15.Категорія стану

Граматична категорія стану служить для вираження взаємовідносин між суб'єктом і об'єктом дії. Вона властива тільки перехідним дієсловам. Звідси випливає, що категорія стану в обох мовах тісно пов'язана з перехідністю - неперехідністю дієслів. Перехідні дієслова існують у формах способу і з їх допомогою, а також своїм змістом протиставляються неперехідним. Категорія стану ґрунтується на двох взаємопов'язаних корелятивних граматичних значеннях - активному і пасивному.

Розбіжності між німецькою та українською мовами щодо категорії стану полягають головним чином успособі творення форм пасивного стану і в ступені поширеності пасивних форм.

У німецькій мові утворення форм пасиву повністю уніфіковано. Всі вони аналітичні й утворюються за одним правилом: допоміжне дієслово werden у відповідній формі часу й способу + дієприкметник II перехідного дієслова. Пасив повністю співвідноситься з активом, має також кон'юнктив і обидва інфінітиви geschrieben werden, geschrieben worden sein). Крім того, в німецькій мові існує ще конструкція sein + дієприкметник II перехідних дієслів, яка має теж пасивне, але завжди результативне значення. Пасивна форма з werden може мати значення як доконаного, так і недоконаного виду, наприклад, Bald wurde die Arbeit beendet. - Робота була закінчена . NochlangewurdedieArbeitnichtbeendet. - Роботащедовгонезакінчувалася.

В українській мові форми пасивного стану утворюються по - різному і пов'язані з видом дієслова. Від перехідних дієслів недоконаного виду пасивна форма утворюється за допомогою частки -ся, яка приєднується до дієслів активного стану: будувати - будується, поширювати - поширюється. У перехідних дієслів доконаного виду значення пасивного стану виражається поєднанням пасивного дієприкметника, утвореного від основного дієслова, з особовими формами допоміжного дієслова бути: Цей проект був розроблений моїм другом. Мета буде досягнута. Таким чином, уніфікованій німецькій формі, нейтральній щодо виду дієслова, в українській мові відповідають дві по-різному утворені форми пасивного стану, в яких розрізняються видові значення.

16. Категорія способу.

Граматична категорія, яка виражає відношення дії до дійсності, яке встановлюється мовцем, називається способом дієслова.І в нім. і в укр. мовах дієслово має три способи, основні значення яких в обох мовах збігаються. Дійсний спосіб означає реальну дію або заперечує її наявність. Наказовий спосіб виражає спонукання до дії. Умовний спосіб виражає в обох мовах можливість або (не)бажаність дії.Найбільш поширеним у порівнюваних мовах є дійсний спосіб, у якому в обох мовах майже повністю збігаються і його значення і способи вираження. У наказовому способі теж спостерігається майже повна подібність обсягу значень і сфери вживання. Особливістю сучасної німецької мови тут є наявність, крім двох основних форм імператива – однини і множини, так званої ввічливої форми, яка вживається при звертанні як до однієї особи, так і до кількох осіб. У рідній же мові при звертанні на ви використовується звичайна форма множини.Найбільш істотні розбіжності існують в умовному способі. Вони є наслідком уніфікації як форми і значення умовного способу, так і сфери його вживання в рідній мові.Як відомо, в укр. мові є лише одна форма умовного способу, аналітична за своєю структурою. Вона утворюється від форм дієслова минулого часу за допомогою частки би (б): знав би, знала б, знали б. Оскільки ця форма єдина, вона не може виражати значення часу.У німецькій мові кон’юнктив утворює цілу систему дієслівних форм; вона охоплює шість форм, які, мають відповідники в індикативі, і дві форми кондиціоналіса – І і ІІ. У цих формах тісно переплітаються значення двох аспектів:

1. часові значення – категорія часу властива в німецькій мові не тільки індикативу, а й кон’юнктиву, напр.,: HätteichjetztmehrZeit! Hätte ich damals mehr Zeit gehabt!

В рідній мові є лише один відповідник: Було б у мене більше часу!

2. модальні значення: у нім. мові два основні відтінки можливості й бажаності – реальність і нереальність – виражаються різними формами: у першому випадку – презентними (презент, перфект, футурум), у другому – претеритними (претерит, плюсквамперфект, кондиціоналіс І і ІІ), напр.: Allebitten, dasserkomme. Wäreergekommen, sohätteerallesgeordnet.Крім того, в системі німецького кон’юнктива є синонімічні форми, що мають однакове значення, але частково розрізняються вживанням. Це – претерит і кондиціоналіс І для позначення теперішнього або майбутнього часу, плюсквамперфект і кондиціоналіс ІІ – для вираження минулого часу.

Отже, одній формі укр. умовного способу можуть відповідати різні форми німецького кон’юнктива, напр.,:Він приїхав би (Він би приїхав) – 1) Erkäme (heute, morgen). 2) Er würde (heute, morgen) kommen. 3) Er wäre (gestern) gekommen. і т.д.Щоб він приїхав (Коли б він не приїхав) – 1) Dasserkomme (kommen) werde. 2) Wannerauchkomme.

Існують певні закономірні відповідники у вживанні умовного способу в обох мовах:

1. у реченнях, які виражають нереальну можливість, умову чи нереальне бажання, в обох мовах завжди застосовується умовний спосіб, напр.,: Hätte ich das früher gemacht – Якби я це зробив раніше.

2. В обох мовах умовний спосіб поширений як стилістичний засіб, який вживається для пом’якшення категоричності висловлення. Особливо ця форма часта в розмовному стилі: Ich möchte ein paar Zeitungen kaufen. – Я хотів би купити кілька газет. Was würden Sie dazu sagen? – Що б Ви на це сказали?

3. Крім функції вираження нереальності, німецький кон’юнктив виконує ще одну, чи не найбільш частотну функцію, яка теж суттєво відрізняє його від українського умовного способу: він, поруч з іншими часовими формами вживається для оформлення непрямої мови, напр.: Ersagte: „IchhatteanderUniversitätstudiert“. – 1) Ersagte, dasseranderUniversitätstudierthätte. 2) Er sagte, dass er an der Universität studiert hatte.