21. Поняття та правове зн ідентифікації

Кожна людина - неповторна. Вона індивідуалізується за допо­могою безлічі ознак. Розум, здоров'я, краса, талант, багатство, ус­піхи і навіть щастя та їх протилежності - усе це возвеличує люди­ну або нівечить її і цим виділяє з-поміж інших. Однак жодна з цих ознак не може бути загальним правовим способом індивідуаліза­ції, таким, що має однакове для усіх правове значення.

Риси обличчя, дактилоскопічні рисунки на пальцях людини - не­повторні, унікальні. За певних обставин вони можуть мати виріша­льне значення для визначення, наприклад, того, хто насправді під­писав договір чи заподіяв шкоду. Але і вони не є загальним засоба­ми індивідуалізації фізичної особи як учасника цивільних відносин.

Аналіз цивільного законодавства дає підставу для висновку про існування двох основних правових засобів індивідуалізації фізич­них осіб: за допомогою імені та місця проживання.

Ім'я

Ім'я людини не просто відрізняє її від інших, ім'я - специфічний знак, емблема, з якою

асоціюються зовнішні та внутрішні якості людини.

Ім'я громадян України складається із трьох складових: імені (у

вузькому розумінні цього слова: Наталія, Надія, Тарас, Василь),

прізвища та по батькові1.

1 Цікавою є історія утворення українських прізвищ.

Тягнирядно, Говоруха, Забарило, Непийвода, Непийпиво, Нетудихата, Панібудьласка, Вернигора та інші - результат витівок козацького гурту, Для якого придумувати новоприбулим прізвища було своєрідною розу­мовою забавою.

Прізвища визначалися за місцем проживання (Рогатинець - народже­ний в Рогатині), за зовнішніми ознаками (Кучерявий, Малий), за ремес­лом (Ткач, Кухар), за вдачею (Субтельний, Тихий), за іменем батька (Андрійчук, Панасенко) тощо.

Засобом індивідуалізації в українських селах були здавна «вуличні» імена та прізвища.

Див.: Супруненко В Ми - українці. Енциклопедія українознавства...-С 147-148.

265

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

По батькові є необов'язковим елементом імені для тих, хто на­лежить до національної меншини, звичай якої по батькові не пе­редбачає. Це правило встановлено у статті 12 Закону України «Про національні меншини в Україні».

Якщо людина живе з усвідомленням власної гідності, вона до­рожить своїм ім'ям, ім'ям свого роду і передає це своїм нащадкам.

Шукати своє родове коріння, асоціювати себе з ним, навіть як­що наголошувати лише на позитивних його рисах,- річ природна. І треба всіляко підтримувати такі пошуки як протидію ідеології перекотиполя, як стимулу до самовдосконалення.

Чесне ім'я - це найцінніший скарб, який дитина має одержати від своїх батьків.

За Конвенцією про права дитини, кожна дитина з моменту наро­дження має право на їм 'я. Це право реалізується завдяки виконанню батьками обов'язку невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини зареєструвати її народження у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Така реєстрація нерозрив­но пов'язана з присвоєнням дитині імені, прізвища та по батькові.

За статтею 145 Сімейного кодексу України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. У разі відсутності такої згоди спір може бути переданий на розгляд суду. Новелою цієї статті є надання батькам права присвоїти дитині по­двійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ, що, безумовно, призведе до зменшення кількості конфліктів між бать­ками з приводу прізвища дитини.

Ім'я дитини, за статтею 146 СК, визначається за згодою батьків. А якщо дитина народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі,- то за згодою матері. Цією статтею вперше закріплено право батьків дати дитині два імені. Дитина може мати більше двох імен, якщо таким є звичай національної меншини, до якої належать батьки або один із них.

По батькові визначається за іменем батька (особи, зареєстрова­ної як батько). Відповідно до статті 149 Сімейного кодексу, зміни­ти по батькові дитини, яка досягла 14 років, можна, у разі зміни батьком свого ім'я, лише за її згодою. У цьому Кодексі немає пря­мої заборони щодо зміни по батькові повнолітньої особи тоді, ко­ли батько не змінив свого ім'я. У цій ситуації є ціла система забез­печення реалізації такої можливості, виключаючи звернення до суду із скаргою на дії, рішення чи бездіяльність службової особи.

Прізвище може бути змінене у зв'язку з реєстрацією шлюбу, розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним.

266

Прізвище, ім'я та по батькові дитини можуть бути змінені у зв'язку з її усиновленням.

Прізвище, ім'я та по батькові може бути змінено у загальному порядку, відповідно до спеціального закону.

Характер цивільних правовідносин, учасником яких може бути громадянин, не завжди вимагає його індивідуалізації за допомогою імені. Значна частина цих відносин може відбутися між анонімними суб'єктами, без документального засвідчення

особи.

У авторських правовідносинах, у виконавській діяльності до­пускається використання псевдоніма (вигаданого імені), крипто­німа (окремих літер, що можуть бути або власними ініціалами або вигаданими), анаграми (наприклад, Чивомискам - Максимо­вич, Ані Лорак - Кароліна). За цими вигаданими іменами іноді конкретна фізична особа ховається від читача (слухача), але не від редакції газети, журналу, видавництва, театру, які укладають договір на опублікування твору чи його виконання з автором або з виконавцем за його цивільним ім'ям.