3. Визначення віку плода

Вік	Довжина, см	Маса, кг	Шерстно-волосяний покрив і інші ознаки
Лоша
4 тижні 8 тижні 12 тижні 4 місяці 5 місяців 6 місяців 7 місяців 8 місяців	0,5-1,5 5,5-7 12-15 20-30 30-37 40-45 50-55 60-90	– 0,062-0,072 – 1.3-1.6 3- 4 4- 6 4.5-7,5 9-15	З'являються зачатки кінцівок, закладається хребет, є печінка Голова і кінцівки добре оформлені, порожнини тіла закриті Помітні вуха, виражені копитця, починається відкладення вапна в кістках З'являються перші волоски на губах і статеві органи, в шлунку є рідина На губах густе волосся, окремі волоски на хвості, зовнішні статеві органи добре оформлені Виражені брови, з'являються вії і волоски на шиї (грива) і вухах Добре виражене волосся на гриві і вухах Волосся на спині, окремі волоски з боків,
Продовження таблиці 3.
Вік	Довжина, см	Маса, кг	Шерстно-волосяний покрив і інші ознаки
9 місяців 10 місяців 11 місяців	60-80 80-125 100-150	12-20 18-30 До 60	густе волосся на верхній і нижній поверхнях хвоста Вся шкіра тулуба і хвоста покрита волоссям, волосся на шкірі віночка Все тіло покрите коротким густим волоссям, на підошвах значний наріст рогу Прорізуються різці, ікла і молочні корінні зуби, кістки черепа скостеніли
Теля
1 місяць 2 місяці 2,5 місяці 3 місяці 4 місяці 5 місяців 6 місяців 7 місяців 8 місяців 9 місяців	0,9-1 6-7 10-11 12-15 22-26 35-40 45-60 50-75 60-85 80-100	– – – 0,135-0,150 2 2,5-3,5 3,5-4,5 5-6 12-20 20-60	Є зяброві щілини, помітне закладення кінцівок Порожнини тіла закриті, зародок набув контурів, властивих великій рогатій худобі, є зачатки молочної залози Видно всі відділи передшлунків У самців оформилася мошонка Волосся відсутнє З'являються волоски на губах (вуса) і бровах, у бичків опускаються в мошонку сім’яниики, в шлунку з'являється рідина З'являються вії і волоски навколо зачатків рогів і на кінцівках Волосяний покрив добре розвинений на губах, надбрівних відростках, на хвості, рідкісні волоски на кінцях вух і на спині Густе волосся на спині, рідкісні волоски по всьому тілу Вся поверхня тіла покрита густою шерстю. Закінчене окостеніння черепа. Прорізалися різці і премоляри
Ягня, козеня
1 місяць 2 місяці 3 місяці 4 місяці 5 місяців	1 8 16 25-32 30-50	– 50 – До 2 2-3	Є зяброві щілини, порожнини тіла закриті Починається відкладення солей вапна в кістках – З'являються волоски на губах і надбрівних дугах Тіло покрите шерстю, прорізалися різці і премоляри
Порося
1 місяць 2 місяці 3 місяці 4 місяці	1,6–1,8 Біля 8 14–18 20–25	– – – 1	Органи закладені, черевна порожнина закрита Розрізняють стать, починається окостеніння трубчастих кісток Волоски на губах, бровах, хвості і вухах Плід покритий щетиною, кістки черепа костеніють, є різці і ікла
Продовження таблиці 3.
Вік	Довжина, см	Маса, кг	Шерстно-волосяний покрив і інші ознаки
Щенята
3 тижні 3,5 тижні 4 тижні 5 тижнів 6 тижнів 8 тижнів У момент родів	1 2–3 4–5 6–7 Біля 8 Від 12–13 до 20 Від 16 до 21	– – – – – – –	– – – – На шкірі окремі волоски – –

Як видно з таблиці 3, для визначення віку плоду вирішальне значення мають його довжина, маса, поява і розвиток шерстно-волосяного покриву, облік строків ембріо-, гісто- і органогенеза у внутрішньоутробний, ембріональний, передплодовий і плодовий періоди росту і розвитку, характерні для тварин різних видів.

Ембріональний (зародковий), або ранній період розвитку плоду починається із запліднення яйцеклітини, утворення зиготи і її дроблення і до закладки органів, зокрема провізорних (амніона і хоріона), що визначають вид і навіть породу тварини. На цей період доводиться до 10 % часу від загальної тривалості вагітності.

Передплодовий період характеризується розвитком органів з вираженими порідно-типовими ознаками. На нього доводиться до 20 % часу від загальної тривалості вагітності.

Плодовий, або пізній, період розвитку плоду визначається формоутворювальними процесами, які завершують диференціацію всіх органів і систем плоду. Він займає від 60 до 70 % часу від загальної тривалості вагітності.

Коли плід дозріває, він втрачає імунну толерантність, організм матері його відторгає, наступають роди. Онтогенез в післяутробний (постнатальний) період життя тварини характеризується періодами новонародженості, молодості, зрілості і старіння. У новонароджених є цілий ряд анатомо-фізіологічних особливостей, що свідчать про незавершеність їх росту і розвитку.

В період новонародженості (до 10 днів) молоді тварини втрачають тимчасові (провізорні) органи, кукса пупкового канатика підсихає у телят до 3 - 4- дня, у поросят до 5 - 7 дня. Повна диференціація нервової системи настає до 20 дня після народження. Наростає енергія росту і розвитку інших органів і систем.

Імунітет новонароджених має цілий ряд особливостей. До моменту народження тимус у новонароджених повністю сформований, у них переважає клітинний імунітет. Кров їх майже не містить власних антитіл. У перші 24 - 36 год. вони поступають з молозивом матері і у зв'язку з відсутністю в цей період глікокалікса у ентероцитів всмоктуються через тубуловезикулярну систему ентероцитів в нерозщепленому вигляді (у шлунку, крім того, відмічається дефіцит соляної кислоти) і формують колостральний імунітет. До 10 дня після народження у молодих тварин починають синтезуватися власні антитіла. До періоду відлучення молодняка від матері (до кінця молочного періоду) у молодих тварин завершується формування імунної системи і імунітету, а також інших органів і систем.

Перинатальна патологія

Сукупність патологічних змін, що відбуваються в плодах за період внутрішньоутробного життя і у новонароджених протягом першого тижня життя, називається перинатальною патологією. У судово-ветеринарній практиці доводиться мати справу з експертною оцінкою втрат, спричинених перинатальною патологією. Як відомо, 90 -95 % загальних втрат тварин доводиться на молодняк. Перинатальну патологію ділять на антенатальну (дородову), інтранатальну (під час акту родів) і постнатальну (післяродову), або неонатальну. Вона відображає складні біологічні взаємостосунки (генетичні і внутрішньоутробні) з батьківським організмом, а також з екзогенними факторами самого різного походження.

До порушень внутрішньоутробного росту і розвитку організму відносяться наступні патологічні процеси і стани: бласгопатії, ембріопатії і фетопатії.

Бластопатії – патологія бластоцисти в період дроблення зиготи до утворення ембріона і трофобласта. Патогенез змін пов'язаний з ураженням бластоцисти під час дроблення і утворення самостійних ростових центрів.

Ембріопатії – патологія ембріона в період, протягом якого відбувається закладка органів, амніона і хоріона. У цей період можуть виникати вроджені вади розвитку, що є стійкими морфологічними змінами органів, частини тіла, що виходять за межі анатомічної будови, властивої тваринам певних видів, а також смерть ембріона і аборт.

Фетопатії – патологія плоду в пізній період внутрішньоутробного розвитку організму, що характеризується порушенням тканинного морфогенезу з деструктивними або реактивними змінами у вигляді дистрофії, атрофії, некрозу, розладів крово- і лімфообігу, запалення, імунопатологічних реакцій (вродженого імунного дефіциту), різних хвороб неінфекційної, інфекційної і інвазійної природи. Можливі також смерть плоду, його муміфікація (суха гангрена) і викидень або мертвонародження при повній відсутності самостійного зовнішнього акту дихання з тотальним ателектазом легенів, які при зануренні у воду тонуть (легенева проба на мертвонародження). У практиці спостерігався випадок тривало протікаючої вагітності у корови — більше відомих строків вагітності. У корови з'явилися ознаки родів, але розтелитися вона не могла. При дослідженні корови виявилося, що в її родових шляхах знаходиться маленький плід в стані муміфікації. Після його витягання відновився фізіологічний стан органів розмноження у корови.

Викидень плоду (аборт) найчастіший буває через якісь хвороби або травми, але в окремих випадках можливий при грубому ректальному дослідженні тварини на вагітність. Плід, що зробив хоча б один самостійний акт дихання, признається новонародженим. При його загибелі з різних причин легені при зануренні у воду плавають на поверхні води.

Ветеринарним фахівцям нерідко доводиться надавати допомогу при патологічних родах, при затриманні посліду у, корів, при визначенні вагітності, життєздатності плоду тощо. При експертизі слід ураховувати, що. подібну роботу лікар нерідко вимушений виконувати в: надзвичайно несприятливих умовах.

В судовій практиці виникають різноманітні запитання:

1. Судово-ветеринарно-акушерська експертиза асептики ^: рододопомоги.

2. Рододопомога і раптовий падіж породіллі.

3. Експертиза ушкоджень при родовому процесі.

4. Випадки судово-ветеринарної експертизи затримання посліду у корів.

5. Експертиза абортів.

6. Визначення мертвонародженості, асфіксії плода і т.д.

Експертиза рододопомоги

Успіх при наданні допомоги роділлі залежить від правильної постановки діагнозу, від досвіду ветеринарного лікаря. Після збирання анамнезу ветеринарний працівник повинен провести попереднє дослідження тварини і накреслити реальний план оперативного втручання. При обстеженні родових шляхів внутрішньою пальпацією він повинен встановити положення плоду, позицію, членорозташування, передлежання плоду і ін. Необхідно суворо дотримуватися правил асептики і антисептики. Слід звернути увагу на виконання правил особистої гігієни.

Ігнорування проведення диференційної діагностики при наявності в родових шляхах більше двох кінцівок може спричинити небажаний наслідок; необхідно переконатися в наявності одного або двох плодів.

Необережні дії при рододопомозі можуть спричинити травму, занесення в родові шляхи мікрофлори. Дане питання експерт повинен розглянути з різних точок зору. Чи виникли травми довільно або внаслідок дій ветспеціаліста, звідки з'явилося джерело інфікування і чи була можливість уникнути його. У випадку послідовних дій двох спеціалістів необхідно з'ясувати, на якій стадії рододопомоги могло статися ураження родових шляхів.

В судовій ветеринарній експертизі важливе значення має виявлення умов, в яких працював ветспеціаліст. Нерідко допомогу доводиться надавати в несприятливих обставинах, на тваринному дворі, де майже немає умов для підтримки асептики і антисептики. Експерт повинен провести співбесіду зі свідками рододопомоги, хоча свідчення їх не завжди бувають об'єктивними.

Раптова смерть роділлі може настати в процесі рододопомоги або в пуерперальний період. Причини :можуть бути різні; частіше внутрішня кровотеча з травмованої матки, розрив порожнистої вени, апоплексія мозку. При важких потугах іноді відбувається розрив серцевих клапанів і навіть пневмоторакс. Раптова смерть роділлі може бути обумовлена ігноруванням анамнезу, неповним клінічним дослідженням, особливо, органів кровообігу і травлення. Вагітність і родовий процес різко ускладнюють перебіг і травматичного ретикуліту, перикардиту, ретикулоперщоніту. Недосвідчені лікарі іноді припускаються помилки під час рододопомоги коровам через невміння точно визначити кількість плодів у матці.

При нормальних родах можливі травми зовнішніх і внутрішніх родових шляхів. Легкі травми при недотриманні асептики, антисептики можуть привести до флегмонозного запалення; глибокі – до післяпологової інфекції. Факторами, які сприяють подібним ушкодженням, є вік роділлі, вузький таз, недорозвиненість статевих органів, перерозвинення плоду, а також потворності. Травми можуть бути і в процесі бурхливих перейм, потуг. Це можуть бути мимовільні розриви матки, обумовлені бурхливими переймами (потугами) при закритій шийці, при неправильному положенні плода, при вузькому тазі матері, при енергійних рухах плода, при аномаліях плаценти у корови. Трапляються розриви і під час розкручування матки.

Мимовільні розриви відбуваються, як правило, на нижній стінці, яка прилягає до шийки матки. По формі вони зигзагоподібні. При порівнянні рани з боку слизової і серозної оболонок завжди дещо довша вона з боку серозного покриву.

Експертиза необхідна при перфорації матки внаслідок грубої рододопомоги. Неправильне використання акушерських інструментів є найчастішою причиною перфорації матки. Вона може відбутися через грубе поводження при виправленні підігнутих кінцівок, вирівнюванні кінцівки без захоплення копита рукою, недостатнім відштовхуванням плоду.

Необхідно диференціювати мимовільні розриви від лікарських. Особливість розриву матки очним гачком в тому, що з боку слизової оболонки він більш довгий, ніж з боку серозної. Іноді зустрічаються великі неповні надриви слизової і м'язової оболонок, які поступово переходять в повну перфорацію матки; направлення їх поздовжнє, різних розмірів. Можливі випадки розриву матки під час оперативного видалення плода, наприклад, при міцному з'єднанні котиледонів з карункулами, відрив останніх призводить до перфорації матки.

У всіх випадках, якщо відбулася перфорація матки, ветеринарний лікар повинен відправити сільськогосподарську тварину на забій.

При проведенні експертизи розривів матки необхідно з'ясувати наявність або відсутність умов, які сприяють перфорації матки: неправильна будова таза роділлі, перерозвинення плоду, недостатнє розкриття шийки матки, загальна недорозвиненість самки і ін. Важливо урахувати і умови, в яких надавалась допомога кваліфікованими особами, і інші фактори.

Експертиза затримання посліду

Затримання посліду нерідко закінчуються ендометритом, безплідністю, сепсисом і навіть загибеллю тварин. Експерту необхідно встановити причину загибелі тварини при затриманні посліду:

1. Атонія, гіпотонія матки після пологів;

2. Зрощення материнської частини плаценти з ворсинками хоріона плода (вібріоз, бруцельоз, сальмонельоз, набряк навколоплідних оболонок і ін.);

3. Механічні перешкоди при виведенні з матки відділеного посліду при передчасному звуженні шийки матки, защемлення посліду в невагітному розі; обвиття частини посліду навколо великого карункула.

Недопустимим є підв'язування до звисаючої частини посліду важких речей, що може спричинити некроз нижньої стінки піхви, вивертання матки. Уливання великої кількості рідини в матку посилює її субінволюцію і веде до атрофії. Короткі відрізки кукси посліду викликають її втягування в піхву, що сприяє інфікуванню шийки матки. Експерту необхідно проаналізувати методику лікування:

1 .Консервативне з використанням естрогенних препаратів.

2. Оперативне.

3.Оперативне відділення гниючого посліду і непередбачені ускладнення в роботі лікаря.

Експертиза абортів

Аборти можна підрозділяти на повні і неповні. Повний аборт – це переривання вагітності, при якому всі ембріони розсмоктуються або гинуть усі плоди; неповний — коли у багатоплідних самок гине один або кілька плодів, решта нормально розвиваються і народжуються здоровими.

За часом переривання вагітності аборти можуть бути: ранні (в першій половині вагітності) і пізні (в другій половині вагітності).

При експертизі абортів слід ураховувати їх етіологію: аборти пов’язані з дією факторів інфекційної, інвазійної або незаразної природи.

Причинами інфекційних абортів можуть бути збудники бруцельозу, вібріозу, лістеріозу, лептоспірозу і ін.; інвазійних – збудники трихомонозу, фасціольозу, токсоплазмозу і ін.

Експерт повинен мати на увазі, що при незначній кількості абортів невідомої етіології слід звернути увагу на виявлення грибкової інфекції.

До незаразних абортів відносять аліментарні, травматичні, гормональні, від неправильної експлуатації тварин, при патології плода і його оболонок, патології матки, приховані, навмисне приховані; а також аборти при внутрішньоматковому отруєнні плодів газами, при психічних стресах; ятрогенні аборти.

Аліментарні аборти спостерігаються при гіпоавітамінозах (А, Е), однобічному годуванні кислими кормами, рослинами, які містять нітрати, а також при мінеральній недостатності раціону вагітних самок.

Травматичні аборти, як правило, реєструються в другій половині вагітності; виникають при грубому ректальному дослідженні, фіксації тварин за носову перегородку, у свиноматок при груповому утриманні супоросних свиноматок.

Аборти від неправильної експлуатації виникають внаслідок надмірної тяжкої експлуатації, що призводить до тривалого кисневого голодування самки і плода, який гине.

Психічні стреси можуть стати причиною аборту, наприклад, в ситуації, коли на косяк кобилиць накинулися вовки. Незважаючи на те, що косяк не рухався, значна частина кобил абортувала.

Гормональні аборти спричиняють різні порушення гормональної діяльності, наприклад, гіпофункція жовтого тіла, яєчників і ін.

Аборти ятрогенного походження – це аборти, що викликані діагностичними і лікувальними процесами. Сюди можна віднести аборти внаслідок призначення вагітним синестролу, арекалшу, прозеріну, пілокарпіну, СЖК і ін.

Аборти при патології матки. Зрощення матки з оточуючими тканинами, переродження її стінки з утворенням рубців призводять до порушення живлення плода, плід може загинути. Внаслідок сенсибілізації організму алергенами вагітна матка набуває надмірної збудливості, через яку може наступити аборт.

Приховані аборти виникають внаслідок розсмоктування зародка, ембріональної смерті. Причини: авітамінози (А, Е), інфікування яйцевої клітини, генетична несумісність сперміїв і яйцевої клітини.

Експертиза навмисне прихованого аборту дуже складна, потребує високої кваліфікації експерта. Експерту необхідно вияснити ряд питань.

Чи було досліджено самку в стані вагітності; в який строк вагітності відбувся аборт; причини аборту (мимовільний, травматичний, аліментарний, ятрогенний і ін.); скільки часу минуло з моменту аборту до обстеження самки.

Ветеринарний спеціаліст, якщо не записує даних про стан матки і яєчників тварини, практично не може поставити діагноз на персистентне жовте тіло, кісти, атрофічні процеси. Необхідне ретельне дослідження абортованого плоду, плаценти. Експерт повинен проаналізувати умови годування, утримання, експлуатації. Правильні відповіді можливі лише після комплексного дослідження.

Експертиза вивороту і інвагінації матки

Повний виворіт матки – випинання рогу плодовмістилища в свою порожнину з наступним виворотом через матку і піхву назовні.

Інвагінація або неповний виворіт випинання рогу плодовмістилища самого в себе на різну глибину без вивороту назовні. Частіше така патологія спостерігається у корів і кіз.

Безпосередні причини інвагінації маток: різноманітні напруження матки з боку короткого пупкового канатика, міцно прикріплений послід, а також підв'язування до нього різних важких речей. Велике значення мають і такі фактори: часткова затримка посліду, травми родових шляхів, бурхливі потуги, ослаблення нервово-м'язового тону. водянка і т.п. Виворіт матки частіше спостерігається невдовзі після родів.

Судова експертиза вивороту матки пов'язана здебільшого з претензіями на помилковий діагноз, про несвоєчасне або неправильне терапевтичне втручання. Іноді ветеринарному спеціалісту висувають звинувачення з приводу раптового падежу корови в процесі вправлення матки. Лікувальна процедура при цьому потребує від фахівця фізичного зусилля, терпіння і спокою. Головною перешкодою при вправленні вивернутої матки є бурхливі потуги.

Мертвонародження

Мертвонародженим називають плід, у якого у момент народження немає дихання і не вдається викликати його штучним шляхом. У таких плодів також немає серцебиття або воно припиняється відразу після появи плоду на світ. Смерть ембріона або плоду може відбутися на будь-якій стадії розвитку. У таких випадках відбувається викидень, або аборт. Якщо аборт відбувся не відразу після смерті плоду, то наступає його мацерація чи муміфікація.

Етіологія. Причини мертвонародження різноманітні. До них відносяться гаметопатія, ембріопатія, фетопатія, включаючи потворність, пов'язану із спадковими факторами (генопатії, хромосомна аберація і т. д.) і екзогенними впливами внутрішньоутробного, аліментарного (хвороби обміну речовин), токсичного або інфекційного походження. Смерть плоду може відбутися в результаті неповноцінного годування, механічних пошкоджень або надмірної експлуатації матерів. Причиною мертвонародження може також бути асфіксія (задуха) плоду, що відбувається в результаті внутрішньоутробних порушень постачання плоду киснем, наприклад при гіпоксії у матері на фоні токсикозу і порушень матково-плацентарного кровообігу або кровотоку в пуповині.

Патологоанатомічні зміни. Головна ознака мертвонародження плоду – природжений тотальний ателектаз легенів. Легені м'ясисті, темно-червоного або синювато-червоного кольору, не заповнюють всю грудну клітку, не розпрямлені (безповітряні), тонуть у воді.

При народженні плоду в стані асфіксії розрізняють синю (хронічна внутрішньоутробна асфіксія з мацерацією плоду) і білу (гострий судинний шок) асфіксії. Внутрішні органи звичайно повнокровні, кров не згорнута, в порожнинах серця і в крупних судинах вона рідка, темно-червоного кольору з синюшним відтінком. Внутрішні органи набряклі, з крововиливами, мають дистрофічні і некротичні зміни.

Діагноз. Для визначення мертвонародження застосовують легеневу і шлунково-кишкову проби. Легенева проба: легені у недихаючого плоду не містять повітря, тому тонуть у воді (необхідно виключити посмертну емфізему). Шлунково-кишкова проба заснована на тому, що у мертвонародженої тварини шлунок і кишечник, так само як і легені, не містять повітря. У живих плодів воно після перших вдихів потрапляє до цих органів. Для проведення проби перев'язують стравохід і тонкий кишечник в декількох місцях і занурюють у воду. Якщо органи були узяті у мертвонароджених, вони тонуть у воді. Виключення складає здуття, що виникло в результаті посмертного розвитку гнилісних процесів.

У всіх випадках мертвонародженості з'ясовують її причину. Проведенням спеціальних лабораторних досліджень виключають інфекцію (бруцельоз корів, інфекційний аборт кобил, вірусний аборт овець і ін.), інвазійні (тріхомоноз, вібріоз і ін.) хвороби, токсикоз, хвороби недостатності і ін. Враховують ступінь експлуатації тварин, особливо кобил, а також можливість фізичних пошкоджень. Необхідно виключати асфіксію новонароджених.

У новонароджених зустрічаються асфіксія (особливо при тривалому і невмілому наданні допомоги при родах), імунний дефіцит, гіпотрофія, гострі шлунково-кишкові захворювання, що викликаються умовно-патогенною мікрофлорою і вірусами, пупковий сепсис і інші хвороби неінфекційної, інфекційної і інвазійної природи, що характеризуються, як правило, комбінованим (вродженим і набутим) імунним дефіцитом, гострим перебігом, швидкою генералізацією процесу, часто із смертельним завершенням.

Асфіксія новонароджених

Під асфіксією (або задухою в широкому сенсі слова) розуміють порушення процесів газообміну в організмі внаслідок уповільнення або припинення доступу повітря (кисню) і затримки виділення вуглекислоти. Асфіксією новонароджених називається киснева недостатність (гіпоксія) в тканинах новонароджених в інтранатальний, постнатальний або неонатальний періоди, викликана порушенням позаутробного дихання.

Етіологія і патогенез. Асфіксія новонароджених виникає в результаті порушення акту самостійного дихання, викликаного різними причинами. Позаутробне дихання порушується при попаданні навколоплідної рідини або вмісту родових шляхів матері в дихальні шляхи плоду, що перешкоджає розправленню легеневої тканини та заповненню її повітрям. Цьому сприяє перевантаження дихального центру вуглекислотою через внутрішньоутробне кисневе голодування, обумовлене різними хворобливими станами матері (анемія, гіпоксія і т.д.) або важкими, затяжними родами. До аспірації, порушення газообміну і до розвитку легеневих ускладнень призводять також передчасні дихальні рухи новонародженого.

Патологоанатомічні зміни. При синій асфіксії в результаті застою крові розвивається ціаноз слизових оболонок, внутрішні органи і головний мозок переповнені темно-червоною кров'ю, яка на повітрі поступово червоніє (насичується киснем). У порожнинах серця, особливо в правій половині, значна кількість крові, в легенях – застійна гіперемія. Реєструють також набряк і вогнищеву емфізему легенів, ателектази, краплинні або дрібноплямисті крововиливи під плеврою, епікардом, в середостінні і навколо великих судин.

При білій асфіксії відзначають нерівномірне повнокров'я органів, більш значні набряки і крововиливи, видимі слизові оболонки бліді, судини пуповини кровоточать.

Характерна ознака інтранатальної асфіксії - наявність в дихальних шляхах новонародженого аспіраційного слизу, навколоплідної рідини, вмісту родових шляхів.

Діагноз. Легенева і шлунково-кишкова проби позитивні, тобто в цих органах міститься повітря; при асфіксії плода (мертвонародженості) ці проби дають негативні результати. Наявність повітря в легенях і відсутність його в шлунково-кишковому тракті свідчать про короткий термін життя тварини. Крім того, в дихальних шляхах новонародженого знаходять амніотичну рідину, аспіраційний слиз і т.д.

Необхідно виключити родові травми, викликані механічними причинами, а також інфекційні та інвазійні хвороби.

Гіпотрофія новонароджених

Гіпотрофією називають незрілість, або недорозвинення, новонароджених. Найбільш часто зустрічається у телят, поросят і ягнят.

Етіологія і патогенез. Гіпотрофія може бути генетично обумовленою або виникає в результаті недостатнього або неповноцінного годівлі та незадовільного утримання тварин у період вагітності. Тривале незбалансоване годування вагітних тварин призводить до розладу обміну речовин, зниженню енергії росту і розвитку плоду і в результаті до появи на світ слабкого потомства із зниженим вмістом еритроцитів і гемоглобіну, гіпопротеїнемією і гіпоглікемією. Такі тварини страждають вродженим комбінованим імунним дефіцитом, схильні до різних хвороб і часто гинуть.

Патологоанатомічні зміни. Гіпотрофіки мають меншу живу масу, ніж нормально розвинені тварини, і нижчу середню вгодованість. У них рідке, сухе, коротке і жорстке волосся, нееластична шкіра, жиру в підшкірному шарі і в інших депо немає. Внаслідок стоншування жирової подушки і власне жирової сумки очі запалі. М'язи гідремічні. Скелетні м'язи, кісткова тканина, молочні зуби недостатньо розвинені, маса внутрішніх органів менша, ніж у нормально розвинених тварин. Часто знаходять ателектази легень.

Діагноз. Хворобу діагностують з урахуванням росту, маси і розмірів тіла, які у гіпотрофіків нижчі загальноприйнятих середніх показників для кожної породи тварин.

Діареї (диспепсії) новонароджених

Діареями називають групу гостроперебігаючих шлунково-кишкових захворювань новонароджених тварин молочного періоду, що характеризуються профузним проносом, порушенням обміну речовин, інтоксикацією і зневодненням. Частіше зустрічається у телят, поросят, ягнят, рідше – в інших тварин. До захворювання схильні слабкі новонароджені тварини, особливо з ознаками гіпотрофії.

Етіологія і патогенез. Діареї (проноси) новонароджених мають комплексне поліетіологічне походження. Їх викликають інфекційні та неінфекційні фактори в різному поєднанні. До неінфекційних відносяться кормові, фізико-хімічні та стресові фактори, а до інфекційних – бактерії, віруси, ентеровіруси, вірус діареї, рота- і коронавіруси, хламідії, найпростіші та гриби. З мікробних факторів найбільш частими причинами діареї є ентеропатогенні штами Е. coli, Proteus vulgaris, Bact. pyocianeum та ін. Порушення санітарного режиму, «мікробного пейзажу» і виникнення дисбактеріозу з переважанням грамнегативної токсигенної мікрофлори можуть призвести до спалаху специфічної інфекційної хвороби внутрішньоутробного або постнатального походження (колібактеріозу, клостридіозу, вірусної, ротавірусної, коронавірусної діареї та ін.). Провідна роль у підтримці рівноваги макроорганізму з умовно-патогенною мікрофлорою належить макроорганізму, його резистентності та здатності адаптації до умов існування. Важливу роль у виникненні діареї відіграє комбінований вплив на організм новонароджених несприятливих факторів внутрішньоутробного розвитку, пов'язаних із станом організму батьків (генетичних, трофічних, стресових) і зовнішнього середовища (аліментарних, якості молозива, дії умовно-патогенної мікрофлори, комплексу вірусних і бактеріальних агентів, латентно персистующих у дорослих тварин та ін.) Слід мати на увазі, що ентероцити проникні для макромолекулярного білка (антитіл, що містяться в молозиві) тільки в перші 48 год. життя новонародженого, після чого зникають тубуловезікулярна система і колостральні вакуолі, мікроворсинки вкриваються глікокаліксом.

Патогенез діарей складний і залежить від провідного етіологічного фактора та взаємодії його з іншим несприятливим супутнім і привертаючим до захворювання впливом зовнішніх умов і внутрішнього середовища організму.

В основі патогенезу діарей лежать дистрофічні зміни епітелію, запалення слизової оболонки і порушення ферментативних процесів в шлунково-кишковому тракті, інтоксикації організму токсинами мікробного або грибкового походження, продуктами неповного розщеплення корму, розлади обміну речовин, бактеріальна чи вірусна інфекція, порушення водно-сольового балансу з розвитком зневоднення (ексікоз).

Патологоанатомічні зміни. При зовнішньому огляді відзначають сухість підшкірної клітковини, скелетних м'язів, анемію слизової оболонки, рідше ціаноз носового дзеркальця та слизової оболонки ясен. У сичузі пухкі брудно-сірого кольору грудки коагульованого молозива і молока, що свідчать про слабку їх ферментацію, або рідкий вміст зі слизом шоколадного кольору. Слизова оболонка шлунково-кишкового тракту з ознаками гострого катару (гостра гіперемія, гіперсекреція в поєднанні із зернистою та слизовою дистрофією епітелію і його десквамацією) або іноді гострого катарально-геморагічного (особливо у телят) запалення шлунка (у телят – сичуга) і тонкого кишечника (переважно заднього відрізка тонкої і клубової кишок) з наявністю крововиливів (у тому числі у телят на слизовій оболонці сичуга і прямої кишки).

У гіпотрофіків запальні зміни виражені слабше, ніж у нормотрофіків, переважають дистрофічні процеси, анемія і виснаження.

У паренхіматозних органах (печінці, нирках, міокарді), а також оболонках головного мозку спостерігають зернисту, вуглеводну і вогнищево-жирову дистрофії. Дистрофічні зміни і гемодинамічні порушення спостерігаються і в інших органах. Селезінка без видимих змін, іноді з ін'єкцією капілярної мережі капсули або зменшена в розмірі, зі зморщеною капсулою (атрофія селезінки). У деяких випадках зустрічаються крововиливи (петехії та екхімози) під епікардом, рідше – в інших органах.

Діагноз. Хворобу діагностують комплексно з урахуванням даних анамнезу, аналізу санітарно-зоогігієнічних умов утримання та годівлі тварин, клініко-морфологічних і лабораторних досліджень (вмісту шлунково-кишкового тракту, трубчастої кістки, тканин органів травлення, селезінки, мезентеріальних лімфовузлів, серця, нирок, а також головного мозку і інших уражених органів). При проведенні диференціальної діагностики виключають вірусну діарею, рота-і коронавірусні інфекції.

При ротавірусній діареї бувають атрофовані і зруйновані мікроворсинки, циліндричний залозистий епітелій і ворсинки тонкого кишечника. Вони заміщені кубічними і плоскими епітеліальними клітинами. Найчастіше вражаються порожня і клубова кишки.

При вірусній діареї та коронавірусній інфекції відзначають анемію і геморагічні виразки на слизовій оболонці стравоходу, сичуга, дванадцятипалої та ободової кишок. При гістологічному дослідженні виявляють дистрофічні і атрофічні зміни ентероцитів. При диференціальній діагностиці необхідно враховувати можливість розвитку змішаної діареї (вірусного та бактеріального походження).

Пупковий сепсис новонароджених

Гостра неспецифічна інфекційна хвороба новонароджених, що перебігає за типом раньової інфекції в результаті попадання різної патогенної мікрофлори через пупковий канатик. Часто зустрічається у телят з можливим розвитком парентеральної діареї.

Етіологія і патогенез. Хвороба частіше викликається бактеріями, коками і бацилами в самих різних поєднаннях (змішана раньова інфекція). Будь-які умовно-патогенні і патогенні бактерії (Е. соlі, Proteus vulgaris, Bact. рyocianeum, Clostridium perfringens та ін.), проникаючи в організм через пупкові судини, викликають розвиток запальних змін і сепсису. Хвороба виникає при забрудненні кукси пупкового канатика мікрофлорою. Цьому сприяють погані санітарно-зоогігієнічні умови утримання, недостатньо ретельна обробка кукси пупкового канатика, своєрідний імунобіологічний стан новонародженого, що не має достатньої кількості власних імунних глобулінів (новонароджені отримують їх з молозивом і молоком матері). До пупкового сепсису більш схильні слабкі телята (гіпотрофіки). Хвороба у них перебігає надгостро і до кінця першої доби життя закінчується загибеллю.

Патологоанатомічні зміни. Пупкова інфекція може перебігати як місцевий запальний процес в пуповині (omphalitis - запалення пуповини, omphalophlebitis - запалення пупкових вен) і як сепсис (септицемія або септикопіємія).

У пуповині як у первинному інфекційному осередку при розтині відзначають гіперемію, запальний набряк шкіри та підшкірної клітковини, серозно-геморагічне, а при більш тривалому перебігу гнійно-некротичне запалення. Іноді запальний процес локалізується у внутрішній частині пупкового канатика або в пупкових судинах.

При септичному перебігу хвороби можна спостерігати серозно-фібринозний перитоніт, слабко виражені геморагічні явища (крововиливи на серозних покривах порожнин тіла і в оболонках головного мозку), застійну гівперемію і збільшення селезінки, а також серозно-фібринозні артрити. Для септикопіємії поряд з гнійно-некротичним запаленням пуповини, наявністю гнійних тромбів у культі і пупкових венах характерно також утворення множинних абсцесів у внутрішніх органах, особливо в печінці та нирках.

Діагноз. Пупковий сепсис діагностують на підставі симптомів хвороби, патологоанатомічних змін і результатів бактеріологічного дослідження. Для бактеріологічних досліджень у лабораторію направляють свіжий труп (з нарочним у відповідній упаковці) або патологічний матеріал (шматочки уражених внутрішніх органів, кров із серця у стерильній пробірці, трубчасту кістку). При пупковому сепсисі з кісткового мозку та внутрішніх органів виділяють змішану полімікробну культуру. Однак слід підкреслити, що місцеву запальну реакцію в пуповині без септичних змін в організмі можна спостерігати і при інших захворюваннях як ускладнюючий або супутній процес. У цих випадках необхідно звернути увагу на патогномонічні ознаки, характерні для основної хвороби: діарею з переважним ураженням шлунково-кишкового тракту і внутрішніх органів. Виключають також колібактеріоз, диплококову інфекцію і пастерельоз, а також вірусні хвороби.

Визначення терміну закінчення родів у самок

Питання вирішується з урахуванням післяпологових змін органів розмноження, зокрема матки.

Інволюція матки проявляється змінами величини і форми органу, її морфологічних показників, закриттям каналу шийки матки, а також наявністю лохій. Наприклад, у корів після родів на 2-у добу довжина рогу, в якому був плід, зменшується з 150 до 75 см, маса матки – на одну третину, на 5-у добу – на дві третини. Через місяць маса матки більша, ніж до вагітності, на 500-600 г. Внутрішня частина каналу шийки матки майже повністю закривається (до проходження одного пальця руки) протягом 7 - 14 діб після пологів, зовнішня – за 14 - 28 діб. Лохії рясно виділяються 4 дні, потім кількість їх скорочується до 10 - 30 мл на другому тижні, закінчується їх виділення через 2 - 3 тижні після родів.

Морфологічні ознаки матки також змінюються. Карункули її атрофуються. Змертвіла за типом вологого некрозу частина їх виділяється у вигляді лохій з 5 до 9 доби, після чого від карункулів залишається тільки сполучнотканинна основа. Повної атрофії вони піддаються в термін від 2 до 3 тижнів. Фізіологічна регенерація матки завершується за 3-4 тижні.

Зазначені терміни змін матки істотно подовжуються при післяпологової патології і залежать від її виду (субінволюції матки, затримання посліду, післяпологовий ендометрит і т.д.).

Слід враховувати також кількість отелень. Після кожних родів маса матки стає більшою, кривизна рогів – меншою, стінки судин - потовщуються.

При наданні акушерської допомоги, пов'язаної з важкими або патологічними родами, з неправильним положенням плоду, вузьким тазом, великим плодом, пересиханні родових шляхів або будь-якою патологією плоду, потворністю і т.д., можливі механічні пошкодження родових шляхів (розриви матки, піхви і ін.) або плода, включаючи загибель плода і матері у зв'язку з їх травмою або асфіксією. У всіх таких випадках необхідно з'ясувати, в яких умовах і в якому стані перебувала тварина, чи дотримувалися правил допомоги при родах (асептики і антисептики та ін.), яка причина і вид патології пологів, які інструменти і як використовувалися при допомозі породіллі, чи не застосовувалися недбалі прийоми і грубі маніпуляції з великою силою для вилучення плоду та ін.

В акушерській та гінекологічній практиці можливі також пошкодження матки та інших органів аж до прориву при неправильному введенні в їх порожнину катетерів для промивання, штучного осіменіння або використанні отруйних антисептичних і інших лікарських засобів при післяпологовій патології (затримання посліду, післяпологові вульвовагініти, ендометрити і т.д.). При цьому відповідальність носить такий же характер, як при хірургічних операціях. Однак треба враховувати, що пошкодження матки і піхви, зокрема розриви, можуть бути не тільки при наданні акушерської допомоги, але і в результаті завороту матки, падіння тварини при наявності підвищеного маточного тиску та інших патологічних змін матки і піхви, які мали місце до розриву їх . Якщо в процесі акушерської або гінекологічної допомоги сталася загибель тварини або її вимушений забій, то вирішальне значення в оцінці того, що сталося мають дані патологоанатомічного розтину загиблої або вимушено забитої тварини, на підставі якого з'ясовуються причини несприятливо завершених родів. У висновку вказують, що послужило основною причиною смерті тварини, чи пов'язана вона з патологічними змінами органів розмноження, що мали місце до родів, або виникла в процесі родів при наданні акушерської допомоги.

Приклад експертизи випадку загибелі глибоко тільної корови від септичного ендометриту. У зв'язку із захворюванням корови бригадир ферми викликала ветеринарного лікаря господарства для надання допомоги хворій тварині. У тварини відсутній апетит, вона пригнічена, мала високу температуру. Ветеринарний лікар провів обстеження хворої тварини, необхідні лікувальні процедури і призначив курс лікування на святковий період з 1 по 3 травня. 3 травня корова загинула. 4 травня на ферму приїхав ветеринарний лікар і переконався в тому, що призначені ним лікувальні процедури не проводилися. При патологоанатомічному розтині загшиблої корови були встановлені септичний ендометрит і газова гангрена (тимпанія) плода, що викликали інтоксикацію і загибель корови і плода. Адміністративну відповідальність понесли як ветеринарний лікар за передоручення своїх функцій бригадирові, що не мав відповідної кваліфікації, так і бригадир за невиконання вказівок ветеринарного лікаря.

Контрольні питання і завдання.

1. Як і в яких випадках здійснюється експертиза пошкоджень, загибелі тварин при наданні акушерської допомоги? 2. Яка роль знань анатомо-фізіологічних особливостей репродуктивних органів у тварин, термінів настання їх статевої і фізіологічної зрілості, вагітності і віку плодів в проведенні експертизи? 3. Яким чином проводять оцінку гінекологічної патології, найпоширеніших гінекологічних хвороб? 4. Що таке перинатальна патологія? Які хвороби плоду і новонароджених відносяться до перинатальної патології? 5. У чому значення експертної оцінки втрат, заподіюваних перинатальною патологією? 6. За якими ознаками відрізняють мертвонародженого від новонародженого після його загибелі? 7. Як відрізнити травматичні пошкодження органів розмноження, викликані наданням акушерської допомоги, від пошкоджень, пов'язаних з гінекологічною і іншою патологією?