17. Прототипування. Класифікація прототипів

Прототипування — це етап процесу розробки ІС, що полягає у створенні прототипу — макета («чорнової», пробної версії) системи з базовою функціональністю з метою перевірки придатності запропонованих концепцій, архітектурних та/або технологічних рішень, а також подання системи замовнику для оцінювання на ранніх стадіях її життєвого циклу. За результатами аналізу прототипу приймають рішення щодо подальшої розробки. Оскільки вартість змін вимог до реалізації системи низька, а часу витрачається значно менше, але при цьому гарантується отримання достовірної інформації про вимоги до системи з боку замовника за рахунок його залучення до розробки, переваги прототипування очевидні. Найбільший ефект прототипування дає при розробленні систем з розвиненим користувацьким інтерфейсом, бо вможливлює оцінювання сприйняття його користувачем.

Розрізняють такі типи прототипування:

— швидке (rapid prototyping, throw away prototyping) — у найкоротші терміни створюється прототип, який жодним чином не ввійде до складу готової системи. Швидке прототипування необов’язково виконується в рамках тієї ж платформи і тих самих технологій, що й майбутня система. Прототипи різняться між собою рівнем точності відтворення реальної ІС — її вигляду, взаємодії з користувачем і часових характеристик. Крайнім випадком є паперове прототипування, коли нариси інтерфейсу виконуються на папері від руки. Інший метод передбачає використання програм розробки графічного користувацького інтерфейсу (GUI Builder) для створення прототипу, ззовні схожого на цільову систему, але з відсутніми її функціями (click dummy). Для підготовки прототипу графічного інтерфейсу користувача можуть використовуватися просто HTMLфайли. Для прототипування програмного забезпечення використовують мови високого рівня абстракції (Java, Perl, Python, Haskell або ін.), а при реалізації — іншу, машинноорієнтовану (С, C++) для підготовки акуратного документованого коду;

— еволюційне (evolutionary prototyping, breadboard prototyping) — послідовне створення макетів, що поступово наближаються до реальної готової системи. Цей підхід застосовують за відсутності необхідних вимог до системи, вони формуються впродовж її реалізації. При цьому час і зусилля не марнуються, а в деяких випадках користувач розпочинає використовувати систему до досягнення її повної готовності;

— інкрементальне — кінцевий продукт створюється як сукупність відокремлених прототипів, що зрештою об’єднуються в готову систему;

— екстремальне — процес розробки, найчастіше — Webдодатків, що розподіляється на три фази, кожна з яких базується на попередній. Перша з них — розроблення статичного прототипу, що складається переважно з HTMLсторінок. Під час другої фази програмуються екрани, створюється повнофункціональний інтерфейс при симуляції рівня сервісів. Сервіси реалізуються під час третьої фази.

18. Створення прототипів з використанням програмних засобів.

Критеріями для вибору конкретного інструментального засобу прототипування є висока швидкість створення першої версії прототипу та внесення до нього змін, а також функціональні можливості, достатні для підготовки прототипу заданої якості:

— естетичного;

— деталізованого — такого, що містить не набір блоків на рівні «чорної скриньки», а всі потрібні елементи з дрібними деталями;

— з підтримкою бодай мінімальної інтерактивності — здатного реагувати на дії користувача та емулювати реальні події;

— доступного всім учасниками проекту — замовнику, керівництву, розробнику, дизайнеру;

— з можливістю перегляду користувачем без установлення додаткових програм;

— з можливістю внесення змін — прототип може оновлюватися під час обговорення та опрацювання зауважень.

Прототипування часто здійснюється на основі мов програмування четвертого покоління (Visual Basic, ColdFusion), оскільки вони є відносно дешевими, добре відомими, їх можна порівняно легко і швидко застосувати. Інструментальні засоби розробки прототипів можна розподілити на кілька категорій:графічні редактори, засоби визначення та імітації додатків, CASEзасоби.

Серед графічних редакторів можна виокремити:

— Microsoft Visio — редактор діаграм і блоксхем для Windows, що використовує векторну графіку;

— OmniGroup OmniGraffle — редактор діаграм, блоксхем та ілюстрацій для Мас OS X;

— Adobe Creative Suite. Adobe Photoshop, растровий графічний редактор, та Adobe Illustrator, векторний графічний редактор, залишаються стандартами у сфері графічного дизайну, в тому числі графічного користувацького інтерфейсу і Webсторінок. Adobe InDesign — провідна видавнича система (DTP), — є одним з найпопулярніших засобів прототипування . Для підготовки HTMLпрототипів можна використовувати можливості менш популярного Adobe ImageReady.

Альтернативою використання графічних редакторів є прототипування у певному середовищі розробки програм (наприклад Delphi) або сайтів (Dreamweaver). Крім того, існують спеціалізовані засоби створення інтерактивного контенту, наприклад Macromedia Flash або Norpath Studio. Перевагою є можливість створення інтерактивних прототипів, але процес відбувається куди повільніше — системи програмування вибагливі до результатів, а системи вебдизайну зручні лише для простих проектів. Крім того, ці системи не є універсальними: Delphi не використовується для проектування вебінтерфейсів, a Dreamweaver — для інтерфейсів програмного забезпечення, вбудовані елементи керування Flash не збігаються за розмірами з такими самими елементами Windows або MacOS.