10. Фактори та резерви зростання продуктивності праці.

Фактори — це об’єктивно діючі умови, рушійна сила, що впливає та змінює рівень і динаміку продуктивності праці.

Фактори продуктивності, які визначають її рівень, пов'язані з працею, ресурсами, середовищем. Фактори зростання продуктивності праці за змістом можливо поділити на 3 групи:

-  матеріально-технічні;

-  організаційно-економічні;

-  соціально-економічні.

До групи соціально-психологічних факторів належить:

- поліпшення якості робочої сили і характеристик соціально-економічного складу трудових колективів;

- підвищення кваліфікаційного і загальноосвітнього рівня працівників;

- поліпшення соціально-психологічного клімату в трудових колективах;

-підвищення дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, інноваційність;

До групи матеріально-технічних факторів зростання продуктивності праці відносять усі фактори, що сприяють прогресивним змінам у техніці і технології виробництва, а саме: модернізація обладнання; використання нової продуктивнішої техніки; підвищення рівня механізації й автоматизації виробництва; упровадження нових прогресивних технологій; використання нових ефективніших видів сировини, матеріалів, енергії тощо.

До групи  організаційно-економічних факторів  зростання продуктивності праці належать прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управління. До них входять: удосконалення структури апарату управління та систем управління виробництвом, повсюдне впровадження та розвиток автоматизованих систем управління; поліпшення матеріальної, технічної і кадрової підготовки виробництва, удосконалення організації виробничих та допоміжних підрозділів; удосконалення розподілу та кооперації праці, розширення сфери суміщення професій і функцій, упровадження передових методів та прийомів праці.

Резерви підвищення продуктивності праці — це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Резерви класифікуються залежно від видів ресурсів, що використовуються (резерви кращого використання засобів виробництва та поліпшення використання робочої сили), часу їх  використання (поточні та перспективні), сфери виникнення (загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві та внутрішньовиробничі).

11. Сутність основних засобів та основні напрями поліпшення їх використання

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об’єкт ОЗ – це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього.

ОЗ підприємства включають: виробничі ОЗ (частина основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму, Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово); невиробничі ОЗ (це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства).

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства є такі: – Екстенсивний, до якого належить в основному збільшення часу роботи основних виробничих фондів. – Інтенсивний, до якого належить підвищення віддачі засобів праці на одиницю часу.

До інтенсивних напрямів підвищення ефективності використання основних фондів можна зарахувати такі засоби: 1) механізація та автоматизація виробництва; 2) технічне переозброєння та модернізація підприємства; 3) удосконалення технологічних процесів; 4) скорочення тривалості операційного циклу виробництва; 5) застосування прогресивних форм організації та управління виробництвом; 6) підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня промислово-виробничого персоналу.

Екстенсивні напрями підвищення використання основних фондів такі: 1) скорочення простоїв обладнання внаслідок своєчасного забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами тощо, підвищення якості ремонтів та обслуговування обладнання; 2) збільшення кількості машино-змін роботи обладнання та зменшення кількості устаткування, що не працює; 3) введення додаткового обладнання.

Найважливіші шляхи підвищення ефективності використання основних активів підприємства:

– поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства;

– удосконалення планування, управління і організації праці та виробництва;

– зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

– підвищення та розвиток матеріального та морального стимулювання праці.