- •Лабораторна робота №1 контроль деталі універсальним вимірювальним інструментом
- •Загальні відомості
- •Вимірювання за допомогою штангенінструментів
- •Види штангенінструментів.
- •Методика відліку розміру.
- •Методика вимірювання штангенциркулем.
- •Вимірювання за допомогою мікрометричних інструментів
- •Внутрішні розміри деталі слід вимірювати за допомогою мікрометричних нутромірів. В них відсутні скоба та трещітка, а вимірювальні кінцевики виконані сферичними.
- •Методика відліку розміру.
- •Лабораторна робота № 2 плоскопаралельні кінцеві міри довжини та кутові міри
- •Вимірювання за допомогою кінцевих та кутових мір
- •Методика складання блоків
- •Прийоми складання блоків.
- •Методика розрахунку кінцевих мір блоку
- •Лабораторна робота № з контроль форм та розташування поверхонь індикаторним інструментом
- •Загальні відомості
- •Мета роботи:
- •Матеріальне забезпечення:
- •Література:
- •Види відхилень форми циліндричних поверхонь
- •Вимірювання за допомогою індикаторних інструментів
- •Конструкція індикаторних інструментів.
Вимірювання за допомогою індикаторних інструментів
Конструкція індикаторних інструментів.
Прилади цього типу призначені в основному для контактних вимірювань відносним методом. Абсолютним методом можуть бути виміряні розміри, що лежать у межах вимірювань за шкалою приладу.
Індикатор годинникового типу та індикаторний нутромір (див. відповідну довідникову карту) належать до механічних приладів.
Вимірювання індикатором зовнішніх розмірів.
Вимірювання виконується в наступній послідовності:
набрати блок кінцевих мір за номінальним розміром контрольованої деталі і встановити його на столик штативу;
закріпити індикатор в штативі на необхідній висоті так, щоб наконечник торкався поверхні блоку з "натягом" 1-2 оберти великої стрілки. Такий натяг слід давати для того, щоб в процесі вимірювання індикатор міг показувати не тільки позитивні, але й негативні відхилення від початкового положення. Далі слід повернути рукою ободок разом із шкалою так, щоб велика стрілка встановилася проти нульової поділки. При цьому слід помітити положення малої стрілки;
прийняти блок кінцевих мір і, піднявши наконечник, завести під нього деталь;
опустити наконечник і провести відлік найбільшого відхилення за шкалами приладу. Ціле число міліметрів визначити за зміною показів малої стрілки, число сотих долей міліметра - за показами великої стрілки. Знак показів слід визначити за покажчиком "+" або
провести по три вимірювання деталі в двох взаємно перпендикулярних перерізах, як показано на рис. 3.1.
Одержані
показання записати до табл. Т.3.1
звіту;
2
3
Рис. 3.1. Схема вимірювання деталі
визначити дійсні розміри Д деталі в перерізах і записати їх до табл. Т.3.1;
за дійсними розмірами деталі визначити її відхилення від правильної форми (овальність, сідло-, бочко-, конусоподібність) і результати занести в табл. Т.3.1.
за даними креслення і таблицями стандартів СТ РЕВ 144-75 встановити граничні розміри контрольованої поверхні і записати їх до табл. Т.3.1 звіту;
порівнюючи дійсні розміри з граничними, зробити висновок щодо придатності деталі.
Вимірювання індикаторним нутроміром внутрішніх поверхонь.
Ці вимірювання рекомендується проводити в наступному порядку:
підібрати змінну вимірювальну уставку відповідно до розміру, що вимірюється, загвинтити її до корпусу нутроміра;
провести установку приладу на нуль. Для цього слід набрати блок з кінцевих мір, розмір якого дорівнює номінальному діаметрові отвору, що контролюється. До складного блоку притерти боковички і разом з ними блок затиснути в державці гвинтом за допомогою плоскої пружини, попередньо затягнувши гвинт її кріплення. Акуратно відтаскаючи центруючий мостик, ввести вимірювальну головку нутроміру до простору поміж боїсовичками державки. Невеликим покачуванням нутроміру визначити крайнє положення великої стрілки індикатора (при оберті її за годинниковою стрілкою), яке відповідає найменшій відстані між боковичками.
До цього-положення стрілки поворотом шкали індикатора підвести нульову поділку шкали; повторним покачуванням приладу перевірити правильність установки на нуль і обережно вивести нутромір з простору між боковичками;
відтискуючи центруючий місток, обережно ввести нутромір до отвору і провести вимірювання в трьох перерізах, які перпендикулярні до осі, причому в кожному з перерізів вимірювання слід проводити в двох взаємно перпендикулярних напрямках (див. рис. 3.1);
записати до таблиці звіту показання індикатора й обчислити дійсні розміри отвору. Дійсний розмір Д отвору дорівнюватиме сумі розміру блоку "Б" й показів приладу "О" з урахуванням знаку, тобто Д=В+Б. Дійсні розміри Д записати до таблиці звіту;
за дійсними розмірами отвору визначити величину його відхилення від правильної форми (овальність, сідло-, бочко-, конусо- подібність) та результати занести до таблиці;
за даними креслення і таблицями стандарту СТ РЕВ 144-75 встановити граничні розміри отвору, що контролюється, і записати їх до табл. Т.3.1 звіту;
порівнюючи дійсні розміри з граничними, зробити висновок про придатність. Слід пам'ятати, що від’ємні покази приладів відповідають додатним відхиленням розмірів отвору.
Контроль індикатором торцевого та радіального биття. Для вимірювання застосовують спеціальні прилади типу ПБ: ПБМ-200, ІІБМ-500 тощо. Вони відрізняються один від одного міжцентровою відстанню та висотою центрів над напрямними.
Контроль розташування означених поверхонь складається із наступних дій (див. довідникову карту па відповідному робочому місці):
деталь встановлюється в центрах приладу ПМБ. Центри закріплені в стойках, котрі можуть пересуватися по напрямних станини приладу та закріплюватись в потрібному положенні стопорними гвинтами. Права стойка має нерухомий центр, а центр лівої стойки для встановлення деталі може пересуватися за допомогою важеля;
встановити та закріпити індикатор в державці стійки (ця стійка може, пересуватися по напрямних станини й стопоритися в потрібному місці гвинтом);
відстопоривши гвинт, опустити кронштейн з індикатором до дотику з поверхнею, що вимірюється, приблизно на перетині вісі наконечника з віссю деталі. Зробити в цьому положенні попередній натяг в 2...З мм і закріпити кронштейн гвинтом;
встановити індикатор на нуль;
провести вимірювання радіального биття, повільно обертаючи деталь; при цьому слід помітити найбільше та найменше відхилення стрілки за шкалою і записати їх різницю до табл. Т..3.1 звіту;
аналогічно провести настроювання приладу, визначити і записати до табл. Т.3.1 розмір торцевого биття;
порівнюючи одерлсані результати вимірювань з допустимим розміром биття, вказати на кресленні, зробити висновок щодо придатності деталі за величиною биття.
Таблиця звіту
Лабораторна робота № 3 |
КОНТРОЛЬ ФОРМ ТА РОЗТАШУВАННЯ ПОВЕРХОНЬ ІНДИКАТОРНИМ ІНСТРУМЕНТОМ |
||||||||||||
Технічна характеристика приладів |
Назва приладу |
Тип, мар ка |
Ціна поділ ки |
Границі вимірювань по шкалі |
Границі вимірювань в цілому |
||||||||
Індикатор |
ИЧ-10 |
0,01 |
0-10 |
|
|||||||||
Індикаторний нутромір |
ИЧ-10 |
0,01 |
0-10 |
|
|||||||||
Прилад для вимірювання биття |
|
|
|
|
|||||||||
Схема вимірювання D2 |
Схема вимірювання D4 |
||||||||||||
|
|
||||||||||||
По- зна чен ня |
Номінальний розмір та посадка |
Розмір блоку “В” |
Покази приладу при вимірюванні, мм |
||||||||||
Перерізи, перпендикуля |
рні до вісі |
||||||||||||
1 |
2 |
3 |
|||||||||||
Напрямок |
|||||||||||||
І |
II |
І |
II |
1 |
II |
||||||||
D2 |
20 |
H |
11 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
D2 |
18 |
H |
12 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|||||||||||||
|
Дійсні розміри Д |
Граничні розміри згідно СТ СЕВ 144-75 |
Висновок про придатність |
||||||||||
1 |
2 |
3 |
|||||||||||
І |
II |
І |
II |
І |
II |
||||||||
найбіль ший |
наймен ший |
||||||||||||
D2 |
19,8 |
19,8 |
19,74 |
19,74 |
19,7 |
19,7 |
20,8 |
19,87 |
Непридатна |
||||
D2 |
18,3 |
18,23 |
18,7 |
18,19 |
18,14 |
18,5 |
18 |
17,79 |
Непридатна |
||||
Таблиця Т.3.1
