8. Загальна характеристика економічних відносин, які виникають між партнерами у сфері товарного обігу

Партнерські зв'язки — це такі договірні відносини, які встановлюються між кількома підприємцями і дають можливість кожному одержати бажаний прибуток шляхом обміну результатами діяльності (купівля, постачання продукції) у товарній і грошовій формах. На ринку товарів використовуються такі форми партнерських взаємовідносин: прямі зв'язки між виробниками та покупцями, зв'язки через посередницькі організації та підприємства, комерційні контакти суб'єктів ринку Прямі зв'язки в економічних взаємовідносинах між виробниками і покупцями товарів поширені в оптовій торгівлі у транзитних поставках партій продукції. Торгівля через посередницькі організації та підприємства доцільна для покупців, що придбавають продукцію в разовому порядку або в обсягах, менших за транзитні норми. Комерційні контакти суб'єктів ринку — це прямий товарообмін (бартер), аукціонна торгівля, торгівля на товарних біржах. Можливостям установлення комерційних контактів між партнерами у сфері товарного обігу сприяють оптові ярмарки. Партнерські зв'язки, перш за все, спрямовані на встановлення економічних взаємовідносин, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та визнаються угодами. Угода — це комерційний обмін цінностями (для одержання прибутку) між партнерами або об'єднання їхніх зусиль для досягнення комерційної вигоди. Договір — це угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. В усіх сферах виробничо-господарської та фінансової діяльності основною формою економічних взаємовідносин між партнерами є договір-угода, спрямований на виникнення, зміну або припинення взаємних прав і обов'язків, що надає угоді законного характеру.

9 Комерційні посередники в інфраструктурі товарного ринку

Велика кількість визначень оптової та роздрібної торгівлі, комерційної діяльності та підприємництва, відсутність положення щодо цих визначень у законодавстві викликали наявність великої різноманітності найменувань підприємств-фірм, таких як торговельно-комерційна фірма (ТКФ), виробничо-комерційна фірма (ВКФ), торговельно-виробнича фірма (ТВФ), комерційно-посередницька фірма (КПФ) та ін.

Комерційно-посередницькі фірми (КПФ) є найважливішою ланкою сфери товарного обігу і найпоширенішим видом оптового комерційного підприємства в інфраструктурі товарного ринку. КПФ є в усіх обласних центрах і великих містах обласного підпорядкування України. Це оптові підприємства різних форм власності (в основному колективної і приватної), що забезпечують на договірній основі постачання товарів і продукції виробничо-технічного призначення будь-яким споживачам у регіоні й за його межами. Вони можуть спеціалізуватися за окремими товарними групами чи конкретними галузями промисловості. Більшість КПФ оптової торгівлі споживчими товарами спеціалізуються за товарними группами

Основними завданнями регіональних КПФ є:

— ведення господарської діяльності, спрямованої на досягнення збалансованості попиту та пропозиції на регіональному ринку споживчих товарів і послуг, а також продукції виробничо-технічного призначення;

— проведення єдиної інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та соціально-економічної політики з питань формування і функціонування регіональної інфраструктури ринкового типу;

— забезпечення потреб регіону споживчими товарами на основі укладених контрактів, договорів купівлі-продажу і договорів постачання.

КПФ виконують такі основні функції:

— проведення всіх видів комерційних справ на регіональному і зовнішньому ринках щодо закупівлі, продажу продукції і товарів, а також їх обміну;

— здійснення зовнішньоекономічної діяльності шляхом проведення прямих експортно-імпортних операцій, бартерних угод, лізингових операцій відповідно до чинних нормативних документів;

— надання маркетингових, організаційно-методологічних, науково-інженерних, інформаційних, рекламних, посередницьких, правових та інших послуг об'єднанням, підприємствам, організаціям, спільним підприємствам;

— здійснення різних видів прямого міжнародного зв'язку з іноземними партнерами, прийом їхніх представників у країні, а також відрядження своїх представників за кордон;

— ведення від свого імені, як усередині країни, так і за кордоном, комерційних справ, виконання юридичних актів, участь у торгах, виставках, ярмарках;

— формування запасів готової продукції в регіоні, вступ у господарські зв'язки з іншими підприємствами різних форм власності, організація безперебійності товаропостачання роздрібної торговельної мережі;

— вишукування додаткових ресурсів і джерел надходження товарів у регіон від місцевих та іногородніх постачальників, розвиток власного виробництва окремого асортименту споживчих товарів і послуг;

— здавання в оренду складських приміщень, виробничих ділянок та цехів із переробки сільськогосподарської продукції, технічних засобів і підйомно-транспортного устаткування;

— керування діяльністю підвідомчих підприємств, баз, складів, дрібнооптових магазинів;

— формування технічної політики розвитку товаропровідної мережі (бази, склади, магазини), її оснащення технічними засобами;

— постійний пошук розширення обсягу послуг своїм клієнтам, починаючи від традиційних (прийом замовлень, організація централізованої доставки, проведення виставок-продажів) і закінчуючи технічним обслуговуванням транспортних засобів клієнтів, процедурами митного проходження товарів, взяттям на реалізацію товарних надлишків та ін.

10. ПОПЛАВСКИЙ, СУКА, ГДЕ ОТВЕТЫ?

11. Керування замовленнями в комерційній логістиці— одна з найважливіших функцій розподільної логістики. Саме керування замовленнями надає ефективне просування матеріальних благ логістичними ланцюгами на шляху від виробника до споживача.

12. Класифікація інфраструктури аграрного ринку

Інфраструктура товарного ринку має таку класифікацію: Комерційна, Кредитно-фінансова, Інформаційно-консультаційна, агросервісна, оптові продовольчі ринки

Комерційна: Біржа, агроторгові доми, оптові продовольчі ринки, обслуговуючі кооперативи, виставки,ярмарки, аукціони, тендери, заготівельні пункти, фірмові магазини.

Кредитно-фінансова: Комерційні банки, земельний іпотечний банк, кооперативні банки, лізингові банки, страхові компанії, кредитні кооперативи, кредитні спілки.

Інформаційно-консультаційна: Служби цінового моніторингу, регіональні центри реформування, консалтингові фірми, дорадчі служби, аудиторські компанії.

Агросервісна: ремонтно-технічні станції, підприємства транспортного обслуговування, складське і тарне господарство, ветеринарні служби, служби захисту рослин, підприємства газового-,енерго-постачання.

13.

14.Склад та групування елементів інфраструктури аграрного ринку:

Аграрний ринок це здебільшого ринок сільського господарства.

Аграрний ринок, так як і сільськогосподарський ринок складається з:

-ринока продукції рослинництва.

-ринока продукції тваринництва.

-ринока відходів.

Велику кількість ринків, функціонують на аграрному ринці(сільськогосподарському ринці),поєднують в 4 групи:

-сільськогосподарські ринки.

-ринок матеріально-технічних ресурсів для сільського господарства.

-ринок сфери послуг.

-ринок сфери торгівлі.

15. Класифікація ринку продукції тваринництва:

Ринок продукції тваринництва класифікують(розрізняють) на такі ринки:

-ринок м'яса та сукупної продукції.

-ринок продукції скотарства.

-ринок продукції вівчарства.

-ринок м’ясного напряму.

-ринок кролівництва.

-ринок конини.

-ринок великої рогатої худоби.

-ринок птахівництва.

-ринок яєць.

-ринок молочного скотарства і виробництва молока.

-ринок молока і молочної продукції.

-ринок великої рогатої худоби молочного напряму.

16. Класифікація ринку непродовольчих товарів

Непродовольчий ринок:

- хімічні товари

- товари із пластичних мас

- ПЕТ

- меблі

- взуття

- швейні товари

- мийні засоби

- парфумерно-косметичні

- ринок метало-продукції

- посуд

- вироби із скла

- електротовари

- сувеніри

- ювелірні вироби

- лако-фарбові

- будівельні матеріали

- ринок титану

- фармацевтичний

- ринок нафто-хімії

Зокрема Легка промисловість функціонує в багатьох галузях народного господарства України. В основному вона представлена бавовняними та лляними виробами.

Вовняна промисловість зосереджена у таких містах як: Чернігів, Харків, Київ, Донецьк, Кривий Ріг, Луганськ, Черкаси, Буковина, Чернівці.

Лляна: Рівненській, Житомирській, Чернігівській, Одеській областях.

Шовкова: Київ, Черкаси, Луганськ, Лисичанськ.

Трикотажна: Київ, Львів, Харків, Одеса, Луганськ, Івано-Франківськ, Чернівці.

Швейна: Київ, Львів, Харків, Одеса, Луганськ.

Шкіряне взуття: Київ, Харків, Луганськ, Львів, Одеса, Хмельницьк.

Хутряна промисловість: Харків, Львів, Одеса та ін.