Перше навчальне питання (20 хв.) Джерела пенітенціарної політики в Україні.

1. Поняття норми та джерела кримінально-виконавчої політики.

Наближена відповідь: Формою виявлення (або джерелом) норм кримінально-виконавчого права є юридичні акти, що містять одну, кілька або цілу систему норм кримінально-виконавчого права.

Норми кримінально-виконавчого права – є загальнообов’язкові правила поведінки, що знаходять своє відображення у нормативно-правових актах і регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі (виконання) відбування кримінальних покарань. Механізм правового регулювання працює наступним чином. Норми права, будучи правилами поведінки, безпосередньо впливають на поведінку людей, визначаючи, як само людина повинна себе поводити, і в такий спосіб впливають на фактичні суспільні відносини.

Норма – основний елемент галузі права. Норми, які регулюють однорідні суспільні відносини в межах однієї галузі, об’єднуються в інститути. Наприклад, у межах галузі кримінально-виконавчого права можна виділити такі інститути, як виконання покарання у виді позбавлення волі (статті 43-81 КВК України); звільнення від відбування покарання (статті 152-155 КВК України) та ряд інших. Сукупність інститутів утворює третій, вищий рівень – саму галузь права. Отже, система кримінально-виконавчого права, тобто його внутрішня побудова, може бути представлена у вигляді схеми: норма – інститут – галузь.

Джерела кримінально-виконавчого права – це акти органів влади чи інших уповноважених органів держави, які містять норми кримінально-виконавчого права.

2. Джерела пенітенціарної політики в Україні.

Наближена відповідь: До системи джерел кримінально-виконавчої політики входять:

1. Конституція України;

2. Кримінально-виконавчий кодекс України;

3. інші кодифіковані законодавчі акти (Кримінальний кодекс України, Кодекс законів про працю України тощо);

4. Закони України;

5. нормативно-правові акти Президента України та Кабінету Міністрів України;

6. міжнародні акти, чинні на території України і ратифіковані Верховною Радою України у встановленому законом порядку.

Основним джерелом, що містить конкретні норми кримінально-виконавчого законодавства і регулює порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань, є Кримінально-виконавчий кодекс України, який був прийнятий 11 липня 2003 р. і набув чинності 1 січня 2004 р. Кодекс поділяється на Загальну та Особливу частини і складається з 5-ти розділів, 26 глав та містить 166 статей. До Кримінально-виконавчого кодексу України в Україні діяв Виправно-трудовий кодекс України, який був прийнятий ще 23 грудня 1970 р. і набув чинності 1 червня 1971 р. Перший Виправно-трудовий кодекс УСРР був прийнятий у 1925 р. (ВТК РФСР - у 1924 р.)

3. Характеристика державної і регіональної пенітенціарної програми, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 15.02.2002 року № 167.

Наближена відповідь: Організаційну основу реалізації пенітенціарної політики і пенітенціарної системи України складають державна і регіональні пенітенціарні програми (Кабінет Міністрів України затвердив Програму постановою від 15.02.2002 р. № 167 “Про затвердження програми першочергових заходів подальшого реформування та державної підтримки КВС на 2002-2005 роки”. Судячи зі змісту Програми, йшлося перш за все, про соціальну переорієнтацію виконання кримінальних покарань з урахуванням міжнародного досвіду, принципів гуманізму, законності, демократизму, справедливості, диференційованого та індивідуального виховного впливу на засуджених за рахунок реорганізації системи виконання покарань. Програма складалася із шести наступних розділів: «Загальні положення», «Вдосконалення законодавчої бази», «Організаційні заходи», «Поліпшення умов відбування покарань та медичного забезпечення осіб, які тримаються в місцях позбавлення волі», «Сприяння діяльності підприємств кримінально-виконавчої системи», «Удосконалення роботи з кадрами», які й визначили чотири основних напрямки реформування системи:

1. Поліпшення нормативно-правового регулювання діяльності кримінально-виконавчої системи;

2. Зміцнення матеріальної бази органів і установ виконання покарань;

3. Поліпшення умов тримання ув’язнених, запровадження нових форм і методів роботи із засудженими, посилення виховного впливу на них, забезпечення ефективної соціальної адаптації;

4. Поліпшення кадрового забезпечення органів і установ виконання покарань.

Далі викладач пропонує виступити курсантам з реферативними доповідями за

підготовленими індивідуальними навчально-дослідними завданнями за визначеною тематикою, а також підготовленими рефератами.

Для заслуховування на семінарі курсантам (студентам) рекомендується підготувати реферат на тему:

1. Загальна характеристика основних джерел пенітенціарної політики Радянського Союзу.

Для заслуховування на семінарі курсантам (студентам) рекомендується підготувати реферативні повідомлення за індивідуальними навчально-дослідними завданнями за визначеною тематикою:

1. Основні джерела пенітенціарної політики в Російській імперії.

2. Особливості джерел пенітенціарної політики Радянського союзу.