- •1. Поняття, риси та завдання адміністративного права.
- •2. Місце адміністративного права в системі права України.
- •8. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах здійснення адміністративної реформи.
- •3. Адміністративне право як частина публічного права.
- •4. Соціальне призначення адміністративного права.
- •5. Історія формування та розвитку адміністративного права.
- •6. Тенденції розвитку сучасного адміністративного права України.
- •10. Система адміністративного права: поняття, ознаки та елементи.
- •7. Роль і значення адміністративного права в сучасних умовах державотворення.
- •9. Методи адміністративно-правового регулювання та їх розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •11. Принципи адміністративного права: поняття та система.
- •12. Регулятивна та правоохоронна функції адміністративного права.
- •13. Адміністративно–правова наука: поняття, предмет, зміст та система.
- •15. Основні школи сучасної української науки адміністративного права.
- •14. Етапи розвитку адміністративно–правової науки.
- •16. Адміністративне право як навчальна дисципліна.
- •17. Адміністративне право зарубіжних країн: поняття, структура, наука.
- •18. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні.
- •19. Механізм адміністративно–правового регулювання суспільних відносин: поняття, зміст, значення та елементи.
- •20. Стадії адміністративно-правового регулювання.
- •21. Адміністративно-правові норми: поняття, ознаки, види та особливості структури.
- •22. Акти тлумачення адміністративно–правових норм.
- •23. Особливості реалізації норм адміністративного права.
- •24. Джерела адміністративного права та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •27. Державне управління як форма прояву державної виконавчої влади.
- •30. Фізичні особи як суб’єкти адміністративного права.
- •25. Поняття, структура, механізм утворення та види адміністративно–правових відносин.
- •26. Сутність, ознаки і принципи публічного управління. Структура публічного управління.
- •28. Соціальні та юридичні ознаки суб’єктів адміністративного права
- •29. Компетенція: поняття, значення та структура.
- •31. Адміністративно–правовий статус громадян: поняття, ознаки, елементи та види.
- •32. Публічна адміністрація: поняття, ознаки, види.
- •33. Система, ознаки, структура, принципи організації та види органів виконавчої влади.
- •34. Органи місцевого самоврядування: нормативна основа, поняття, компетенція, функції та система.
- •35. Об’єднання громадян як суб’єкти адміністративного права.
- •36. Інститут державної служби в системі адміністративного права.
- •37. Поняття, система, принципи та види державної служби в Україні.
- •38. Управління державною службою: завдання, функції. Система органів управління державною службою.
- •39. Організаційно правове регулювання проходження державної служби.
- •43. Юридична природа, ознаки, суб’єкти адміністративного договору, їх різновиди.
- •40. Адміністративно-правовий статус державних службовців: поняття, ознаки та елементи.
- •45. Адміністративний розсуд.
- •41. Форми діяльності публічної адміністрації: поняття, ознаки та види.
- •42. Адміністративні акти: поняття, властивості, види.
- •44. Поняття та характерні риси методів діяльності публічної адміністрації, їх юридично владне значення та зміст.
- •46. Поняття, сутність, особливості й мета адміністративного примусу.
- •47. Заходи адміністративного попередження: їх призначення, види, підстави та порядок застосування.
- •48. Заходи адміністративного припинення: поняття, мета, підстави застосування, види, порядок застосування.
- •50. Заходи адміністративного стягнення. Цільове призначення стягнень.
- •49. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •51. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення.
- •63. Суб’єкти адміністративного процесу, їх адміністративно–процесуальний статус.
- •52. Юридичний аналіз об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони адміністративного правопорушення.
- •53. Класифікація адміністративних правопорушень.
- •54. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
- •55. Суб’єкти адміністративної відповідальності.
- •56. Адміністративна відповідальність юридичних осіб.
- •57. Підстави адміністративної відповідальності.
- •58. Характеристика обставини, що враховуються під час притягнення до адміністративної відповідальності.
- •59. Адміністративне стягнення: поняття, мета, система, види.
- •60. Забезпечення законності під час застосування заходів адміністративного стягнення вчинення за адміністративного правопорушення.
- •61. Поняття, зміст та загальні риси адміністративного процесу.
- •62. Принципи адміністративного процесу: поняття, система.
- •68. Дисциплінарне провадження щодо державних службовців.
- •64. Структура адміністративного процесу, характеристика його елементів.
- •65. Адміністративне провадження: поняття, сутність, система та види.
- •66. Адміністративно–процесуальне право: предмет, методи, завдання.
- •67. Загальна характеристика провадження в справах за зверненнями громадян.
- •69. Нормотворче провадження: поняття, зміст, стадії.
- •70. Поняття, ознаки, структура та види провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •71. Поняття, сутність, принципи забезпечення законності в публічному управлінні.
- •72. Види способів забезпечення законності в публічному управлінні.
- •73. Характеристика контролю і нагляду як способу забезпечення законності.
- •75. Мета та зміст державного управління в агропромисловому комплексі.
- •77. Суб’єкти державного управління адміністративно–політичною сферою.
- •74. Суб’єкти публічного управління у сфері економіки.
- •78. Мета та зміст державного управління обороною.
- •76. Мета та зміст державного управління в адміністративно-політичній сфері.
- •79. Суб’єкти публічного управління соціально-культурною сферою.
- •80. Мета та зміст державного управління освітою.
4. Соціальне призначення адміністративного права.
Адміністративне право є однією з найрельєфніших галузей публічного права України. За допомогою засобів адміністративного права (норми, відносини, законодавство, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) здійснюється зовнішнє вираження і юридичне оформлення публічного інтересу в управлінні.
Визнання інтересів публічними є умовою та гарантією існування й розвитку відповідних спільностей. Визнання публічними управлінських інтересів перетворює їхніх носіїв на суб'єктів публічного управління (державного чи громадського).
Таким чином, визнання публічними саме управлінських інтересів — соціальне призначення адміністративного права.
Публічний інтерес — це інтерес соціальної спільності, що визнаний, задоволений державою. Визнання публічності інтересу здійснюється шляхом його правового (юридичного) забезпечення (фіксації в нормах і встановленні механізму реалізації).
Як таку спільність можна розглядати все населення України.
5. Історія формування та розвитку адміністративного права.
1. Виникнення науки камералістики 18 ст. Німеччина – управління двірцевою казною та майном. Камералістика забезпечувала раціональне управління державним майном.
2. Поділ камералістики на стару (вивчала питання фінансів ,економіки господарства) та нову (питання поліції, мануфактурної, гірничної справи, тобто займалась питаннями державного управління у різних сферах суспільного життя).
3. Становлення поліцейського права, що наприкінці 18 ст. відігравало важливу роль у регулюванні суспільних відносин у різноманітних внутр. сферах держави.
4. Перехід до адміністративного права (друга половина 19 ст.), коли права та свободи людини були протиставлені всемогутності держави. Побудовано на верховенстві права, ідеях про те, що управління повинно базуватися на вимогах закону, з обвязковим урахуванням прав і свобод громадян, що державне управління не може здійснюватися на власний розсуд чиновників.
5. Новітній етап – перегляд сутності, змісту та призначення АП, акцент на особі як основному суб’єкті АП відн, на призначенні держ органів, створенні необх умов для реалізації та захисту прав, свобод, інтересів.
6. Тенденції розвитку сучасного адміністративного права України.
Адміністративне право є однією з ключових публічних галузей права, як механізм врегулювання та забезпечення публічно-правових суспільних відносин, оскільки виступає механізмом забезпечення зв’язку між суспільством загалом, та громадянами зокрема із системою державної влади, її органами та посадовими особами. На сучасному етапі, призначення та напрямок розвитку адміністративного права слід окреслювати через призму нагальної потреби системної перебудови державно-владного механізму та структурної моделі взаємовідносин по лінії «орган державної влади - громадянин».
Розвиток адміністративного права має бути спрямований на забезпечення поступального розвитку суспільних відносин в сфері взаємодії з органами державної влади на засадах національного правопорядку, що має забезпечити реалізацію призначення даної галузі права.
В той же час, на сьогодні, на жаль ми не бачимо необхідних перетворень, окреслених вище. А бачимо дрібні перестановки в пострадянській адміністративній системі. І навіть так звані «адміністративні реформи» направлені на перерозподіл владних повноважень, а не на реальну перебудову системи відповідно до потреб сьогоднішніх потреб національного суспільства. Але пропоную розглянути необхідні і можливі напрямки розвитку і вдосконалення. Отже, серед напрямів перспективного розвитку можна виділити такі ідеї:
1. визначити відносно чіткі межі предмету наукового пізнання, до якого мають належити відносини, які виникають в процесі здійснення регулятивно-контрольного впливу державно-владних суб’єктів на суспільні відносини та порядок і межі взаємодії владних та невладних суб’єктів, а отже слід відокремити порядок здійснення адміністративного судочинства.
2. вдосконалення та оптимізація механізму взаємодії методів адміністративно - правового регулювання.
Очевидною є потреба гармонізації
імперативного й дизпозитивного методів, але в межах, які гарантуватимуть дотримання встановленого правопорядку.
3. розробка теоретичних засад концепції реформування державно-владного механізму, системної перебудови методів, засобів, напрямів та загалом механізмів державно-владного впливу.
4. розробка теоретичних основ перспективного розвитку державно-владного механізму.
5. вдосконалення методів юрисдикційної форми адміністративного захисту.
6. наукова підготовка оновлення нормативно-правової бази, особливо у сфері інституту звернень громадян.
7. на практично-прикладному рівні – теоретичне забезпечення побудови системи організації та впорядкування суспільних відносин, на противагу пострадянському механізму панування і придушення суспільства
