3. Необережні дії

Злочин, скоєний через необережність, внаслідок дій або бездіяльності людини, яка в конкретній ситуації передбачала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своєї поведінки, легковажно розраховувала на їх уникнення або загалом не передбачала, хоч могла і повинна була їх передбачити (ст. 251 КК України).

Необережні або недбалі дії лікарів частіше всього розцінюються як посадові злочини - недбалість (ст. 367 КК України). Вони досить різноманітні.

Необережність може бути двох видів (П. І. Кокуричев, М. А. Добин, 1977):

1) людина не передбачила наслідків своїх дій, хоча і повинна була їх передбачати. Це трактується як злочинна недбалість;

2) людина передбачала наслідки своїх дій, але легковажно сподівалася, що ці наслідки будуть відвернені, що розцінюється як злочинна самовпевненість.

У ветеринарній практиці несумлінне або некультурне виконання (невиконання) службових або професійних обов'язків, передоручення своїх функцій іншій особі, яка не має юридичних прав, порушення ветеринарних правил, встановлених для боротьби з хворобами тварин, проведення діагностичних і лікувально-профілактичних заходів, які спричинили істотну шкоду, підлягає кримінальному покаранню в установленому порядку.

4. Нещасні випадки

У ветеринарній медицині під нещасним випадком розуміють захворювання або загибель тварини з незалежних від ветеринарних спеціалістів, обслуговуючого персоналу або власників тварин, причин запобігти було неможливо. Такі непередбачені події можуть виникати в результаті дії будь-яких несприятливих обставин при сумлінному відношенні юридичних або фізичних осіб до своїх службових або цивільних обов'язків. Прикладом таких випадків може бути смерть тварини під час наркозу, кастрації, інших хірургічних операцій у зв'язку з особливостями індивідуальної реактивності і параліч серця рефлекторного характеру, але неясного генезу.

Контрольні питання і завдання.

1. У яких випадках і як здійснюється експертиза при інфекційній і інвазійній патології? 2. Яка роль експертизи порушень карантинних заходів і правил транспортування тварин в розповсюдженні інфекційних і інвазійних захворювань і в запобіганні розповсюдженню інфекцій і інвазій? 3. Яка відповідальність керівників господарств, власників тваринних і окремих громадян за перенесення збудників хвороби людьми і невиконання вказівок ветеринарних фахівців з ізоляції хворих тварин? 4. Хто несе відповідальність за своєчасне і якісне проведення діагностичних досліджень і профілактичних щеплень тварин? 5. У чому виражається відповідальність юридичних і фізичних осіб при порушенні правил по прибиранню і утилізації трупів тварин і інструкції по проведенню дезінфекції?

Судова експертиза харчових продуктів та сировини тваринного походження

Ветеринарно-санітарна експертиза повноцінності і доброякісності продуктів харчування і сировини тваринного походження, безпеки їх для здоров'я людини і тварин здійснюється на підставі державних стандартів. Необхідність в проведенні судової ветеринарно-санітарної експертизи виникає в тих випадках, коли при розгляді судових або цивільних справ слідчі органи, прокуратура, кримінальний або арбітражний суд залучають ветеринарних лікарів як експертів для вирішення спеціальних питань, що відносяться до компетенції ветеринарної медицини. Найчастіше такі спірні питання, для вирішення яких потрібна участь ветеринарних експертів, виникають в наступних випадках:

при невиконанні або порушенні інструкцій і Правил державного ветеринарно-санітарного нагляду за передзабійним утриманням, забоєм продуктивних тварин і експертизи м'яса і м'ясних продуктів;

необхідності вирішення питання про походження м'яса від хворих, забитих в агональному стані або загиблих тварин;

сортуванні і порушенні правил реалізації м'яса і м'ясних продуктів тварин різних видів, визначенні видової належності харчових продуктів тваринного походження;

виявленні фальсифікації (підміни) харчових продуктів встановленого стандарту на менш повноцінні або із застосуванням непридатних замінників;

використовуванні недоброякісних продуктів і у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринного походження, що викликають харчові токсикоінфекції.

Невиконання або порушення Правил державного ветеринарно-санітарного нагляду за передзабійним утриманням, забоєм продуктивних тварин і експертизи м'яса і м'ясних продуктів

Відповідно до Правил ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів органи держветнадзору для захисту здоров'я людей і тварин здійснюють контроль за виконанням ветеринарно-санітарних вимог на всіх фермах, забійних пунктах, підприємствах з виробництва і переробки м'яса, інших харчових продуктів і сировини тваринного походження, а також на продуктових ринках і в інших встановлених місцях торгівлі незалежно від їх підпорядкування. До категорій забійних домашніх тварин відносяться велика рогата худоба, свині, кози, кролі, коні, осли, верблюди, домашня птиця всіх видів.

Ветеринарним законодавством заборонений забій на м'ясо тварин, хворих і підозрілих по захворюванню сибіркою, емфізематозним карбункулом, чумою великої рогатої худоби, чумою верблюдів, сказом, правцем, злоякісним набряком, брадзотом, ентеротоксемією овець, катаральною лихоманкою великої рогатої худоби і овець («синій язик»), африканською чумою свиней, туляремією, ботулізмом, сапом, епізоотичним лімфангоїтом, мелоїдозом (несправжнім сапом), міксоматозом кролів, класичною чумою, ньюкаслською хворобою птиці, пріонними інфекціями, а також тварин, що знаходяться в стані агонії при всіх захворюваннях.

Тваринні, що підлягають забою, піддаються передзабійній витримці, ретельному ветеринарному огляду, поголовній або вибірковій термометрії. М'ясо, м'ясні продукти і сировина, одержані від здорових тварин, підлягають обов'язковій ветеринарно-санітарній експертизі (при необхідності лабораторному, мікробіологічному і біохімічному дослідженням) з наступним тавруванням (накладенням печатки) для випуску і відповідної реалізації.

У разі виявлення хворих або підозрілих по захворюванню тварин (із зміненою температурою) їх ізолюють і не допускають до забою до постановки діагнозу. Після встановлення хвороби тварин під контролем ветеринарного працівника направляють на санітарну бійню для негайного забою. М'ясо від вимушено забитих тварин піддається всебічній ветеринарно-санітарній експертизі, мікробіологічному і біохімічному аналізу і використовується з обмеженнями відповідно до ветеринарно-санітарних правил після відповідної обробки, якщо воно доброякісне і не представляє загрози для здоров'я людей і тварин, або піддається технічній утилізації.

На практиці всупереч ветеринарно-санітарним правилам спостерігаються спроби продажу м'яса від тварин, дорізаних під час хвороби або агонії, і навіть від загиблих. В процесі ветеринарно-санітарної експертизи ці факти підлягають виявленню із залученням до кримінальної або адміністративної відповідальності відповідних юридичних або фізичних осіб.

Судово-ветеринарна експертиза м'яса і м'ясопродуктів від хворих, забитих в стані агонії або загиблих тварин

При післязабійному огляді туш і органів забитих тварин можуть виникати підозри, що м'ясо і органи одержані не від здорових тварин. У цих випадках питання про походження м'яса і м'ясопродуктів (від здорових або хворих, убитих в агональному стані або загиблих тварин) вирішується шляхом проведення органолептичних, біохімічних, бактеріоскопічних і бактеріологічних досліджень.

Органолептичні дослідження. М'ясо і м'ясні продукти, одержані від здорових тварин, мають колір від блідо-рожевого до червоного (залежно від виду тварини), мають скориночку підсихання, поверхня складки злегка волога, але не липка; м'ясний сік прозорий. М'ясо і м'ясопродукти, одержані від хворих тварин, характеризуються неповним знекровленням, червоного або темно-червоного кольору, місце складки в тому або іншому ступені нерівномірно просочене кров'ю. У ньому, в лімфатичних вузлах і у внутрішніх органах виявляються патоморфологічні зміни, характерні для тих або інших хвороб.

М'ясо і м'ясопродукти, одержані від тварин, забитих в агональному стані або під час важко перебігаючого патологічного процесу, або загиблих, практично не знекровлені, темно-червоного кольору, у області складки поверхня країв рівна. Судини тканин як у області складки, так і оточуючі рівномірно наповнені кров'ю темно-червоного кольору з фіолетовим або синюшним відтінком, після їх розрізу на 0,5 см від поверхні складки з'являються краплі крові, що просочують фільтрувальний папір. Жирова тканина рожевого або червоного кольору.

При огляді туші звертають увагу на місце зарізу. Прижиттєвий заріз: нерівний внаслідок нерівномір­ного скорочення окремих груп м'язів; кров глибоко проникає, просочує перерізані м'язи; нерідко забарвлені кров'ю регіонарні лімфатичні вузли. Посмертний заріз: край рівний; у випадку фальсифікації може спостерігатися його ступінчастість. Кров з закривавлених місць змивається водою, регіонарні лімфовузли не просочуються кров'ю. В судинах, навіть близьких до місця зарізу, міститься кров.

Лабораторні методи дослідження. Визначення pH м'яса. Реакцію середовища м'яса (м'ясної витяжки 1:4) визначають колориметричним (набір Міхаеліса) і швидшим і точнішим електропотенціометричним методами. Доспіле м'ясо, одержане від здорових тварин, має pH від 5,7 до 6,2, а від хворих і забитих в агональному стані – 6,3 і більше.

Реакція на пероксидазу (бензидинова проба). Пероксидаза-оксиредуктаза міститься в свіжому м'ясі, одержаному від здорових тварин. У м'ясі, одержаному від хворих або в стані агонії тварин, фермент відсутній у зв'язку з порушенням обмінних процесів.

Реакцію ставлять з фільтратом м'ясного екстракту на дистильованій воді (1:4), витриманого 10 - 15 хвилин. До 2 см³ фільтрату м'ясного екстракту додають 5 крапель 0,2% спиртового розчину бензидину і 2 краплі 1% розчину пероксиду водню, змішують і оцінюють. Пероксидаза, що міститься в м'ясній витяжці здорових тварин з pH менше 6,2, відщеплює від пероксиду водню вільний кисень, який окислює бензидин з утворенням парахінондіміда, що надає суміші синьо-зеленого кольору, який через 1,5 - 2 хвилини переходить в бурий (позитивна реакція). Витяжка з м'яса від хворих і забитих в стані агонії тварин з pH 6,3 - 6,5 дає в більшості випадків сумнівну реакцію, а при pH 6,6 і більше – негативну. При цьому колір екстракту не змінюється.

Реакція з нейтральним розчином формальдегіду. Як відомо, у тварин, забитих при важкому перебігу хвороби і в стані агонії, в м'ясі накопичуються продукти розпаду білків, вільні амінокислоти і токсичні речовини, з якими взаємодіє формальдегід при його додаванні (1 см³) до м'ясної витяжки (2 см³). Витяжка з м'яса тварин, забитих при важкому перебігу хвороби або в стані агонії, перетворюється на щільний згусток; у витяжці з м'яса хворих тварин випадають пластівці; витяжки з м'яса здорових тварин залишаються прозорими.

Визначення ступеня знекровлення м'яса (за І.С. Загоєвським). Ступінь знекровлення туші визначають за вмістом гемоглобіну в м'ясній витяжці гемоглобінометром Салі. У м'ясі тварин, забитих в здоровому стані і знекровлених, кількість гемоглобіну складає 30 - 40 од., в м'ясі вимушено забитих – 60 - 80, а в м'ясі загиблих тварин – до 100 од.

Бактеріологічне і бактеріоскопічне дослідження. Свіже м'ясо здорової тварини мікробів не містить. У міру зберігання м'яса при температурі 0 °С і вище з'являються мікроби, спочатку в поверхневих шарах, а потім і в глибоких. При підозрі на вимушений забій тварин з глибоких шарів м'яса або лімфовузлів готують мазки-відбитки, які сушать, фіксують, фарбують за Грамом і досліджують під мікроскопом.

У всіх випадках вимушеного забою тварин м'ясо підлягає обов'язковому бактеріологічному дослідженню на сибірку і з метою виключення обсіменіння його токсигенною мікрофлорою. У м'ясі, м'ясопродуктах і лімфовузлах хворих, забитих в агональному стані або загиблих тварин відразу після забою або загибелі в поверхневих і глибоких шарах знаходять мікробів. Навіть за відсутності в цих продуктах ознак розкладання, але при pH їх середовища вище 6,4 і негативній реакції на пероксидазу виникає припущення, що вони одержані від хворої або загиблої тварини. У цих випадках з метою визначення видової належності мікроорганізмів проводять бактеріологічне дослідження.

Якщо виявляються збудники хвороб, при яких заборонений забій тварин (наприклад, збудники сибірски, емкару, злоякісного набряку і ін.), то м'ясо і м'ясопродукти таких тваринних піддають технічній утилізації. При виявленні в глибоких шарах м'яса мікробів групи кишкової палички, протея, кокової мікрофлори м'ясо з добрими органолептичними даними використовують після обов'язкового проварювання або для виготовлення варених ковбас. М'ясо і м'ясні продукти, в яких знайдені бактерії з роду Salmonella, стерилізують шляхом варки невеликими шматками впродовж 2,5 - 3 годин, яйця варять не менше 13 хвилин. М'ясо з наявністю великої кількості мікробів, неприємного гнильного або іншого специфічного запаху, а також з ознаками ослизнення, що дає при контрольному проварюванні каламутний або брудний бульон або пластівці і желеподібний згусток після додавання 5% сульфату міді, в їжу непридатне і підлягає технічній утилізації.

Визначення видової належності і якості м'яса і м'ясних продуктів

Слідчі і інші правоохоронні і адміністративні органи найчастіше залучають лікарів-експертів ветеринарної медицини для встановлення виду тварин, від яких одержане м'ясо, при крадіжках, фальсифікаціях і браконьєрстві.

При крадіжці м'яса або живих тварин із забоєм на м'ясо нерідко звинувачена особа, приховуючи злочин, видає знайдене у нього м'ясо тварин одного виду за м'ясо іншого. Видова фальсифікація м'яса полягає в підміні м'яса цінніших видів тварин на м'ясо менш цінних: при спробах продажу на ринках конини замість яловичини, козлятини або м'яса собаки замість баранини, м'яса кішки замість кролика. Винні у фальсифікації виду або властивостей м'яса, в збуті фальсифікованого продукту також притягуються до судової або адміністративної відповідальності.

З судової практики відомі випадки залучення до відповідальності осіб за браконьєрство, пов'язане з незаконним полюванням на промислових тварин (лосів, кабанів, качок і т.д.), при яких виникала необхідність в судово-ветеринарній експертизі.

У всіх цих випадках в обов'язки ветеринарного лікаря-експерта входить визначення видової належності м'яса і м'ясопродуктів.

Приклад експертизи браконьєрства. Одного разу на кафедру патологічної анатомії звернувся слідчий прокуратури з речовим доказом браконьєрства у вигляді сковорідки із залишками смаженого м'яса, відібраного у підозрюваного браконьєра-мисливця, який протягом довгого часу без спеціального дозволу полював і вбивав лосів в заповідній зеленій зоні. Підозрюваний, який, за даними слідчого, неодноразово незаконно вбивав в лісі лосів і якого слідчий застав в будинку за трапезою після чергового успішного полювання і допитів, заявив, що в сковорідці була смажена свинина від вирощеного і забитого ним власного кабана. Слідчий конфіскував сковорідку із залишками м'яса як речовий доказ по заведеній ним слідчій справі.

Слідчий наказав провести експертизу: визначити, якому виду тварини належить м'ясо.

Для експертизи були відібрані проби не сильно прожареного м'яса, фіксовані 10% водним розчином нейтрального формаліну і залиті в парафін. З блоків зроблені парафінові гістозрізи з наступним їх депарафінуванням і фарбуванням гематоксилин-еозином і пікрофуксином по Ван-Гізону. При гістологічному дослідженні було встановлено, що підсмаженим м'ясним продуктом виявилося не м'ясо (скелетний м'яз, сполучна і жирова тканини), а печінка, за гістологічною будовою характерна для лося. Підозрюваний в браконьєрстві громадянин після ознайомлення з висновком експерта признався у тому, що дійсно для смаження використовувалася печінка незаконно забитого ним лося. Мисливець-браконьєр поніс покарання у вигляді грошового штрафу у розмірі вартості лося і витрат на експертизу.

Видова належність цілих туш або їх половин визначається згідно з таблицею 4. Наприклад, у коня шия довга, відносно тонка, з сильно розвиненою у вгодованих тварин підшкірної сполучною і жировою тканинами; круп опуклий, сідничі горби малопомітні. У великої рогатої худоби шия широка, коротка, з малим вмістом жиру в підшкірній клітковині у тварин з доброю вгодованістю, сідничі горби різко виступають.