15. Морфеміка як розділ мовознавства. Поняття про морфему.

Морфеміка - розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем.

Об'єктом дослідження морфеміки є морфеми, їх формальні видозміни (аломорфи) та їх лінійне поєднання. Морфеміка вивчає: 1) види морфем за їх місцем у слові та за функцією (корінь, афікси); 2) типи значень, виражених морфемою (лексичне, граматичне, дериваційне); 3) мовні одиниці морфемного рівня (морфема і морф, лексема і форма слова, основа слова тощо); 4) принципи виділення морфем і правила їх сполучуваності; 5) звукові зміни, пов'язані з комбінаторикою морфем (чергування фонем у морфемах, усічення й нарощення основ) і морфематичні функції наголосу; 6) типи морфів різних класів і морфну структуру слів.

Кожна одиниця мови має свою структуру, яку утворюють взаємопов'язані і співвідносні елементи значення і вираження (крім фонеми).

Слово як морфологічна одиниця-конструкція — це єдність взаємопов'язаних і співвідносних морфем, які його утворюють.

Морфема — елементарна мінімальна одиниця мови, що має значення, неподільна за формою в межах одного слова, але подільна за семантикою. Прикметникове закінчення -ий, наприклад, виражає три значення: чоловічого роду, називного відмінка й однини. У слові жов-т-уват-ий морфема -уват- не поділяється за формою на менші відрізки, але вона подільна за семантикою, бо одночасно виражає категоріальне частиномовне значення прикметника (ознаковість) і неповний ступінь виявлення ознаки.

16. Типи морфем: кореневі й афіксальні. Класифікація морфем.

Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова. Кореневі морфеми існують як непохідні (гора, коса, озеро, бджола) і як похідні (загір'я, прокіс, бджільник, озерний).

Афіксальні морфеми (службові) надають слову додаткових значень, маючи словотворче або формотворче значення. Словотворчі афікси є засобом творення нових слів; вони позбавлені самостійних лексичних значень і виявляють додаткові лексико-граматичні, лексичні та граматичні значення тільки в межах слова або в його формах. Формотворчі афікси утворюють форми одного слова. Афіксальні морфеми представлені в мові префіксами, суфіксами, інтерфіксами, постфіксами, флексіями (закінченнями).

Класифікація морфем:

1. За функціональною ознакою морфеми поділяють на лексико-поняттєві, словотворчі й граматичні.

Лексико-поняттєвою морфемою називають корінь, оскільки він виражає основний поняттєвий зміст слова або навіть його лексичне значення, якщо у слові немає суфіксів і префіксів.

Словотворчими є більшість префіксів і суфіксів, вони слугують для утворення нових слів від твірного слова, наприклад, годин-ник, школ-яр, пере-їхати, не-воля.

Граматичними називають морфеми, які не утворюють слова з новим лексичним значенням, а лише виражають граматичні значення роду, часу, відмінка тощо. Вони поділяються на формотворчі та словозмінні (закінчення слова (флексію): квітк-а, квітк-и, квітк-ою, співа-ють, співал-и та ін).

2. За способом вираження (наявністю звукового показника) морфеми поділяють на нульові (наприклад, нульове закінчення в словах сад, тінь, колір) та матеріально виражені (субстанціальні).

3. За структурною ознакою морфеми поділяють на прості й складені. Складеними називають морфеми, що виникли з кількох елементів, кожен з яких функціонує в мові як окрема морфема: з-не-шкодити, по-над-плановий, по-по-їсти.

4. За походженням морфеми можуть бути питомими або запозиченими.

До питомих українських належать, зокрема, префікси під-, з-, між- (підбігти); суфікси -ач (збир-ач), -яр,-ар (школ-яр), -ій (вод-ій).

Запозиченими є, наприклад, префікси гіпер-, ультра-, ір-; корені дикт, гала, кіно; складені суфікси -альн- (горизонт-альн-ий),-, -ізацій- (адвербіал-ізацій-а, мігр-ацій-а), суфікс -изм (-ізм) (тур-изм, істор-изм, попул-ізм, куб-ізм).