- •1. Поточні витрати підприємства і їх класифікація.
- •2. Прямі витрати, їх формування і характеристика.
- •3. Непрямі витрати, їх структура і характеристика.
- •4. Адміністративні витрати, їх формування і характеристика.
- •5. Витрати підприємства на збут продукції.
- •6. Витрати, для здійснення іншої операційної діяльності.
- •7. Формування витрат за центрами відповідальності (центри прибутку, витрат, інвестицій)
- •8. Центри витрат. Витрати за місцем їх формування.
- •9. Прямі регульовані і нерегульовані витрати.
- •10. Формування і розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства.
- •11.Розподіл витрат в багато продуктовому виробництві ( прямі і непрямі витрати)
- •12. Гнучкий кошторис (перерахунок планових витрат на фактичний обсяг).
- •13. Сутність аналізу системи «витрати – випуск - прибуток» (cvp)
- •1. Зміни обсягів виробленої продукції, 2. Витрат на її виробництво, 3. Об'ємів доходів від продажів і прибутку
- •14. Модель лінійних співвідношень (графік).
- •15. Характеристика беззбиткового обсягу виробництва.
- •16. Операційний ліверидж (важіль) (залежність прибутку від обсягу продукції і структури витрат).
- •17. Виникнення і нормування матеріальних витрат.
- •18. Запаси матеріальних ресурсів підприємства.
- •19. Калькулювання в одно продуктовому виробництвах. Калькулювання одно продуктового виробу.
- •Методика обчислення прямих витрат
- •20. Контроль витрат і стимулювання економії ресурсів.
- •21. Управління витратами на підприємстві.
- •22. Виробничі запаси і їх характеристика.
- •23. Планування виробничої потужності підприємства
- •При визначенні вхідної потужності враховується максимально можливий обсяг виробництва продукції, розрахований на наявну технічну базу і плановий режим роботи .
- •24. Цільовий прибуток.
- •25. Рівень безпеки операційної діяльності.
- •26. Класифікація витрат і їх характеристика.
- •27. Собівартість продукції і її види
- •28. Методи калькулювання одиниці продукції
- •29. Кошторис витрат, структура, характеристика.
- •30. Методи контролю витрат на підприємстві.
- •Порівняння фактичних і планових витрат.
10. Формування і розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів підприємства.
Визначення собівартості продукції підприємства потребує точного обчислення всіх витрат, пов’язаних з її виробництвом. При цьому непрямі витрати, які виникають у підрозділах основного виробництва, з допомогою обґрунтованого методу розподілу можуть бути відразу віднесені на окремі вироби.
Складніше врахувати у собівартості продукції підприємства витрати підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв. Вагома частка їх продукції, робіт і послуг може спрямовуватися на задоволення виробничих потреб цих підрозділів. Віднесення тих витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів, які пов’язані з наданням ними взаємних послуг, на підрозділи основного виробництва здійснюється опосередковано, з виконанням операції перерозподілу цих витрат між відповідними підрозділами допоміжного та обслуговуючого виробництв. Розподіл витрат окремого допоміжного чи обслуговуючого підрозділу за складання кошторисів підрозділів основного виробництва і визначення собівартості продукції.
Розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між відповідними іншими виробничими підрозділами здійснюється виходячи з обсягів наданих ними послуг з допомогою трьох основних методів:
методу прямого розподілу;
методу взаємних послуг (інша назва — метод повторного розподілу);
методу системи рівнянь.
Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв відразу відносять на основні виробничі підрозділи без урахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного та обслуговуючого виробництв.
При цьому бази розподілу беруться за обсягами послуг, наданих такими підрозділами лише основним структурним одиницям (70 % і 80 % для розподілу витрат підрозділів Д1 і Д2 відповідно).
Метод прямого розподілу простий і зручний у використанні, але сфера його застосування обмежується випадками, коли взаємні послуги підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв мають відносно незначний обсяг.
Метод взаємних послуг. За такого методу витрати кожного допоміжного та обслуговуючого підрозділу розподіляються поетапно між відповідними основними, допоміжними та обслуговуючими структурними одиницями. Процес розподілу триває, доки величини витрат, віднесених на підрозділи обслуговуючого та допоміжного виробництв, стають настільки
малими, що їх подальший перерозподіл недоцільний. Коли такий момент настає, зазначені суми витрат відносять на основні виробничі підрозділи прямо, без розподілу на підрозділи допоміжного та обслуговуючого виробництв, і процес розподілу на цьому закінчується.
Метод системи рівнянь. Цей метод по суті повторює попередній, але базується на іншому обчислювальному апараті, який пов’язаний з положеннями математичної теорії рядів. Він має переваги: точність обчислення і відносну простоту. Для розрахунку складається система рівнянь, яка дає можливість знайти величину сукупних витрат, що списується на допоміжне виробництво. Вказані суми відносяться на підрозділи виробництва відповідно до обсягу послуг наданих цими підрозділами.