- •1. Поняття про літературну норму. Нормилітературноїмови. Писемна і уснаформисучасноїукраїнськоїлітературноїмови.
- •2. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3. Фонетичний і фонологічний аспекти вивчення звукового складу мови. Визначення понять „звук” і „фонема”.
- •4. Система голосних і приголосних фонем, їх класифікаційні характеристики. Фонетична і фонематична транскрипції.
- •5. Чергування голосних і приголосних фонем у сучасній українській мові. Історичний коментар.
- •6. Закономірності сполучуваності звуків у мовленнєвому потоці і пов’язані з цим фонетичні явища (акомодація, асиміляція, дисиміляція, спрощення в групах приголосних тощо).
- •7. Позиційні і комбінаторні зміни фонем.
- •8. Сучасний український правопис як система загальноприйнятих правил написання і переносу слів.
- •9. Принципи українського правопису. Поняття орфограми та її типи.
- •10. Слово як основна одиниця лексичного складу мови. Знакова природа слова.
- •11. Багатозначність слів в українській мові. Омонімія як тип відношень між одиницями словникового складу.
- •12. Синонімія як лексико-семантичне явище. Типи синонімів. Антоніми та їх різновиди.
- •13. Фразеологія української мови. Поняття про фразеологізм як мовну одиницю. Типи фразеологізмів.
- •14. Багатозначність фразеологізмів, явища синонімії та антонімії у фразеології. Джерела формування фразеологізмів.
- •15. Морфеміка як розділ мовознавства. Поняття про морфему.
- •16. Типи морфем: кореневі й афіксальні. Класифікація морфем.
- •За здатністю сполучатися з іншими морфемами.
- •17. Похідне слово як об’єкт словотвірного аналізу. Поняття про словотвірну мотивацію.
- •18. Способи словотвору в українській мові. Словотвір іменників в українській мові.
- •19. Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Категорія роду. Іменники спільного і подвійного роду.
- •20. Категорія числа іменника.
- •21. Категорія відмінка іменника. Відмінкова система сучасної української мови.
- •22. Характеристика складу відмін іменника. Історичне коментування становлення парадигми відмін іменників. Особливості відмінювання іменників і, іі, ііі, іу відмін.
- •23. Прикметник як частина мови. Специфіка граматичних категорій прикметника.
- •24. Семантичні і формальні засади поділу прикметників на якісні та відносні. Ступені порівняння якісних прикметників. Особливості словозміни прикметників у сучасній українській літературній мові.
- •25. Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників.
- •26. Відмінювання числівників різних функціональних розрядів. Структурні типи числівників.
- •27. Займенник як частина мови. Поділ займенників на лексико-граматичні розряди. Відмінювання займенників.
- •28. Загальнокатегорійні характеристики дієслова. Система дієслівних утворень.
- •29. Категорія виду дієслова. Одновидові дієслова. Двовидові дієслова. Поняття про способи дієслівної дії.
- •30. Семантико-синтаксичний характер категорії валентності дієслова. Категорія перехідності/ неперехідності дієслова. Категорія стану дієслова.
- •31. Категорія способу дієслова.
- •32. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові. Історія становлення форм минулого часу.
- •33. Словозмінні категорії дієслова: категорія особи, категорія числа, категорія роду. Дієслова з неповною особовою парадигмою. Безособові дієслова.
- •34. Дієприкметник як дієслівна форма. Творення активних і пасивних дієприкметників та їх словозміна.
- •35. Дієприслівник як форма дієслова.
- •36. Характеристика предикативних форм на -но, -то.
- •37. Характеристика прислівника як частини мови. Функціональні розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників. Адвербіалізація в українській мові.
- •38. Службові частини мови. Характер службової функції прийменника. Класифікація його за структурною та функціональною ознакою.
- •39. Службові частини мови. Характер службової функції сполучника. Класифікація його за структурною та функціональною ознакою.
- •40. Службові частини мови. Характер службової функції частки. Класифікація її за структурною та функціональною ознакою.
- •41. Словосполучення як синтаксична одиниця. Підрядні словосполучення. Принципи класифікації підрядних словосполучень. Сурядні словосполучення. Семантико-синтаксичні відношення у словосполученні.
- •42. Речення як базова одиниця синтаксису. Ознаки речення. Типи речень.
- •43. Поняття про просте речення.
- •44. Засоби вираження головних членів речення як структурної основи двоскладного речення.
- •45. Проблема виділення другорядних членів речення. Принципи класифікації другорядних членів речення.
- •46. Прямий і непрямий додаток. Означення. Обставина.
- •47. Поняття про односкладне речення. Структурно-семантичні різновиди односкладних речень і лінгвістичні засади їх виділення.
- •48. Неповні речення. Комунікативні умови функціонування неповних речень.
- •49. Поняття про ускладнене речення в українській мові. Речення з однорідними членами.
- •50. Поняття про ускладнене речення в українській мові. Явище відокремлення у структурі речення. Умови відокремлення обставин, означень, додатків в українській мові.
- •51. Поняття про ускладнене речення в українській мові. Вставні і вставлені конструкції. Звертання.
- •53. Поняття про складнопідрядне речення. Принципи класифікації складнопідрядних речень: логіко-граматичний, формально-граматичний та структурно-семантичний.
- •54. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури та їх типи.
- •55. Складнопідрядні речення розчленованої структури та їх типи.
- •56. Поняття про безсполучникове складне речення. Структурно-семантичні типи безсполучникових речень.
12. Синонімія як лексико-семантичне явище. Типи синонімів. Антоніми та їх різновиди.
Синоніми - це слова, які мають близьке або тотожне значення, але різні за звучанням. Наприклад: говорити - балакати - базікати - цвенькати. Сукупність синонімів мови називається синонімією. Наприклад: ліс, бір, діброва, пуща - іменникові синоніми; сміливий, хоробрий, відважний - прикметникові; іти, крокувати, плестися - дієслівні; раптово, несподівано - прислівникові; біля, коло, край - прийменникові; а, але, та, проте, однак - сполучникові тощо.
Синоніми об'єднуються у синонімічні ряди, або гнізда, центром яких є основне, стрижневе слово, що є носієм загального значення і стилістично нейтральне: гарний - красивий - чудовий - чарівний - гожий - вродливий.
Розрізняються лексичні і контекстуальні синоніми.
Лексичні - це такі синоніми, які належать до однієї частини мови і мають певний відтінок у значенні. Наприклад: поспішати і квапитися.
Серед лексичних виділяють:1) абсолютні синоніми, наприклад: азбука - алфавіт, буква - літера;
2) стилістичні синоніми - слова, однакові за значенням, але різні за стилістичними відтінками, тобто такі, що неоднаково використовуються у різних стилях мови. Вони мають у своєму значенні вказівку на позитивну або негативну оцінку предмета, явища, ознаки, дії тощо. Наприклад: гордовитий - чванливий - чванькуватий - бундючний.
3) семантичні синоніми, які ще називають понятійними, позначаючи один і той же предмет, відрізняються певними елементами своїх значень, що зумовлено різною мотивацією цих назв (різна кількість, якість, інтенсивність ознаки). Наприклад: хуртовина - завірюха - заметіль - хуга. Семантичні синоніми не мають емоційного забарвлення.
4) семантико-стилістичні синоніми відрізняються один від одного як значенням так і експресивним забарвленням. Наприклад: пити - хлистати.
Контекстуальні синоніми - це такі слова або сполучення слів, які лише в контексті мають близьке значення, а поза контекстом вони не мають загального спільного значення. Наприклад: Гуде вогонь... І спить в печі веселий сатана. Контекстуальні синоніми творяться в процесі індивідуального мовлення і широко використовуються в художньому і публіцистичному стилях.
Антоніми – це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Антоніми об'єднуються не в ряди, а в пари різнокореневих і спільнокореневих слів: тепло - холод; глибокий - мілкий; надія - безнадія; правда - неправда. Антонімами є тільки слова з діаметрально протилежним значенням. Багатозначні слова можуть мати антоніми як для прямих, так і для переносних значень. Наприклад: сухий одяг - мокрий одяг, сухий хліб - свіжий хліб, суха зустріч - тепла зустріч.
Найбільш уживані лексичні антоніми. Це якісні прикметники (веселий - сумний, хоробрий - боязкий), іменники (холод - спека, радість - сум), дієслова (любити - ненавидіти), прислівники (далеко - близько), прийменники (над - під).
З погляду структури розглядають антоніми різнокореневі й однокореневі. Різнокореневі: початок - кінець, правда - брехня, лівий - правий, піднімати - опускати.
Однокореневі антоніми: заселяти - виселяти, сходитися - розходитися, воля - неволя, віра - безвір'я, воєнний - антивоєнний.
