Основні клінічні прояви посттравматичного стресового розладу.

1. Симптоми вторгнення

• нав’язливі та повторюючи спогади екстремальних подій, душок, відчуттів, які обумовлюють тяжкі емоційні переживання

• кошмарні сновидіння про пережиту подію, що повторюється

• флешбеки – миттєве відтворення травмуючої події у єднанні зі страхом, панікою та агресією

2. Симптоми уникнення, які проявляються в наступних варіантах:

• Зусилля по униканню думок, почуттів або розмов, пов'язаних із травмою.

• Зусилля по униканню дій, місць або людей, що будять спогади про травму.

• Нездатність згадати про важливі аспекти травми (часткова психогенна амнезія).

• Помітно знижений інтерес або участь у раніше значущих видах діяльності.

• Почуття відчуженості або віддаленості від інших людей.

• Знижена інтенсивність вищих емоцій (нездатність, наприклад, до почуття любові тощо).

• Почуття відсутності перспективи в майбутньому (наприклад, відсутність чекань із приводу кар'єри, одруження, дітей або власного довгого життя).

3. Симптоми гіперактивації, які не спостерігалися до травми. Ці симптоми проявляються у вигляді:

• Труднощів з засипанням або поганий сон (ранні пробудження).

• Дратівливості або спалахів гніву.

• Складнощів з зосередженням уваги.

• Підвищеного рівня настороженості, стану постійного чекання загрози.

• Гіпертрофованої реакції переляку.

Описані симптоми спостерігаються більше одного місяця після травми та порушують адаптацію у соціальній, професійній та інших сферах.

Які основні клінічні варіанти посттравматичного стресового розладу?

Виділяють наступні клінічні варіанти птср:

Тривожний варіант характеризується високим рівнем немотивованої тривоги на тлі зниженого настрою з нав’язливими переживаннями і уявленнями, що відображають події пережитої психотравмуючої ситуації. Відчуття внутрішнього дискомфорту, напруження, дратівливості. Порушення сну, які характеризуються важкістю засинання з домінуванням тривожних думок про свій стан здоров’я, страхом перед кошмарними сновидіннями (епізоди бойових дій, насильства, загибелі рідних, часто сцени розправи з самим хворим). Хворі самі навмисно відтягують наставання сну. Для них характерні пароксизмальні вечірньо-нічні стани з відчуттям нестачі повітря, прискоренням серцебиття, з підвищеною пітливістю, відчуттям ознобу або приливами жару.

Астенічний варіант характеризується домінуванням почуття слабкості та млявості. Фон настрою знижений і поєднується з переживанням байдужості до подій, що раніше викликали інтерес до життя. Поведінка цих хворих відрізняється пасивністю, їм притаманні почуття безперспективності, страх перед виконанням роботи, яка раніше не викликала серйозних перешкод. Протягом тижня декілька разів у пацієнтів виникають нав’язливі переживання епізодів психотравмуючої ситуації. Однак на відміну від тривожного варіанту ці спогади позбавлені яскравості, емоційної забарвленості. Порушення сну характеризуються відсутністю почуття відпочинку після сну.

Дисфоричний варіант характеризується постійними переживаннями внутрішньої невдоволеності, дратівливістю на тлі пригніченого настрою. Хворі відмічають високий рівень агресивності, прагнення перенести на оточуючих дратівливість та лють. У їх свідомості домінують уявлення агресивного змісту у вигляді картин покарання, суперечок із застосуванням фізичної сили, що викликає відчуття страху та примушує їх зводити свої контакти з оточуючими до мінімуму. Ці хворі часто не можуть стримувати свої бурхливі емоційні реакції на зауваження, про що потім шкодують. Поряд з цим у них виникають невимушені уявлення та спогади психотравмуючої ситуації сценоподібного характеру (часто сцени насильства з активною участю самого хворого). Зовнішньо пацієнти виглядають похмурими, їм притаманна міміка з відтінком невдоволення та дратівливості, поведінка характеризуються підкресленою обережністю.

Іпохондричний варіант характеризується наявністю постійних різноманітних соматичних скарг. Має місце формування сталої уникаючої поведінки. Симптоми емоційного заціпеніння та феномени "флешбек" при цьому варіанті клінічної картини зустрічаються досить рідко. Депресивний афект представлений недиференційованою гіпотимією з чіткими тривожно-фобічними включеннями. Ідеаторний компонент більш представлений іпохондричною фіксацією на соматичних відчуттях та пароксизмальних нападах, які супроводжуються вираженою тривогою щодо очікування їх виникання.

При соматоформному варіанті у хворих має місце витіснення психотравмуючих переживань, які заміщаються збільшенням кількості скарг здебільш соматичного характеру (кардіологічних, церебральних, гастроентерологічних). В структурі розладу домінують симптоми емоційної неврівноваженості, які сполучаються з характеристиками уникаючої поведінки.

Хворим зі змішаним варіантом притаманні скарги та психопатологічні порушення, характерні для декількох варіантів клінічної картини ПТСР.

Чи впливають особливості характеру на формування ПТСР?

Чинниками ризику ПТСР є певні особливості особистості, до яких належать тривожні, демонстративні та педантичні типи.

У цьому сенсі слід відзначити стресостійкість особи, що зазнала екстремального впливу, та особливості її життєвого стилю, стратегій подолання та психологічного захисту.

Чи впливає стан здоров’я на формування ПТСР?

Наявність у людини, що підпала під вплив екстремальної події, соматичних та нервово-психічних захворювань підвищує ризик ПТСР.

Яким чином впливає релігійність на розвиток ПТСР?

Релігійність є чинником, що протидіє формуванню ПТСР.

Які соціально-демографічні особливості впливають на формування ПТСР?

До основних демографічних особливостей належать:

• вік (діти, підлітки та особи похилого віку найбільш уразливі для розвитку ПТСР;

• стать (у жінок ПТСР розвивається частіше, ніж у чоловіків)

Серед соціальних чинників виділяють:

• сімейний стан

• професійний стан

Відсутність сім’ї та роботи сприяє формуванню ПТСР

• соціальна підтримка на державному рівні

• доступність медичної допомоги та реабілітаційних програм

• соціально-економічний статус потерпілого

Чи впливають чинники професійної підготовки на формування ПТСР?

Чинники професійної підготовки є впливовими факторами формування ПТСР для професій підвищеного ризику (військовослужбовці, працівники МВС, СБУ, МНС та інші).

Найбільш важливими є:

• ефективність професійного відбору

• рівень професійної підготовки

• рівень готовності до роботи в екстремальних ситуаціях

• загальний стаж роботи

• рівень психопрофілактичної діяльності

Які особливості пережитої екстремальної ситуації впливають на формування ПТСР?