78.Компенсаторно-пристосувальні механізми при гіпоксії

- Збільшення легеневої вентиляції

- мобілізація функції системи кровообігу (гіперфункція серця, збільшення і швидкості кровообігу, розкривання нефункціонуючих капілярних судин). кровозабезпечення життєво важливих збільшення кисневої ємності крові

- посилення еритропоезу у кістковому мозку

- підвищення здатності молекули гемоглобіну приєднувати кисень у легенях і віддавати його тканинам

Механізми довготривалої адаптації до гіпоксії. В системах, відповідальних за транспорт кисню, розвиваються явища гіпертрофії і гіперплазії.

Адаптаційні зміни в системі утилізації кисню:

• посилення здатності тканинних ферментів утилізувати кисень

• більш ефективне використання енергії анаеробних процесів

79.Патологічні порушення в організмі при гіпоксії

Порушення, які характерні для гіпоксії, виникають при недостатності кисню або виснаженні пристосувальних механізмів, які не перекривають гіпоксії; розвивається киснева недостатність.

Нестача кисню в організмі призводить до

• порушення обміну речовин та накопичення продуктів неповного окиснення, виникає метаболічний ;ПОЛ – один з найважливіших факторів гіпоксичного ушкодження клітин.

• збільшується вміст аміаку, знижується вміст глутаміну,

• знижуються синтетичні процеси

• знижується кількість внутрішньо-клітинного калію, накопичуються іони кальцію. Порушення в органах та системах.

• виникає ейфорія

• гальмування, порушується рефлекторна діяльність,

• регуляція дихання і кровообігу.

• Втрата свідомості і судоми

• аритмією та тахікардією.

• періодичне дихання Чейн-Стокса

• зниження секреції та рухової діяльності шлунка, кишок, підшлункової залози;

• первинна поліурія змінюється порушенням фільтрації нирок;

• 80.Киснева терапія.Токсична дія кисню

Киснева терапія (грец. therapeia лікування; синонім оксигенотерапія) – застосування кисню з лікувальною метою. Використовується головним чином для лікування гіпоксії при різних формах гострої і хронічної дихальної недостатності, рідше для боротьби з ранової анаеробної інфекцією, для поліпшення репаративних процесів і трофіки тканин. В першу чергу проводять лікування основного захворювання або патологічного процесу, що призвів до гіпоксії та забезпечувати організм оптимальним вмістом кисню у вдихуваному повітрі.

Токсична дія надлишку кисню проявляється трьома варіантами патологічних станів:

1)Судомним. Причиною є переважне пошкодження головного і спинного мозку, що зумовлює надмірне збудження нейронів ряду нервових центрів, а також мотонейронів.

2)Гіповентіляційним (характеризується дихальною недостатністю). Причини: ателектази в легенях, зниження проникності аерогематичного бар’єру, набряк легень.

3)Загальнотоксичним. Полягає в розвитку поліорганної недостатності, що іноді спостерігається при відсутності на ранньому етапі судом і вираженої дихальної недостатності. Якщо гіпоксія продовжується, то у пацієнта з’являються судоми і ознаки асфіксії. Усунення кисневого отруєння досягається шляхом переходу на дихання повітрям з нормальним вмістом кисню.