Отруєння фосфор органічними сполуками

Фосфорорганічні сполуки (ФОС) мають широке застосування в сільському господарстві як інсектициди, фунгіцидів, гербіцидів. ФОС використовуються для обробки садів, виноградників, овочевих і технічних, зернових і зернобобових культур, для боротьби з ектопаразитами тварин. У побуті ФОС застосовуються проти домашніх комах, для обробки садових ділянок. Крім того, до r-ФОС відносяться бойові отруйливі речовини з групи «нервових отрут» («Ві»-гази), що є на озброєнні багатьох армій.

ФОС можуть поступати в організм через шкіру, дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт. Ці сполуки відносять до антихолінестеразних отрут. Вони призводять до накопичення ацетилхоліну, що обумовлює різкі порушення, пов’язані з перезбудженням М і Н - холінореактивних систем.

Розрізняють 3 періоди

Період збудження- підвищена подразливість, рухове збудження, біль голови, запаморочення, порушення зору( сітка перед очима), міоз, підвищена пітливість, болі в животі, стискання в грудях, задишка, АТ а нормі або дещо підвищений, частий сечопуск.

Період розвитку гіперкінезів – окремі або генералізовані міофібриляції, клонікотонічні судоми, наростаюча бронхорея та салівація, що призводить до задишки, в легенях вислуховують велику кількість вологих хрипів, інколи розвивається набряк легень, АТ підвищений.

Період коматозного стану – стійка арефлексія, різкий міоз, шкіра бліда, акроціаноз, параліч дихальних м’язів,параліч скелетної мускулатури, пригнічення дихального центру, гострі розлади гемодинаміки.

Невідкладна допомога

1.У разі приймання отрути всередину промивають шлунок, вводять сольові проносні.

2. Застосування специфічних антидотів – холінолітиків і реактиваторів холінестерази. Атропіну сульфат (0,1% розчин) вводять у різних дозах залежно від тяжкості отруєння: від підшкірного введення (1 мл) до внутрішньовенного (до 50 мл) в 5% розчині глюкози на добу до проявів переатропінізації і зникнення загрозливих для життя симптомів інтоксикації. Атропін не запобігає впливові ацетилхоліну на Н-холінорецептори скелетних м’язів, вегетативні ганглії та мозкову речовину надниркових залоз (судоми, фібриляції, парези тощо). У зв’язку з цим доцільно застосовувати засоби з М- та Н-холінолітичними властивостями – апрофен(1-2 мл 1% розчину підшкірно, внутрішньом’язово). Реактиватори холінестерази дають найкращий ефект протягом першої доби у комбінації з холінолітиками. Внутрішньом’язово вводять дипіроксим (1 мл 15% розчину) або ізонітрозин (3 мл 40% розчину). 3. Активна детоксикація: форсований діурез із внутрішньовенним введенням ізотонічного розчину натрію хлориду і 5-10% розчину глюкози. Потім внутрішньовенно вводять сечогінні засоби: розчин сечовини (30%), маніту (10%), лазикс (40-200 мг).

4. У разі зупинки дихання інтубація трахеї, ШВЛ.

5.Оксигенотерапія. 6. Симптоматична терапія.

Отруєння чадним газом

Чадний газ (СО) – отрута крові, токсична дія якої пов’язана з порушенням транспортування кисню і вираженою гіпоксією тканин (утворення в крові стійкої сполуки – карб оксигемоглобіну) виявляють усюди, де відбувається неповне згорання органічних речовин внаслідок недостатнього доступу кисню.

Клінічно виділяють 3 ступені отруєння:

1. Легкий ступінь отруєння чадним газом. З'являється головний біль у скроневій і лобової областях, часто оперізуючого характеру (с-м «обруча»), запаморочення, нудота. Відзначається блювота, незначне порушення зору. Хворі скаржаться на утруднене дихання, першіння в горлі, сухий кашель, неприємні відчуття в області серця. Втрата свідомості не спостерігається. Зміст карбоксигемоглобіну в крові становить 15-30%.

2. Середній ступінь отруєння чадним газом. Відзначається нудота, утруднене дихання, відчуття браку повітря, задишка. Порушення психічної активності проявляється збудженням або оглушением, аж до коми. З'являються патологічні рефлекси, міоз, анізокорія. Звертає на себе увагу поява гіперемії шкіри обличчя. Обов'язкова наявність хоча б короткочасної втрати свідомості від 1-2 до 20 хв. Зміст карбоксигемоглобіну в крові - 30-40%.

3. Важка ступінь отруєння чадним газом. Коматозний стан різної глибини і тривалості від кількох годин до доби і більше. Спостерігаються судоми, патологічні рефлекси, парези, паралічі. Звертають на себе увагу шкірні покриви потерпілого: на місці події вони можуть бути яскраво-червоного кольору, при надходженні до стаціонару в стані вираженої гіпоксії їх забарвлення змінюється на ціанотичний. За рахунок розвитку гострого риноларингіта і трахеобронхіта розвивається порушення дихання, аж до зупинки. З боку ССС - ознаки гострої лівошлуночкової недостатності. Зміни на ЕКГ не носять специфічного характеру і в більшості випадків виявляються ознаками гіпоксії міокарда та порушення коронарного кровообігу: знижується зубець R у всіх відведеннях, інтервал ST зміщується до ізолінії, зубець Т стає двофазний або негативний. У крові метаболічний ацидоз. Зміст карбоксигемоглобіну в крові - 50-60%.

Невідкладна допомога

1.Виносять потерпілого з місця ураження.

2. Оксигенотерапія: налагодження дихання 100% киснем за допомогою щільної лицевої маски або через інкубаційну трубку з ШВЛ.

3. У разі порушення дихання- штучна вентиляція легень

4. В\в 5% р-н глюкози з 5% р-ном вітаміном С.

5. Для коригування ацидозу вводять натрію гідрокарбонат в\в краплинно.

6. За умови різкого збудження вводять оксибутират натрію, феназепам.

7. Глюкозо-новокаїнова суміш: глюкоза 500 мл 5% р-ну, новокаїн 20 мл 2% р-ну, еуфілін 5-10 мл 2,4% р-ну внутрішньовенно.

8. Лікування тканинної гіпоксії - цитомак, цитохром С.