- •Фінанси: курс для фінансистів - Оспіщева в.І.
- •Тема 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів
- •1.1. Соціально-економічна сутність фінансів. Фінанси в системі ринкових відносин
- •1.2. Функції фінансів
- •1.3. Фінансові категорії
- •Тема 2. Генезис та еволюція фінансів
- •2.1. Генезис категорії фінансів
- •2.2. Еволюція фінансів
- •3.1. Історичні аспекти розвитку світової фінансової науки
- •Тема 3. Становлення і розвиток фінансової науки
- •3.2. Розвиток фінансової науки в Росії
- •3.3. Розвиток фінансової науки в Україні
- •Тема 4. Фінансове право та фінансова політика
- •4.1. Діяльність фінансової системи держави як предмет фінансового права
- •Тема 4. Фінансове право та фінансова політика
- •4.1. Діяльність фінансової системи держави як предмет фінансового права
- •Тема 4. Фінансове право та фінансова політика
- •4.1. Діяльність фінансової системи держави як предмет фінансового права
- •4.2. Правове регулювання фінансової діяльності держави
- •4.3. Фінансова політика та фінансовий механізм
- •4.4. Державне управління фінансами в Україні
- •4.5. Організація фінансового контролю в державі
- •Тема 5. Податки. Податкова система
- •5.1. Економічна сутність і функції податків
- •5.2. Складові податку та їх характеристика
- •5.3. Податкова система і податкова політика держави
- •5.4. Класифікація податків
- •5.5. Характеристика основних податків податкової системи України
- •Тема 6. Бюджет. Бюджетна система
- •6.1. Економічна сутність і призначення бюджету
- •6.2. Склад доходів і видатків бюджету
- •6.2. Склад доходів і видатків бюджету
- •6.2. Склад доходів і видатків бюджету
- •6.3. Бюджетна система та принципи її побудови
- •Тема 7. Бюджетний дефіцит
- •7.1. Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення
- •7.2. Основні концепції збалансованості бюджету
- •7.3. Методи фінансування бюджетного дефіциту
- •Тема 8. Державний кредит
- •8.1. Державний кредит і державні запозичення, їх класифікація
- •8.2. Механізм застосування державних запозичень
- •8.3. Державний борг і методи управління ним
- •Тема 9. Місцеві фінанси. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •9.1. Місцеві фінанси, їх сутність і значення в економічному розвитку
- •9.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки
- •9.3. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання
- •Тема 10. Соціальні позабюджетні фонди
- •10.1. Загальнодержавні фонди цільового призначення, їх класифікація та характеристика
- •10.2. Характеристика загальнодержавних позабюджетних фондів, створених в Україні
- •10.3. Недержавні фінансові фонди
- •Тема 11. Фінанси суб'єктів господарювання
- •11.1. Фінанси підприємств як основа фінансової системи. Сутність і функції фінансів підприємств
- •11.2. Основи організації фінансів підприємств
- •11.3. Фінансові ресурси підприємств
- •11.3. Фінансові ресурси підприємств
- •11.4. Прибуток підприємства: його роль, формування, розподіл та використання в умовах сучасної системи оподаткування
- •Тема 12. Фінанси домогосподарств
- •12.1. Сутність і склад фінансів домогосподарств
- •12.2. Класифікація доходів та видатків домогосподарств
- •12.3. Структура доходів та видатків домогосподарств України
- •Тема 13. Страхування. Страховий ринок
- •13.1. Сутність, принципи, види та роль страхування
- •13.2. Галузі страхування
- •13.3. Страховий ринок
- •13.4. Вторинний страховий ринок (перестрахування і співстрахування)
- •13.5. Доходи та витрати страховика
- •Тема 14. Фінансовий ринок
- •14.1. Сутність і функції фінансового ринку
- •14.2. Суб'єкти фінансового ринку, їх класифікація та функції
- •14.4. Класифікація та характеристика основних інструментів фінансового ринку
- •14.5. Структура фінансового ринку
- •14.6. Кредитний ринок і ринок цінних паперів як основні складові фінансового ринку
- •Тема 15. Фінансовий менеджмент
- •15.1. Сутність, функції та політика фінансового менеджменту
- •15.2. Управління беззбитковістю діяльності підприємства в умовах впливу фінансових ризиків
- •15.3. Основи управління активами підприємства та їх структурою
- •Тема 16. Міжнародні фінанси
- •16.1. Сутність, функції та політика міжнародних фінансів
- •16.2. Міжнародний фінансовий ринок і його структура
- •16.3. Фінанси міжнародних організацій та інституцій
- •Тема 17. Фінансова безпека держави
- •17.1. Фінансова безпека держави у системі економічної безпеки
- •17.2. Сутність бюджетної та податкової безпеки на сучасному етапі економічних реформ
- •17.3. Вплив державних боргів на фінансову безпеку
- •17.4. Грошово-кредитна політика як складова фінансової безпеки держави
- •17.5. Інвестиційна складова фінансової безпеки держави
- •Тема 18. Фінанси країн із розвиненою ринковою економікою
- •18.1. Основні аспекти фінансової системи Сполучених Штатів Америки
- •18.2. Особливості функціонування фінансової системи Японії
- •18.3. Основні положення структури фінансової системи Великої Британії, Німеччини та Франції
- •18.4. Основи функціонування фінансової системи Скандинавських країн
- •Тема 19. Фінанси європейського союзу
- •19.1. Структура бюджету та принципи організації оподаткування в державах Європейського Союзу
- •19.2. Валютна інтеграція Європейського Союзу і перспективи розвитку фінансової системи єс
12.3. Структура доходів та видатків домогосподарств України
У ринковій економіці кожне домогосподарство володіє певними економічними ресурсами і використовує їх ефективно з метою одержання доходу як засобу свого існування.
Під доходами домогосподарств мають на увазі результати їх економічної діяльності. Вони можуть мати грошову й натуральну форми. Джерелом формування їх можуть бути: заробітна плата, доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості, продажу сільськогосподарської продукції, вироблених товарів та послуг, доходи від власності, соціальні виплати з державного бюджету та ін. Головним джерелом доходів домогосподарств є доходи від ресурсів, які вони постачають національному виробництву, або ж доходи від чинників виробництва, насамперед послуг чинника"праця".
Розрізняють номінальні й реальні доходи домогосподарств. Номінальні доходи — це сума грошових доходів, які одержують домогосподарства. Реальні доходи - це кількість різних споживчих благ (товарів та послуг), які можуть купити домогосподарства за свої грошові доходи. їх рівень залежить від: номінальних доходів, рівня цін на споживчі блага, величини податків та інших обов'язкових платежів. Отже, реальні доходи домогосподарств залежать прямо пропорційно від величини грошового (номінального) доходу і обернено пропорційно від рівня цін.
Тема 13. Страхування. Страховий ринок
13.1. Сутність, принципи, види та роль страхування
В умовах ринкових відносин у зв'язку з ускладненням відносин суб'єктів господарювання, збільшенням масштабів і посиленням концентрації виробництва ступінь ризикованості в суспільстві зростає. У результаті, виникає об'єктивна потреба у страхуванні як ефективному засобі забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарювання і життєдіяльності людей шляхом відшкодування збитків від ризикових обставин, зумовлених природними явищами (стихійними лихами) та нещасними випадками, що загрожують життю, здоров'ю та майну людини.
У Законі України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. № 2745-ІП зазначено, що страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб під час настання страхового випадку, визначеного договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страховиками страхових платежів (внесків, страхових премій).
Сутність і зміст страхової діяльності розглядають через її функції: ризикову (відшкодування), тобто матеріальну відповідальність страхових компаній (СК) за наслідки ризику; заощадження засобів (накопичувальну), застосовуване за окремими видами особистого страхування (життя, пенсій, ренти) з урахуванням інвестиційного доходу протягом терміну дії договору; попереджувальну (превентивну), тобто фінансування заходів з метою зменшення наслідків страхових подій; контрольну (державний нагляд і внутрішній аудит); ціноутворення (тарифікація).
Принципи, на яких ґрунтується здійснення страхової діяльності, такі:
— вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком — виду страхування;
— страховий ризик — потенційна можливість збитку або втрати доходу при настанні визначених подій;
— страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний із правом власності, володіння, розпорядження і використання об'єкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;
— максимальна сумлінність, тобто довіра між сторонами, надання повної інформації з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі виконання;
— страхове відшкодування на рівні збитку, тобто виплати не мають приносити страхувальнику прибуток, страхове відшкодування має лише відновити його майнове становище до того рівня, що був безпосередньо перед страховим випадком, який трапився;
— застереження, тобто включення до договору страхування особливих клаузул. Наприклад, франшиза — позначена в договорі незначна частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком;
— суброгація (зустрічний регресний позов) означає можливий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;
— диверсифікованість, тобто законодавча можливість розширення ділової активності страховиків за межами основної діяльності;
— контрибуція, або спільне покриття фактичного ризику страховиками пропорційно страховим сумам договорів за страхуванням одного об'єкта;
— перестрахування та співстрахування як особливі види страхових відносин, що дають змогу підвищити гарантію виконання страхових зобов'язань перед страхувальниками.
Відповідно до цих критеріїв (якісних ознак) класифікацію страхування розглядають за такими ознаками, як:
— історичні, що передбачає виділення етапів еволюції розвитку потреб у страхуванні та пропозиції страхових послуг згідно із законодавством із страхування:
а) 1991—1992 pp. — формування системи Укрдержстраху;
б) 1993—1996 pp. — початок функціонування національної системи страхування незалежної України в умовах різноманітних організаційних форм страхування (від прийняття Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування" у 1993 p.);
в) із 1996 р. донині — зміцнення фінансових основ діяльності страхових компаній (після затвердження Закону України "Про страхування");
— економічні
а) залежно від спеціалізації страховика (страхування життя і ризикове страхування);
б) за об'єктами страхування (особисте та майнове страхування, страхування відповідальності);
в) за видом майна (автотранспортне, морське, авіаційне, космічне, кредитне, вогневі ризики та ін.);
г) за статусом страхувальника (захист інтересів громадян — фізичних осіб і суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб);
д) за статусом страховика (державне, взаємне, комерційне);
— юридичні
а) за ліцензованими видами страхування;
б) за формами здійснення страхування (добровільне й обов'язкове).
Обов'язкова форма страхування відбувається за такими ознаками:
— установлення законом, згідно з яким страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі (перелік об'єктів, обсяг страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок установлення тарифних ставок; надане право їх диференціації на місцях: періодичність внесення страхових платежів);
— суцільне охоплення зазначених у Законі України "Про страхування" об'єктів після щорічної їх перереєстрації, нарахування страхових платежів і стягнення у встановлений термін;
— автоматичність — поширення на об'єкти, зазначені у цьому законі;
— здійснення незалежно від внесення страхових платежів (стягнення внесків зі страхувальника здійснюється аж до судового порядку, а у разі або втрати, або ушкодження застрахованого майна, не оплачуваного страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами, а на не внесені в термін страхові платежі нараховується пеня);
— безстроковість, тобто дія протягом усього періоду, доки страхувальник користується застрахованим майном;
— нормування страхового забезпечення з метою спрощення страхового оцінювання і порядку виплати страхового відшкодування.
Добровільне страхування відбувається на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови та порядок його здійснення визначаються правилами страхування конкретного страховика, що встановлюються ним самостійно відповідно до вимог законодавства; конкретні умови визначаються безпосередньо у процесі укладання договору страхування.
В умовах ринку ступінь ризику збільшується і є невід'ємною складовою підприємницької діяльності, платою за ринкову свободу.
Страховим ризикам притаманні ймовірний характер події, випадковість її настання, можливість кількісного оцінювання наслідків страхової події. Потреба у страховому захисті виникла з появою людини і зростала у процесі її діяльності.
Можливість страхування збігається із страховими інтересами сторін, страховиків і страхувальників. Результатом домовленості сторін є страховий договір, який починає діяти з моменту першого страхового внеску. Страховий фонд формується за допомогою зусиль страховика на страховому та інвестиційному ринках. Унаслідок реалізованого ризику (страхового випадку) настає відповідальність страховика щодо компенсації збитку страхувальника (рис. 13.1).
Розглянемо розрахунок тарифних ставок за ризиковими видами страхування.
Страховий тариф — це ставка страхового внеску з оди н н ці страхової суми, який складається з нетто-ставки та навантаження.
За видом страхування, що розробляється, розраховуються:
1. Імовірність настання страхового випадку за одним договором страхування (q):
(13.1)
де т — кількість страхових випадків; N — загальна кількість договорів.
Імовірність безпеки за конкретним видом страхування можна розраховувати за допомогою статистичного методу на основі статистики подій, наприклад, дорожньо-транспортних пригод, пожеж, дитячої смертності, нещасних випадків та ін.
2. Середня страхова сума за одним договором страхування (S):
(13.2)
де S — страхова сума за і-им договором.
3. Середня сума страхових виплат (SB ):
(13.3)
де SBK — страхові виплати за k-им договором, за яким трапився страховий випадок.
Рис. 13.1. Система взаємозв'язків між страхувальником і страховиком
Під час страхування за новими видами ризиків за браку фактичних даних про результати наданих страхових послуг подані вище величини можна оцінити за допомогою експертного методу або за аналогами.
4.
Відношення (
)
як показник збитковості страхової суми
рекомендується брати не менше:
— 0,3 — у процесі страхування від нещасних випадків, у медичному страхуванні та видах, подібних до них;
— 0,4 — під час страхування засобів наземного транспорту;
— 0,5 — при страхуванні вантажів і майна, крім транспорту;
— 0,6 — у процесі страхування засобів повітряного та водного транспорту;
— 0,7 — під час страхування різних видів відповідальності.
5. Нетто-ставка Тп складається із двох частин — основної To і ризикового навантаження Т
(13.6)
де а(у) — коефіцієнт, що залежить від гарантій безпеки у (табл. 13.1);
N — кількість укладених договорів;
q — імовірність страхового випадку.
Таблиця 13.1. Значення коефіцієнта а(у)
У |
0,84 |
0,90 |
0,95 |
0,98 |
0,999 |
а |
1,0 |
1,3 |
1,645 |
2,0 |
3,0 |
6. Брутто-ставка (Т ) визначається таким чином:
(13.7)
де f — частка навантаження в тарифній ставці (%).
