3. Специфічні риси, функції та види психологічної корекції.

За вітчизняною школою відмінність між психотерапією і психокоррекцією полягає у тому, що психотерапія має справу з різного роду порушеннями у людей, котрі страждають різними видами соматичних або психічних захворювань (розладів). Багато аномалій психіки і поведінки людей, які виявляються у захворюваннях, схожі на ті, з якими має справу психолог, що займається психокорекцією. Проте людей, що звертаються по допомогу до психотерапевта, звичайно називають хворими або пацієнтами, а тих, хто має потребу тільки в корекційній допомозі, іменують клієнтами.

Клієнт— це нормальна, фізично і психічно здорова людина, у якого в житті виникли проблеми психологічного або поведінкового характеру. Він не здатний самостійно вирішити їх і тому потребує сторонньої допомоги.

Як об'єкти корекційної дії можуть виступати особа, сім'я або група.

До функцій психокорекції відносять наступні:

• розвиток,

• лікування,

• реабілітацію,

• рефреймінг (перебудова).

Види психокорекції

Виходячи з певних критеріїв, психокорекційні заходи можна класифікувати.

1. За характером спрямованості виділяють корекцію:

• симптоматичну;

• каузальну.

Симптоматична корекція (корекція симптомів), як правило, припускає короткочасну дію з метою зняття гострих симптомів відхилень в розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу.

Каузальна (причинна) корекція спрямована на джерела і причини відхилень. Даний вид корекції більш тривалий за часом, вимагає значних зусиль, проте більш ефективний в порівнянні з симптоматичною корекцією, оскільки одні і ті ж симптоми відхилень можуть мати абсолютно різну природу, причини і психологічну структуру порушень.

2. За змістом розрізняють корекцію:

• пізнавальної сфери;

• особи;

• афектно-вольової сфери;

• поведінкових аспектів;

• міжособових стосунків:

- внутрішньогрупових взаємостосунків (сімейних, подружніх, колективних);

- дитинно-батьківських стосунків.

3. За формою роботи з клієнтом розрізняють корекцію:

• індивідуальну;

• групову:

• у закритій природній групі (сім'я, клас, співпрацівники і т.д.);

• у відкритій групі для клієнтів із схожими проблемами;

- змішану форму (індивідуально-групову).

4. За наявностю програм:

• програмовану;

• імпровізовану.

5. За характером управління коригуючими діями:

• директивну;

• недирективну.

6. За тривалістю:

• надкоротку (надшвидку):

• коротку (швидку);

• тривалу;

• надтривалу.

Надкоротка психокорекція триває хвилини або години і спрямована на вирішення актуальних ізольованих проблем і конфліктів. Її ефект може бути нестійким.

Коротка психокорекція триває декілька годин і днів. Застосовується для вирішення актуальної проблеми, як би «запускає» процес зміни, який продовжується і після завершення зустрічей.

Тривала психокорекція продовжується місяці, в центрі уваги — особовий зміст проблем. Під час корекції опрацьовується безліч деталей, ефект розвивається поволі і носить стійкий характер.

Надтривала психокорекція може продовжуватися роки і зачіпає сфери свідомого і несвідомого. Багато часу приділяється досягненню розуміння суті переживань. Ефект розвивається поступово, носить тривалий характер.

7. За масштабом вирішуваних задач розрізняють психокорекцію:

• загальну;

• типову;

• спеціальну.

Під загальною корекцією маються на увазі заходи загальнокорекційного порядку, що нормалізують спеціальне мікросередовище клієнта, регулюють психофізичне, емоційне навантаження у відповідності з віковими і індивідуальними можливостями, оптимізують процеси дозрівання психічних властивостей у особи, що саме по собі може сприяти ліквідації психічних порушень і гармонізації особи в подальшому розвитку.

Під типовою психокорекцією розуміють набір психолого-педагогічних дій, що є адаптованими для дитячого і підліткового віку психокорекційними прийомами і методиками, використовуваними в роботі з дорослими, а також спеціально розробленими системами психокорекційних заходів, заснованих на онтогенетичних формах діяльності, що є ведучими для певного віку онтогенетичних форм діяльності, рівнів спілкування, способів мислення і саморегуляції.

Кожен прийом має, як правило, декілька напрямів психокорекційної дії.

Типова психокорекція озброює фахівця арсеналом засобів психологічної дії, якими він насичує програму групової або індивідуальної роботи.

Спеціальна психокорекція — це комплекс прийомів, методик і організаційних форм роботи з клієнтом або групою клієнтів одного віку, що є найефективнішими для досягнення конкретних задач формування особистості, окремих її властивостей або психічних функцій, що виявляються в поведінці, яка відхиляється, і утрудненій адаптації (соромливість, агресивність, невпевненість, наднормативність або асоціальність, невміння діяти за правилами і утримувати узяту на себе роль, чітко висловлювати свої думки, боязкість, аутичність, схильність до стереотипії, конфліктність, завищена самооцінка і т.д.).

Спеціальна психокорекція, таким чином, покликана виправляти наслідки неправильного виховання, що порушило гармонійний розвиток, соціалізацію особи. Негативні аспекти можуть бути обумовлені як суб'єктивними, так і об'єктивними чинниками.

Особливий випадок представляють умови дитячих будинків, виправних установ для неповнолітніх, виховання в яких невіддільно від корекції. У цих випадках первинним чинником, що порушує психічний онтогенез, є психогенія, і психокорекція направлена на подолання результатів неправильного виховання.

Виділяють специфічні риси психокоректувального процесу, які більшістю науковців приймаються як такі, що відрізняють його від психотерапії.

• Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особу, що має в повсякденному житті психологічні труднощі, проблеми, скарги невротичного характеру, а також на людей, що почуваються добре, проте охочих змінити своє життя або ставлячих перед собою мету розвитку особи.

• Корекція орієнтується на здорові сторони особистості незалежно від рівня порушення.

• В психокорекції частіше орієнтуються на теперішній час і майбутнє клієнтів.

• Психокорекція звичайно орієнтується на середньострокову допомогу (на відміну від короткострокової— до 5 зустрічей — допомоги при консультуванні і довгострокової — до декількох років — допомоги при психотерапії).

• В психокорекції акцентується ціннісний внесок психолога, хоча відхиляється нав'язування певних цінностей клієнту.

• Психокоректувальні дії спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта.

Мета і задачі психокорекційної роботи

Психокорекційні заходи спрямовані на виправлення відхилень в розвитку. У зв'язку з цим виникає ряд актуальних питань:

• Що слід розуміти під відхиленням у розвитку?

• Які покази для здійснення психологічної корекції?

• Хто ухвалює рішення і бере на себе відповідальність за доцільність визначення задач корекції?

• Хто і по якими критеріями оцінює ефективність корекції?

4. Мета і задачі психокорекційної роботи

Психокорекційні заходи спрямовані на виправлення відхилень в розвитку. У зв'язку з цим виникає ряд актуальних питань:

• Що слід розуміти під відхиленням у розвитку?

• Які покази для здійснення психологічної корекції?

• Хто ухвалює рішення і бере на себе відповідальність за доцільність визначення задач корекції?

• Хто і по якими критеріями оцінює ефективність корекції?