Птср є хронічними захворюванням й потребує довгострокового лікування (12-24 місяці).

Фармакотерапія ПТСР та РА полягає у застосуванні антидепресантів, транквілізаторів, тимостабілізаторів, атипових антипсихотичних засобів у якості монотерапії або у комбінації з іншими засобами.

Найбільш ефективними при цьому є антидепресанти: міансерін (тетрациклічний антидепресант, норадренергічний агент); міртазапін (норадренергічний та специфічний серотонінергічний агент; L2 антагоніст); тразодон (серотонін-2 антагоніст / інгібітор зворотнього захоплення у серотоніну); бупропіон (інгібітор зворотнього захоплення норадреналіну та дофаміну); агомелатін (агоніст МТ1 та МТ2 рецепторів, антагоніст 5НТ2с рецепторів); дулоксетин, венлафаксін (інгібітори зворотнього захоплення серотоніну та норадреналіну); сертралін, пароксетин, циталопрам, есциталопрам, флуоксетин, флувоксамін (селективні інгібітори зворотнього захоплення серотоніну).

Анксіолітики та снодійні засоби призначають у поєднанні з антидепресантами при вираженості тривоги та емоційно-афективних порушень. З анксіолітиків перевага надається гідазепаму, можуть також призначатися альпразолам, діазепам.

Антипсихотичні засоби застосовуються виключно в тих випадках, коли в клінічній картині переважає психомоторне збудження та/або дезорганізація мислення, а також у випадках неефективності інших анксіолітичних та седативних засобів.

Стабілізатори настрою: карбамазепін; препарати вальпроєвої кислоти, ламотриджин.

Лікування дітей та підлітків базується на використання вище перелічених засобів. Групою препаратів першої лінії є селективні інгібітори оборотного захопленя серотоніну (сертралін).

Чинники, які повинні враховуватися при лікуванні пацієнтів похилого віку, включають підвищений ризик розвитку екстрапірамідних симптомів, ортостатичної гіпотонії та змін ЕКГ, а також ризик парадоксальних реакцій на бензодіазепіни (депресія з суїцидальними тенденціями та без них, фобії, агресивність, руйнівна поведінка та інші). Тобто лікування пацієнтів похилого віку трициклічними антидепресантами або бензодіазепінами є менш прийнятним, ніж використання селективних інгібіторів оборотного захоплення серотоніну.

Лікування пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями.

Трициклічни антидепресанти не призначаються пацієнтам з серцево-судинною патологією, оскільки вони можуть підвищувати ЧСС та подовжувати QT інтервал, обумовлювати ортостатичну гіпотонію та інші.

На відміну від трициклічних антидепресантів селективні інгібітори оборотного захоплення серотоніну мають мінімальний вплив на серцево-судинну діяльність.

Основна мета психотерапевтичної роботи при ПТСР полягає в тім, щоб максимально повно відновити соціальне й особистісне функціонування потерпілих. При цьому психотерапія спрямована на:

• створення нової когнітивної моделі життєдіяльності;

• афективну переоцінку травматичного досвіду;

• відновлення відчуття цінності власної особистості;

• відновлення здатності подальшого існування у світі.

Найбільш ефективним методом психотерапії при лікуванні пацієнтів із ПТСР є когнітивно-біхевіоральна терапія.

Когнітивно-біхевіоральна терапія зосереджується на тривожних почуттях людини, думках та поведінці і допомагає домогтися позитивних змін. В спрямованій на лікування посттравматичних розладів когнітивно-біхевіоральною терапіею, лікування концентрується саме на спогадах, думках і почуттях, які людина має про травматичну подію.

Як буде проходити психотерапевтичне лікування? Якщо вам пропонують таке лікування, психолог (психотерапевт, лікуючий лікар) допомагатиме вам поступово згадувати і переосмислювати травму. Це можна зробити різними способами, включно прослуховування записів власних розповідей про травму. Вам буде надана допомога, щоб впоратися з будь-якими емоційними і поведінковими проблемами, які можуть виникнути під час лікування. Десенсибілізація - психологічний прийом в лікування ПТСР, який допоможе вам поглянути знову на ваші спогади про травму (в тому числі всі негативні думки, почуття і відчуття, які ви переживали в момент події). Це дозволить змінити ваше ставлення до цих спогадів і допоможе вам надалі мати більше позитивних емоцій і думок.

Як довго триватиме психотерапевтичне лікування? Залежно від того, як ви будете себе почувати, курс лікування, ймовірно, буде 8-12 сеансів тривалістю по 60-90 хвилин кожна. Сесії повинні проходити на регулярній основі (як правило, по меншому, один раз на тиждень). Під час лікування вам будуть поставлені питання про ваші спогади про травму, але ви можете попросити про це не говорити протягом перших декількох тижнів. Коли обговорюється травма, вам можуть запропонувати дещо подовжити сесію (близько 90 хвилин).

Що робити, якщо я не відчуваю себе краще після психологічного лікування? Ваш лікар може запропонувати вам спробувати інші види психологічної допомоги, або запропонувати вам курс медикаментозного лікування, в той час як ви отримуєте психотерапію.