнів у часі. З цією метою для динамічних рядів можуть бути розраховані наступні показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення 1 % приросту, середній абсолютний приріст, середній темп зростання, середній темп приросту тощо.

Абсолютний приріст розраховується як різниця між двома рівнями динамічного ряду. Він показує на скільки одиниць в абсолютному вираженні рівень одного періоду більший або менший від певного попереднього рівня, а тому може мати знак "+" (при збільшенні) або "-" (при зменшенні). В аналітичних розрахунках використовують ланцюгові (69-67= +2; 72-69=+3 і т.д. )та базисні абсолютні прирости ( 72-67 = +5; 73-67 = +6 і т.д.)

Темп зростання - відносний показник, частка від ділення двох рівнів динамічного ряду; він показує у скільки разів показник, що аналізується, більший або менший за базисний ( 72: 67 = 1.07 х 100% = 107%)

Темп приросту (Т) - відносний показник, який показує на скільки відсотків один рівень більший (або менший) базового рівня. Розраховується як відношення абсолютного приросту до попереднього чи базисного рівня. Темп приросту у відсотках можна розрахувати шляхом віднімання 100 % від темпу зростання або як процентне відношення абсолютного приросту до того базового рівня, у порівнянні з яким абсолютний приріст розрахований.( 72-67) : 67 х 100% = 0.07х100= 7%)

Отже, темп приросту можна розрахувати трьома способами:

- від аналізованого показника слід відняти базисний, отриманий результат поділити на базисний показник і помножити на 100 %;

- якщо розраховано абсолютне відхилення, то його необхідно поділити на базисний рівень показника та помножити на 100 %;

- від розрахованого темпу зростання слід відняти 100 %.

Так як кожному відносному показнику відповідають певні абсолютні величини, то при вивченні темпів приросту необхідно враховувати, яка абсолютна величина відповідає кожному відсотку приросту, який його зміст. Для цього розраховують абсолютне значення 1 % приросту (А %) як співвідношення абсолютного приросту за певний період і темпу приросту у відсотках за той самий період.