1.1. Провідні балетні театри європи кінця хvііі – початку хіх століття.

Епоха Просвітництва – один із значних етапів у розвитку музичного театру. Просвітителі ведуть боротьбу за реформу в оперно-балетному театрі. Вони критикують придворно-аристократичний оперно-балетний театр. Тісний зв'язок хореографів з передовими течіями в музиці і драматичному театрі сприяли реформам і перетворенню балетного подання в самостійний жанр балетного спектаклю. Спостерігається єдність пошуків в області реформи балету у балетмейстерів різних країн. Розширюються жанрові кордону в балетному театрі. З'являються хореографічні комедії. Відбувається корінна реформа акторського мистецтва, костюма, сцени, декоративного оформлення. З'являються наукові праці з різних питань теорії та практики хореографічного мистецтва. Балетний театр Англії.

Привілейованими театрами Лондона були «Друрі-Лейн» і «Ковент-Гарден». Д. Гаррік – провідний актор просвітницького реалізму здійснив реформу в області режисури, акторської майстерності. Д. Гаррік був пропагандистом творчості В. Шекспіра. Його реформи мали величезне значення не тільки для англійської та західноєвропейського театру, а й для балетного театру. Д. Гаррік вплинув на формування творчості Ж. Новерра. Боротьба просвітителів зі штампами аристократичного музичного театру сприяли значним змінам: реконструкції сцени, реформу костюма, розвитку танцювальних інтермедій і пантомімних сцен в драматичних спектаклях, посиленню їх комедійного характеру. З'явилися вистави, в яких пародіювалися штампи аристократичної опери, наприклад, в «Опері жебрака» Дж. Гея (1728 р.) з музикою Дж. Пепуша [16, с. 155].

Найбільший розвиток одержав балет в XVII столітті. У цей час балетне мистецтво потрапляє до Франції, де під патронажем короля Луї XIV, проходять самі видовищні танцювальні вечори та вистави. Король і сам був не проти потанцювати, тому при його дворі часто влаштовувалися цілі балетні вистави. Невипадково саме король Луї XIV організував Королівську танцювальну академію, де не тільки придворні монарха могли осягати ази танцювального майстерності, а й готувалися професійні танцюристи. Таким чином, більше приділяється уваги техніці танцю.

Під впливом ідей Просвітництва у творчості найбільш прогресивних діячів балетного театру поступалася місце «наслідування природі», що передбачала природність характерів і правду почуттів. Ці досліди, однак, насилу проникали на сцену Королівської академії музики. Діяльність великого реформатора балетного театру Ж. Новера протікала за межами цього театру і частково поза Франції (Штутгарт, Відень, Лондон). Принципи реформи балетного театру були викладені Ж. Новера в праці «Листи про танець і про балетах » (1 вид. 1760 р.)

Балети, створені ним під впливом ідей Просвітництва, були розважальним видовищем, а серйозним театр. спектаклем, нерідко на сюжети класициських трагедій. Вони володіли цілісністю, вчинки і переживання персонажів викладалися засобами хореографії (Обр. Пантоміми), без участі слова. У Королівській академії музики в 1776–1778 рр. були поставлені його «Медея і Язон» і «Аппелес і Кампаспа Родольфа», «Горации» Гранье і «Дрібнички» Моцарта. У 2-й пол. XVIII століття ряд хореографів здійснював свої експерименти в паризькому театрі Італійської комедії і в театрах Ліона і Бордо. У Бордо працював послідовник Ж. Новера – Ж.. Доберваль, творець балетної комедії нового типу («Марна обережність» 1789 р.) В кінці XVII століття популярність здобули танцівниці М. Гімар, М. Аллар, А. Гейнель, Теодор, танцівники Г. Вестріс, М. і П. Гардель, Ж. Доберваль.