7. Формування витрат за центрами відповідальності (центри прибутку, витрат, інвестицій)

Поява концепції центрів відповідальності в цілому пов’язана з потребою ефективнішого управління підприємством в умовах ринкової економіки, а конкретніше — з потребою посилення контролю за використанням ресурсів. У подальшому ідеї концепції центрів відповідальності розвиваються і знаходять своє втілення в методах ТГМ (тариф—година—машина), «SIT» (System-in-time, тобто вчасно).

Система управління витратами за центрами відповідальності дає змогу:

- скористатися всіма вигодами децентралізованого управління об’єктом (вивільнення вищого керівництва, що дає йому можливість зосереджуватися на глобальних питаннях;

- прийняття компетентніших рішень, оскільки управлінці на місцях більш інформовані, часто краще розуміють проблему;

можливість оперативно, а отже, й своєчасно приймати рішення на відповідних рівнях управління;

посилення мотивації та управлінський розвиток керівників середньої і нижньої ланок);

зробити контроль дієвішим завдяки персоніфікації відповідальності;

підвищити точність обчислення витрат за носіями.

На практиці формування центрів відповідальності багато в чому пов'язано з прийнятою організаційною структурою і характером взаємин між підрозділами.

Управління витратами на підприємстві передбачає диференціацію за місцями і центрами відповідальності. Місце витрат – це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех).

Інформація про витрати акумулюється і аналізується не по підприємству в цілому, а за центрами відповідальності.

Центри відповідальності – сегмент усередині підприємства, на чолі якого стоїть відповідальна особа, яка приймає рішення.

Центр витрат – підрозділ, керівник якого відповідає тільки за витрати. Прикладом може служити цех ремонту енергетичного устаткування. Можна вважати, що центр витрат – найдрібніший підрозділ, а решта центрів відповідальності складається з центрів витрат. Відповідно до класифікації витрат центри витрат можна розбити на центри регульованих витрат і на центри частково регульованих (виробничих) витрат. Прикладом центру регульованих витрат може бути цех основного виробництва. Прикладом центру частково регульованих витрат може бути конструкторське бюро, адміністрація підприємства.

Центри витрат – це підрозділи, які несуть відповідальність за витрати. Характерною особливістю цих центрів є те, що об'єм виконуваних ними робіт дуже важко, а найчастіше неможливо зміряти: це обслуговуючі виробничі підрозділи, відділи заводоуправління. Наприклад, щоб виразити кількісно об'єм робіт планового відділу, можна, звичайно, враховувати роботи, які виконує даний відділ для інших підрозділів, якимсь чином відносити на ці підрозділи його витрати, використовувати різні нормативи, зокрема чисельності працівників, і т.д

Центри витрат не здійснюють реалізацію і відповідають лише за собівартість та дотримання нормативів витрат.

Центри виручки – це підрозділи, керівники яких відповідають тільки за виручку, але не за витрати (відповідають за витрати, але в дуже обмеженому обсязі), наприклад, відділ збуту відповідає не за всю собівартість реалізованої продукції, а лише за витрати на її реалізацію.

Центри прибутку – це підрозділи, керівники яких відповідають як за витрати, так і за прибуток. Наприклад, підприємства у складі крупних об'єднань. Центр прибутку може у свою чергу складатися з декількох центрів витрат. Наприклад, підприємство входить до складу об'єднання, у свою чергу складається з цехів і підрозділів.

Центри прибутку виробляють та реалізують вироблену продукцію, а відтак несуть і найповнішу відповідальність за собівартість, ціни та прибуток. Підрозділ, який може контролювати і нести відповідальність і за продажі, і за витрати, пов'язані з виробництвом продукції, може бути центром прибутку. Такі підрозділи володіють більшою самостійністю, чим центри виручки або витрат. Це можуть бути самостійні підприємства, філіали, внутрішні венчури. Проблема для них полягає у визначенні ціни і обліку витрат.

Центри інвестицій – підрозділи, керівники яких відповідають за капіталовкладення, доходи і витрати, наприклад, новий об'єкт, що будується, підрозділ у складі об'єднання. Як на підприємствах промисловості, так і на підприємствах торгівлі перші два етапи здійснення операційної діяльності були пов'язані виключно з формуванням витрат, тоді як третій етап – переважно з формуванням доходів і частково з формуванням витрат. Це зумовлює і формування конкретних типів центрів відповідальності підприємства в процесі здійснення операційної діяльності.

Центри інвестицій - підрозділи, що наділяються правом ухвалювати інвестиційні рішення. Як правило, встановлюється граничний розмір інвестицій, який знаходиться в компетенції керівника центру. В більшості випадків такі центри наділяються фінансовими ресурсами або правом їх самостійного залучення. Вони (разом з центрами прибутку) можуть бути названі також центрами фінансової відповідальності.