Розділ 2. Діагностика комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку.

При розробці методики обстеження ми виходили із завдання забезпечення комплексного підходу при визначенні ознаків комунікативно – мовленнєвого розвитку.

Ми використовували такі методи:

• анкетування батьків та вихователів;

• спостереження за дітьми;

• творчі завдання;

• бесіди;

• тестування;

• метод експертної оцінки.

Були використані такі методики:

1. Методика обстеження мовної готовності дітей до шкільного навчання українською мовою.

2. „Профіль соціального розвитку дитини”.

3. Методика „Сходи” В.Г.Щур.

Ми хочемо підкреслити, що спостереження є основним методом дитячої психології. Свою особливу першорядність спостереження здобуває в характеристиці досягнень комунікативно – мовленнєвого розвитку дитини, оскільки її здатність до спілкування повинна бути представлена як відкрита система. Діагностика рівня комунікативно – мовленнєвого розвитку дітей дозволяє зробити зріз поточного стану, тому будь – які зміни в мотивації, потребі, умовах навчання, спрямованих на зміни характеру відносин між учасниками комунікації, а також на процес удосконалювання ознак, що складає її комплексний зміст, спричиняють зміни комунікативно – мовленнєвих досягнень.

Оскільки емоційні прояви спілкування ми назвали психодіагностичним індикатором мовленнєвого росту дитини необхідно поглибити діагностичну інформацію про рівень розвитку невербальної поведінки. Отриманий матеріал дає характеристику форми взаємин між дитиною і дорослим і часто ставить проблему оптимізації міжособистісних відносин у системі „дитина – дорослий”. Саме розвиненість експресивно – мімічних засобів у мовній поведінці свідчить про становлення близьких довірливих форм контакту маляти з оточуючими, розвитку емоційно – особистісної форми спілкування. Одночасно відповіді дорослих щодо оцінки невербальної поведінки дітей дозволяють виділити індивідуальні риси мовної поведінки дошкільняти, допомагають визначити комунікативну спрямованість і готовність дитини до комунікації.

Використання анкети „Оцінка дорослими невербальної поведінки дитини” може служити „візитною карткою” дитини як суб’єкта спілкування, тому що дозволяє визначити труднощі взаємодії дитини з оточуючими. Отримані дані про невербальну поведінку дитини можуть бути основою для визначення стратегії виховної і корекційної роботи з дитиною.

Аналіз анкет, проведений з педагогами і батьками дітей дошкільного віку, показав, що позитивні значення відповідей (завжди і часто) складають 47% у батьків і 41% у вихователів, тобто меншу половину з числа всіх опитаних. Цей факт доводить проблему формування емоційно – особистісної форми спілкування дитини з дорослими, без якої неможливий розвиток експресивно – мімічних засобів спілкування, що забезпечують взаєморозуміння дитиною оточуючих людей і удосконалювання мовних засобів.

Додатково до спостережень за невербальною поведінкою дитини в реальних ситуаціях взаємодії з однолітками і дорослими в діагностиці мовного розвитку ми використовували „Методику обстеження мовної готовності дітей до шкільного навчання українською мовою”. Ця методика допомагає визначити комунікативні, когнітивні, лінгвістичні особливості мовлення дошкільняти та рівень довільності мовлення. За результатами діагностики діти здебільшого виявили середній (46%) та низький (39%) рівень мовленнєвого розвитку.

Показники соціальної зрілості дитини ми визначали за допомогою методу експертної оцінки. Педагогам і батькам пропонували заповнити бланк „Профіль соціального розвитку дитини”, де вони дають оцінку розвитку соціальних та комунікативних якостей дитини, виходячи зі своїх повсякденних спостережень за нею.

З метою визначення самооцінки дитини, її самопізнання та усвідомлення свого місця в системі зв’язків ми використовували методику В.Г.Щур „Сходи”. Багато дітей виявили низьку самооцінку, що характеризує наявність внутрішніх та міжособистісних конфліктів у дитини.

На підставі всіх проведених досліджень ми змогли визначити якісні характеристики рівнів комунікативно – мовленнєвого розвитку дітей середнього та старшого дошкільного віку.

Так діти з високим рівнем досягнень комунікативно – мовленнєвого розвитку ініціюють відкритість контактам, відповідають на ініціативу інших, виразно повідомляють словами і мімікою свою готовність спілкуватися. Вміють обмінюватися інформацією, вислуховувати іншого, налагоджувати спільну взаємодію. Правильно і чітко вимовляють усі звуки рідної мови, помічають помилки звуковимови. Кількісна та якісна характеристика словника сягає вікової норми. Володіють прийомами словозміни та словотворення. Правильно вживають граматичні категорії, будують різні типи простих і складних речень. Мають навички корекції та самокорекції мовлення, усвідомлюють, що це допомагає порозумітися. Володіють розмовною мовою. Підтримують розмову відповідно до ситуації, зрозумілості теми та зацікавленості. Доречно застосовують мовленнєві й не мовленнєві засоби. Вміють регулювати силу голосу, темп мовлення, використовувати засоби інтонаційної виразності. Володіють формулами мовленнєвого етикету та монологічним мовленням. Легко й невимушено вступають у спілкування з дорослими та дітьми. Дотримуються правил і норм спілкування.

Мовленнєву поведінку та прояви комунікативної активності дітей, що мають середній рівень комунікативно – мовленнєвого розвитку, можна описати в оцінках загальної непевності, скутості спілкування. У взаємодії з партнерами їм не вдається вийти за межі звичайної ситуації. Вони демонструють „занурення” у ситуацію, залежність від неї. Соціальні мотиви взаємодії (особистісні, ділові, пізнавальні) ще не стали механізмом регуляції власної поведінки. Активність дітей найчастіше залежить від зовнішніх стимулів. Якість мовних показників недостатня, трапляються помилки в звуковимові та граматичні. Недостатньо розвинуті контрольно – оцінювальні дії. Діти стежать за своєю мовою лише після нагадування дорослого, за допомогою підказки помічають помилки в мовленні товаришів.

Діти з низьким рівнем комунікативно – мовленнєвого розвитку уникають контакту та важко встановлюють дружні стосунки з однолітками та дорослими. Спілкування таких дітей невільне, сковане. Невпевненість і незнання себе доповнюються відсутністю знань „про інших”, що обмежує їхню активність у спілкуванні й готовність звернутися по допомогу до оточуючих. Не вміють конструктивно розв’язувати конфлікти з однолітками та дорослими. Не вміють стримуватися, контролювати свою поведінку. Така дитина при негативному домінуванні в мовленнєвому спілкуванні часто нападає на інших, змушує, наказує, обвинувачує, а у випадку підпорядкування – терпить, переживає, підкоряється, поступається. Виявляють незадовільну мовну активність, у мовленні багато помилок. Відсутні контрольно – оцінювальні дії.

Застосування комплексної методики діагностики дозволило нам отримати необхідну інформацію щодо комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку.

Розділ 3.Пісочна терапія як засіб формування

комунікативно-мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку.

Пошук ефективних методів розвитку комунікативно-мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку привів нас до нетрадиційних технологій, а саме використання пісочної терапії. Принцип «терапії піском» був запропонований

К. Юнгом, засновником аналітичної терапії. Ігри на піску – одна з форм природної діяльності дитини. Особливо потрібні ці ігри дітям з проблемами в психічному розвитку, труднощами у спілкуванні, агресивним, конфліктним тощо. Пісочниця виступає посередником у встановленні контактів з такими дітьми. « Пісочна терапія» - одна з тих технік, що дозволяє розкрити індивідуальність кожної дитини, роз’язати її психологічні проблеми, розвинути здатність усвідомлювати свої бажання і знаходити можливості їх реалізації.У Базовій програмі « Я у Світі» забезпечення балансу між дитячими фондами «можу» і « хочу» визначено як одне з найважливіших освітніх завдань.

Взаємодія з піском стабілізує емоційний стан дитини. Поряд з розвитком тактильно-кінестетичної чутливості та дрібної моторики, дитина вчиться прислуховуватися до себе та промовляти свої відчуття. А це, в свою чергу, сприяє розвитку мови, довільної уваги, пам’яті. Але головне-дошкільник отримує перший досвід рефлексії(самоаналізу). Вчиться розуміти себе та інших. Так закладається база для подальшого формування навичок позитивної комунікації.

Завдяки іграм із піском дитина осмисленіше та швидше опановує норми і правила поведінки та спілкування у соціумі. У неї формується культура людського спілкування, розвиваються почуття делікатності, ввічливості, товариськості. Через гру в піску у дитини з’являється або посилюється почуття довіри, прийняття та успішності. Заняття та ігри з піском піднімають настрій у дітей, викликають емоції радості, спонукають до діяльності.

Ігри-заняття та ігри-казки сприяють формуванню у дітей навичок спілкування та розвитку емоційного світу дошкільнят.Основним у іграх є набуття досвіду в розв’язанні проблемних ситуацій між героями казки. Діти розмірковують, розвиваються всебічно, набувають позитивних рис характеру, вчаться належно поводитися і спілкуватися, спочатку наслідуючи героїв казки, а потім і в реальному житті.

Використання ігор, що містять елементи навчання дітей сприяє розвитку фонематичного слуху, корекції звуковимови, навчанню читання та письма. Діти вчаться чути й виокремлювати певні звуки, що є основою формування правильної звуковимови. Вони не лише навчаються зорово запам’ятовувати букви, а й, графічно відображаючи їх на піску, залучають тілесну пам’ять. Головне, що дітям не страшно помилитися: це не папір, і легко можна виправити помилку.

Ми пропонуємо використовувати ігри з піском як інтерактивний метод розвитку комунікативно-мовленнєвої компетентності дошкільників. Бо пісок дає дитині більше свободи, вона не боїться щось змінювати, будувати нове і ламати старе. Застосування піску в групі сприяє створенню атмосфери довірливих стосунків та ефективного спілкування. В пісочниці створюється додатковий акцент на тактильну чутливість, формується «мануальний інтелект» дитини. Тому перенесення традиційних навчальних і розвивальних завдань у пісочницю створює додатковий ефект. З одного боку, суттєво підвищується мотивація дитини до занять, а з іншого – більш інтенсивно і гармонійно відбувається її всебічний розвиток.