Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Моя курсова (Лангет натуральний).docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Вимоги до якості

Зовнішній вигляд – обсмажені шматки яловичини до золотистої

кірочки

Смак - чітко виражений, в міру солоний

Запах- властивий смаженому м`ясу

Колір – рум`яної кірочки

Консистенція – щільна

2.3 Послідовність операцій технологічного процесу приготування страви з фрагментами

Для того, щоб приготувати «Лангет натуральний», потрібен набір сировини:

М`ясо яловичини Сіль

Кулінарний жир Перець

М`ясо яловичини нарізати з тонкої частини вирізки по 2 шматки на порцію, під кутом 40-45 С, 1-1,5 см. товщиною

Злегка відбити

Підрізати жилки, сухожилки. Посипати сіллю, перцем

Обсмажити на розігрітій сковорідці з жиром, з температурою 150-180 С, з обох боків до утворення рум`яної кірочки

Довести до готовності в жаровій шафі

Відпустити з температурою 65-75 С

Корисні поради кваліфікованого кухаря, щодо приготування лангету натурального:

  1. Смачний і соковитий лангет найкраще готувати на старій добрій чавунній сковороді з обов`язковим додаванням рослинної олії.

  2. Готувати лангет з свіжої мармурової яловичини

  3. Обсмажувати лангет потрібно завжди на максимальному вогні і з додаванням вершкового або рослинного масла

  4. Дуже соковитим і ароматним виходить лангет, який обсмажувався на топленому салі

  5. Для того, щоб підсилити і урізноманітнити смак лангета використовуйте для його приготування всілякі спеції і приправи. Ними необхідно натирати м`ясні шматочки безпосередньо перед тим, як відправити на розпечену сковороду

2.4 Характеристика сировини

Яловича вирізка

Вирізка яловича – найкраща частина яловичої туші, нежирна яловичина без кісток, найбільш цінна частина туші тварини, уживаного в їжу. Цей сорт м`яса використовують для приготування ростбіфів, лангетів, біфштексів ,відбивних, фаршированих рулетів. Вирізка знаходиться в заднепояснічной частини туші, є поперекової м`язовою тканиною, розташована над нирками уздовж поперекових хребців. Протягом життя тварини дана м`язова тканина майже не отримує фізичного навантаження, тому є найбільш ніжним і смачним при приготуванні м`яса. Вирізку отримують з великого відруби – поперекову, акуратно вирізуючи з внутрішньої сторони.

Вага – 1,5 кг.

Термін придатності та умови зберігання:

- яловичина охолоджена – при температурі від 2 до 6 С – не більше 3 діб; -яловичина заморожена – 6 місяців Найбільш цінною вирізкою вважається яловича, оскільки не в кожному регіоні вирощують м`ясні породи корів, а яловича вирізка завжди значно ніжніше інших частин туші. Свиняча ж вирізка не набагато ніжніше карбонаду. Найчастіше вирізку смажать, нарізаючи поперек волокон невеликими медальйонами, рідше вирізку запікають. Варіння або гасіння використовувати нераціонально через високу вартість вирізки.

Кулінарний жир

Кулінарний жир – це суміш рослинних і тваринних саломасов, здатних плавитися при температурі близько 60 С, з додаванням топлених жирів і рослинних олій (калоризатор).У ході виробництва на першому етапі жири очищаються від домішок, потім замішується за рецептурою, плавляться і знову належним чином перемішуються і, на останньому етапі, охолоджуються і упаковуються.

Перед використанням твердий жир доводять до кипіння і збирають піну для того щоб уникнути стороннього запаху у готового продукту. Як правило, кулінарні жири не чадять і здатні розігріватися до температури 220 С.

Калорійність жиру кулінарного:

Калорійність жиру кулінарного становить 897 ккал на 100 грамів продукту.

Склад і корисні властивості жиру кулінарного:

За рахунок високої засвоюваності (96%) і калорійності кулінарний жир за своєю структурою є одним з головних джерел енергії.

Жири містять різні вітаміни, необхідні організму:А, Е, К, D, а при додаванні в процесі виробництва заквашенного молока ще й кальцій, магній і калій. Вітамін К допомогає кращому згортанню крові, нейтралізує дію афлотоксинів (calorizator).Дорослій людині необхідно споживати з їжею близько 25 грам жиру на добу, це найбільш оптимальна доза для засвоєння бета-каротину і жирозчинних вітамінів.

Крім того, жир виступає будівельним матеріалом клітин організму, тому його помірне споживання вкрай необхідно для підтримки жіночої краси та здоров`я.

Застосування жиру кулінарного:

Використовують кулінарні жири для смаження м`яса, риби, овочів, для приготування фритюру, пасерування, а також для гасіння овочів.

Кухонна сіль

Кухонна сіль- це природна сполука, що містить 97-99,7% хлористого натрію і незначну кількість солей кальцію, магнію, калію та інших. Хлористий натрій відіграє важливу роль у харчуванні. Він регулює водно-соляний обмін в організмі людини, зумовлює осмотичний тиск клітинної протоплазми, лімфи, крові.

Українське слово «сіль» походить від латинської назви солі «sal». Прикметно, що латинське слово «salarium» - соляна норма, яку видавали в Давньому Римі, перейшла у «salar» - заробітна плата, що свідчить про використання солі як торгівельного еквівалента.

Найімовірніше, що перше знайомство людини з сіллю відбулося на узбережжі теплих морів, де на мілководді морська вода інтенсивно випарювалась під дією високих температур і вітру, а в осаді накопичувалась сіль. За образним виразом Піфагора, «сіль була народжена найшляхетнішими батьками – сонцем і морем».

В Російській імперії ще в XVII ст. більшість пряностей, таких як оцет і сіль, в народі почали вживати не в процесі приготування їжї, а ставити на стіл і використовувати вже під час їди через їх дороговизну.

Технологія виробництва солі полягала в тому, що соляну ропу витягали кінським приводом із шахт, що звалися «криниці» або «вікна» і були досить глибокими - 60-90 м. Витягнуту суровицю виливали в спеціальний резервуар – творило, звідки вона через отвори стікала в нижній резервуар – кадіб, а з останнього по системі ринв подавалася у дерев`яні вежі. Тут її розливали по великих нанвах і черінях – сковородах з площею від 5 до 30-40 м, на яких вона випарювалася.

Добова потреба людини в солі складає 10-15г, хоч фактичне споживання досягає 20-25г, або 7,3-8 кг на рік. Кухонна сіль широко використовується в харчовій промисловості для виробництва рибних товарів, сирів, особливо розсільних, квашених, солених, мочених, маринованих овочів та плодів.

Україна багата запасами солі. Найбільшими підприємствами соляної промисловості є Артемівське, Солотвинське. За походженням і способом добування розрізняють кухонну сіль кам’яну, виварну, самоосадну і садну.

За характером обробки кухонну сіль ділять на дрібнокристалічну, молоту, не молоту, йодовану та з іншими добавками. Дрібнокристалічною є дуже дрібна виварна сіль, вона повністю проходить через сито з розміром отворів 0,5 мм. Домішки в солі впливають на її органолептичні та інші властивості. Кальцієві солі надають їм трохи лужного грубого присмаку, солі магнію-гіркуватого присмаку, солі калію-деруть у горлі, зумовлюють блювання і головну біль. Солі заліза каналізують окислюючи процеси.

Сіль використовують як смакову речовину та для консервування харчових продуктів. Сіль є регулятором осмотичного тиску, водяного обміну, сприяє утворенню соляної кислоти шлункового соку, активізує діяльність ферментів. Але надмірне (понад норму) вживаня солі сприяє підвищенню кров`яного тиску, хворобам нирок та серця.

Чорний мелений перець

Чорний перець - найуніверсальніші прянощі, що вживаються як компонент багатьох страв. У продаж він поступає у вигляді горошку та мелений. Найбільший аромат дають роздавлені горошини перцю. Мелений чорний перець (темно-сірого кольору) використовують для заправки різних страв, фаршів і начинок, а також в кондитерських виробах (головним чином в пряниках і здобному печиві). Перець додають до страви незадовго до закінчення її теплової обробки (при тривалому варінні перцю блюдо набуває зайвої гіркоти). Мелений перець не рекомендується зберігати в перечницях з дірочками тривалий час: він видихається і втрачає свої властивості.

Це – напівздеревяніла вічнозелена ліана завдовжки до 15 м. Листя великі, подовгасті, мясисті, зверху темно-зелені, знизу зеленувато-сизі. Квіти дрібні сірувато-жовтого забарвлення, зібрані в дрібні сережки. Плід – костянка,яка при дозріванні, в залежності від сорту, спочатку набуває зеленого, потім червоного, жовтого чи темно-коричневого кольору. Ліана цвіте два рази на рік.

Родом рослина із Індії. Культивують її в багатьох країнах з тропічним кліматом. Перець чорний здавна користувався попитом в країнах Сходу, Греції, Римі, а потім і в Європі. Його цінували на вагу золота. Основним експортером чорного перцю є Індонезія, менше країни Індокитаю та Індія.

 Із застосуванням перцю швидше відбувається процес травлення, так як він сприяє виділенню соляної кислоти. Чорний перець допомагає налагоджувати роботу кишечника, позбавляє від кишкових газів і шлаків. Пиперин підсилює проникнення амінокислот крізь стінки кишечника в кров, прискорюючи засвоюваність їжі під час проходження її через кишечник. З цієї причини Аюрведа пропонує щороку 2–3 тижні після їжі приймати по три горошини перцю в день для очищення шлунково-кишкового тракту.

Перець є протимікробним засобом, його корисно приймати для профілактики глистів. Він прискорює засвоєння корисних речовин з їжі і ліків.

Ще одна перевага чорного перцю сподобається жінкам і дівчатам, які мріють схуднути. Речовини, що містяться в ньому, знищують жирові клітини. Крім того, такий вид схуднення доступний і дешевий.

Чорний перець дуже корисний для серцево-судинної системи. Народна медицина давно використовує перець для зниження ризику серцевих захворювань. Справа в тому, що перець сприяє розрідженню крові, він очищає кровоносні судини, в тому числі і судини мозку. Таким чином, зменшується навантаження на серце, а значить, знижується ризик інфаркту або інсульту.

Чорний перець як вважають, виліковував багато хворіб, наприклад, запор, діарею, біль у вусі, гангрену, хвороби серця, грижу, захриплість,укуси комах, безсоння, болі в суглобах, проблеми з печінкою, хвороби легенів, абсцеси, сонячні опіки, карієс і зубний біль. Сьогодні чорний перець,мелений або його відвар, широко використовується в традиційній індійській медицині від болю в горлі, носа, кашлю і т.д.

2.5 Калькуляційна картка №1

Лангет натуральний

Рецептура № 555/1-2005року

Вихід порції 150

№

Назва сировини

Кількість на 1 порцію

Дата

23.05.2015

Кількість на 100 порцій (кг)

Ціна

Сума

1

Яловичина н/ф

159

159,00

163,20

2594,88

2

Кулінарний жир

10

1,0

110,40

110,4

3

Сіль

4

0,4

7,68

3,072

4

Перець

0,05

0,5

216,96

108,48

Загальна вартість сировини

2816,83

Ціна реалізації за одну порцію

28,16

Керівник____________________

(підпис)

Калькулятор_________________

(підпис)

Технологічна картка №2

Крокети картопляні №699

«Сборник рецептур блюд и кулинарных изделий»

М. «Экономика», 2005г

№

Назва сировини

На 1

порцію

На 3

порції

брутто

нетто

брутто

нетто

1

Картопля

1209

880

3627

2640

2

Вершкове масло

40

40

120

120

3

Борошно

60

60

180

180

4

Яйця

2 шт.

80

6 шт.

240

5

Сухарі

60

60

180

180

Маса

напівфабриката

-

1110

-

3330

6

Кулінарний жир

110

110

330

330

Вихід

150

Вимоги до якості сировини Вершкове масло, кулінарний жир має кремовий колір та однорідну консистенцію. Борошно просіяне, без домішок

Технологія приготування Картоплю відварити, протерти. Вершкове масло, жовтки яєць і 1/3борошна використати на заправку картопляної маси. Залишок борошна, білки яєць та сухарі використати для панірування крокетів. Крокети сформувати в формі кульок по 3-4 штуки на порцію, обсмажити в великій кількості жиру 5-7 хвилин

Правила відпуску Відпустити на підігрітій до 40 С мілкій столовій тарілці, по 3-4 кульки на порцію. Температура відпуску 65-75 С

Вимоги до якості

Зовнішній вигляд – добре обсмажені картопляні кульки Смак і запах – властивий вареній картоплі Колір – рум`яної кірочки Консистенція - щільна

Послідовність технологічного процесу приготування

страви з фрагментами

Для того, щоб приготувати крокети картопляні потрібен набір сировини:

Картопля Кулінарний жир

Борошно Яйця

Паніровочні сухарі Вершкове масло

Картоплю відварити, обсушити, протерти

Вершкове масло, жовтки яєць, 1/3 борошна використати на заправку картопляної маси, залишок залишити для панірування крокетів

Данну массу сформувати у вигляді кульок і обсмажити у великій кількості жиру 5-7 хвилин

Подати по 3-4 штуки на порцію, з температурою 65-75 С

Характеристика сировини

Картопля

Бульби картоплі — це справжня комора вітамінів і мікроелементів. У них знайдено ретинол, рибофлавін, тіамін, піридоксин, аскорбінову кислоту, ергокальциферол, біофлавоноїди, нікотинову кислоту. З мікроелементів виявлено мідь, кобальт, нікель, йод, марганець.

Картопля містить 15-25% крохмалю (бульби картоплі, в залежності від місця вирощування і сорту, містять близько 25% сухої речовини основними складовими якої є крохмаль 80-85%), близько 2 — білка (1,5-2,1%; до 3%), 0,3% — жиру (0,3-0,6%).

Білок картоплі (туберин; до 2%) найбільш повноцінний із усіх рослинних. Він багатий на амінокислоти і відноситься до повноцінних. Білок картоплі містить 14 із 20 незамінних амінокислот, а коефіцієнт його поживної цінності порівняно з білком курячого м'яса, який вважається найповноціннішим для харчування людини, становить 0,85.

Кількість поживних речовин, які містяться в бульбах картоплі при зберіганні, постійно змінюється.

Бульби картоплі багаті на вітаміни. В них є аскорбінова кислота (10—54 мг%), майже весь комплекс вітаміну В (тіамін, рибофлавін, піридоксин, фолієва інікотинова кислоти), каротиноїди, токофероли, нікотинамід, біотин та противиразковий фактор — вітамін U тощо. Особливо багатими на вітамін С є свіжозібрані бульби; після двомісячного зберігання кількість вітаміну С зменшується майже вдвічі.

Вершкове масло

Масло вершкове — молочний продукт, який виробляється шляхом збивання свіжого або кислого молока, вершків чи перетворення високожирних вершків.

Масло вершкове — масло, вироблене з вершків та/або продуктів переробки молока, яке має специфічний притаманний йому смак, запах та пластичну консистенцію за температури (12±2) °C, з вмістом молочного жиру не меншим ніж 61,5 %, що становить однорідну емульсію типу «вода в жирі».

Вершкове масло також називають коров'ячим жиром.

Масло складається з молочного жиру та мікроскопічних часток води і молочних білків. Вершкове масло виготовляється тільки з коров'ячого молока або продуктів його переробки і призначене для безпосереднього вживання в їжу чи кулінарних цілей. Воно не містить жодних спеціальних харчових добавок.

Залежно від технологічних особливостей та органолептичних показників вершкове масло поділяється на такі види:

  • Солодковершкове;

  • Солоне солодковершкове;

  • Кисловершкове;

  • Солоне кисловершкове.

Солодковершкове масло виробляють з натуральних пастеризованих вершків, а кисловершкове — з пастеризованих вершків, сквашених чистими культурами молочнокислих бактерій. Солоне масло виробляють з додаванням кухонної солі.

Зазвичай масло має блідо-жовтий колір, але він може бути від темно-жовтого до майже білого. Колір масла залежить від способу харчування тварини і у промисловому виробництві його часто коригують за допомогою харчових фарбників, зазвичай ними є аннато або каротин. Також до масла додають вітаміни. При застосуванні вітаміну А масова його частка становить не більше ніж 10 мг/кг, бета-каротину — не більше ніж 3 мг/кг, екстракту аннато — не більше ніж 10 мг/кг.

Борошно

Борошно пшеничне — це порошкоподібний продукт, який одержують при розмелюванні зерна пшениці.

За якістю борошно пшеничне виробляється п'яти гатунків: крупчатка, вищий, 1-й, 2-й гатунки і оббивне (безсортове).Гатунки борошна відрізняються за кольором, крупністю помелу, хімічним складом, вмістом клейковини, хлібопекарськими властивостями, іншими показниками.

Крупчатку одержують із суміші м'яких скловидних і твердих сортів пшениці. Вона багата на крохмаль і білки. Вміст сирої клейковини в крупчатці не менше ніж 30 %.

Колір крупчатки білий або кремовий із жовтуватим відтінком. Використовують крупчатку для приготування здобних дріжджових виробів.

Борошно вищого гатунку одержують з м'яких скловидних і напівскловидних сортів пшениці. Вміст сирої клейковини не менше ніж 28 %. Колір борошна білий або білий з кремовим відтінком.

Борошно має високі хлібопекарські властивості, широко використовується у кондитерському виробництві.

З борошна вищою гатунку випікають вироби з дріжджового, бісквітною, шарового, заварного, пісочного тіста.

Борошно 1-го гатунку виробляють із м'яких напівскловидних сортів пшениці. Вміст сирої клейковини 30 %. Колір борошна білий або білий із жовтуватим відтінком.

Яйця

Яйце — захищена від зовнішнього впливу різними оболонками чи шкаралупою овальної форми сукупність білка і жовтка, з яких утворюється зародок птахів та деяких тварин.

Яйцям звичайно притаманна кулеподібна або овальна форма, але вони бувають також видовженими, як у комах, міксин або мулової риби. Розміри та інші ознаки яйця залежать від кількості та розподілу в ньому поживної речовини (жовтка), що накопичується у вигляді гранул або, рідше, у вигляді суцільної маси.

Яйця птахів (на відміну від, наприклад, ікри), оточені вапняною шкіркою. Комахам та іншим членистоногим характерні різні стилі та форми яєць: деякі з них желатинові або шкіряні, інші мають жорсткі яєчні шкаралупи. М'які оболонки в основному білкові.

Гомолецитальні яйця

В гомолецитальних яйцях, що також називають ізолецитальними або оліголецитальними, жовтка дуже мало і він рівномірно розподілений в цитоплазмі. Такі яйця притаманні губкам, кишковопорожнинним, голкошкіри,  морським гребінцям, нематодам, покривникам та більшості ссавців.

Телолицетальні яйця

Телолицетальні яйця вміщують значну кількість жовтка, а цитоплазма сконцентрована в них на одному кінці, що звичайно позначається як анімальний полюс. Протилежний полюс, де сконцентрований жовток, при цьому називають вегетативним. Такі яйця типові для кільчастих червів, головоногих молюсків, безчерепних (ланцетник), риб, земноводних, плазунів, птахів та однопрохідних ссавців (качконіс, єхидна). У них добре виражена анімально-вегетативна вісь, що визначається градієнтом розподілу жовтка; ядро звичайно розташоване ексцентрично; в яйцях, що вміщують пігмент, він також розподіляється за градієнтом, але, на відміну від жовтка, його більше на анімальному полюсі.

Центролецитальні яйця

У центролецитальних яйцях жовток розташований в центрі, так що цитоплазма зсунута до периферії і дробіння після запліднення поверхневе. Такі яйця типові для деяких кишковопорожнинних та членистоногих.

Паніровочні сухарі

Панірувальні сухарі (фр. Paner - посипати хлібної крихтою) - крихта з сухого білого хліба, використовується для приготування смажених страв з м'яса, риби і овочів (наприклад, цвітної капусти). Також обсмаженими у вершковому маслі панірувальними сухарями, наприклад, посипається тісто під начинку при приготуванні штруделя. Панірувальні сухарі можна приготувати самостійно, використовуючи підсушений і подрібнений хліб. У продажу також є готові панірувальні сухарі.

Використовувати панірувальні сухарі необхідно обережно і тільки в тих стравах, де це прямо наказано рецептом страви, як наприклад, цвітної капусти або деяких видах ромштекса, в силу того що сухарі за своїми характеристиками не відповідають вимогам до паніровці: не забезпечують повне і герметичне покриття продукту і схильні до підгоряння.

Калькуляційна картка №2

Крокети картопляні

Рецептура № 699/1-2005року

Вихід порції 150

№

Назва сировини

Кількість на 1000 г

Дата

23.05.2015

Кількість на 100 порцій (кг)

Ціна

Сума

1

Картопля

1209

12,09

16,32

197,30

2

Вершкове масло

40

0,4

139,20

55,68

3

Борошно

60

60,00

11,04

662,4

4

Яйця

2 шт.

200

2,88

576

5

Сухарі

60

60,00

59,04

3542,40

6

Кулінарний жир

110

110,00

110,40

12144

Загальна вартість сировини

17177,78

Ціна реалізації за одну порцію

171,77

Керівник____________________

(підпис)

Калькулятор_________________

(підпис)

Технологічна картка №3

Соус червоний основний №759

«Сборник рецептур блюд и кулинарных изделий»

М. «Экономика», 2005р

№

Назва

сировини

На 1000

грам

На 3

по

порції

150 г

брутто

нетто

брутто

нетто

1

Бульйон коричневий №757

-

1000

-

450

2

Кулінарний жир

30

30

14

14

3

Борошно

50

50

23

23

4

Томатне пюре

200

200

90

90

5

Морква

100

80

45

36

6

Цибуля ріпчата

48

40

22

18

7

Корінь петрушки

27

20

12

9

8

Цукор

25

25

11,25

11,25

9

Сіль

10

10

5

5

10

Перець горошком

0,5

0,5

0,225

0,225

11

Лавровий лист

0,2

0,2

0,09

0,09

Вихід

1000

Вимоги до якості сировини Кулінарний жир має кремовий колір та однорідну консистенцію.Борошно просіяне, без домішок

Технологіяприготування Нарізану цибулю, моркву, петрушку пасерують з жиром, додають томатне пюре, продовжують пасерувати ще 10-15 хв. Просіяне борошно пасерують при температурі 150-160 С, періодично помішуючи на протвені в жаровій шафі шаром не більше 4 см до утворення світло-коричневого кольору. Охолоджену до температури 70-80 С борошняну пасеровку розводять теплим бульйоном в співвідношенні 1:4, ретельно розмішують і вводять в киплячий коричневий бульйон, потім додають пасеровані з томатним пюре овочі і при слабкому кипінні варять 45-60 хв. В кінці варіння додають сіль, цукор, чорний перець горошком, лавровий лист. Соус проціджують, протираючи в нього розварені овочі, доводять до кипіння

Правила відпуску Відпускаємо в металевому соуснику на підставній тарілці з серветкою, з чайною ложкою

Вимоги до якості

Зовнішній вигляд – налитий рівномірно в соусник Смак – присмак бульйону, томатного пюре Запах – томатного пюре Колір – червоний Консистенція - рідка

Калькуляційна картка №3

Соус червоний основний

Рецептура № 759/1-2005року

Вихід порції 50

№

Назва сировини

Кількість на 1 порцію

Дата

23.05.2015

Кількість на 100 порцій (кг)

Ціна

Сума

1

Бульйон коричневий №757

1000

2

Кулінарний жир

30

110,40

3

Борошно

50

11,04

4

Томатне пюре

200

79,20

5

Морква

100

23,52

6

Цибуля ріпчата

48

15,36

7

Корінь петрушки

27

91,20

8

Цукор

25

24,00

9

Сіль

10

7,68

10

Перець горошком

0,5

11

Лавровий лист

0,2

185,28

Загальна вартість сировини

Ціна реалізації за одну порцію

Керівник____________________

(підпис)

Калькулятор_________________

Послідовність технологічного процесу приготування

страви з фрагментами

Для того, щоб приготувати соус червоний основний потрібен такий набір сировини:

Томатне пюре Бульйон коричневий

Морква Цибуля ріпчата

Петрушка Цукор

Борошно

Кулінарний жир Перець горошком

Лавровий лист Сіль

Нарізану цибулю, моркву, петрушку спасерувати з жиром

Додати томатне пюре, пасерувати ще 10-15 хв.

Просіяне борошно спасерувати при температурі 150-160 С, періодично помішувати до утворення світло-коричневого кольору

Охолоджену до температури 70-80 С борошняну пасеровку розвести теплим бульйоном в співвідношенні 1:4, ретельно розмішати і ввести в киплячий бульйон

Додати спасеровані овочі і варити при слабкому кипінні 45-60 хв

В кінці варіння додати сіль, цукор, лавровий лист, перець горошком

Соус процідити, протерти в нього розварені овочі, довести до кипіння

Подати в соуснику

Характеристика сировини

Все є

Розрахунок сировини на задану кількість порцій (25)