Операційна система ms-dos. Сервісні команди ms-dos.

ВНУТРІШНІ КОМАНДИ РОБОТИ З КАТАЛОГАМИ ТА ФАЙЛАМИ В MS-DOS

ПЛАН

1. Складові операційні системи MS DOS

2. Недоліки MS-DOS

3. Поняття каталогу, файлу

4. Сервісні внутрішні команди в MS-DOS

5. Основні команди для роботи з каталогами в MS-DOS

6. Команди для роботи з файлами в MS-DOS

Серед усіх системних програм, з якими необхідно мати справу користувачам комп’ютерів, особливе місце займають операційні системи (ОС).

Операційна система забезпечує управління всіма апаратними компонентами комп’ютера, запускає програми, забезпечує захист даних, виконує різноманітні сервісні функції по запитах користувача та програм. Будь-яка програма користується послугами операційної системи, а тому може працювати тільки під керуванням тієї операційної системи, яка забезпечує для неї ці функції.

MicroSoft Disk Operating System (MS DOS) — створювалася протягом декількох років і призначалася для роботи з IBM-сумісними комп’ютерами.

Складовими MS DOS є:

• базова система введення-виведення (BIOS), що знаходиться в постійній пам’яті й виконує найпростіші послуги з процесами введення.

• завантажник ОС — невелика програма, яка виконує функції пошуку на диску (дискеті) та зчитування в оперативну пам’ять модулів операційної системи.

• Дискові файли IO.SYS i MSDOS.SYS. Файл IO.SYS — є доповненням до BIOS, а файл MSDOS.SYS — реалізує основні послуги для роботи у середовищі DOS.

• Командний процесор DOS — обробляє так звані внутрішні команди, які можуть викликатися і виконуватися будь-коли, якщо ОС успішно завантажена. Це команди для роботи з файлами (COPY, DEL, DIR, REN, TYPE тощо), папками (каталогами) — MD, RD, CD.

• Зовнішні команди MS DOS — це команди, які виконуються за допомогою завантажувальних файлів-програм, використовуються і для роботи з файлами (UNDELETE, PRINT тощо), дисками (FORMAT, DISKCOPY, SYS тощо), каталогами (DELTREE) і т. ін.

• Драйвери пристроїв — програми, які доповнюють систему введення-виведення даних і забезпечують роботу з периферійними пристроями. Драйвери є важливим класом системних програм. Це спеціально розроблені програми, які розширюють можливості операційної системи, наприклад, дозволяють їй працювати з тими або іншими зовнішніми пристроями, навчаючи її роботі з новим протоколом (правилами) обміну даних і т.ін. Більшість операційних систем містить багато драйверів у комплекті свого постачання, і програма установки операційної системи встановлює ті драйвери, які необхідні для підтримки пристроїв і функцій, вказаних користувачем. Драйвери для різних операційних систем дуже часто постачаються разом із новими пристроями або контролерами.

ОС MS-DOS створена в 1981р. фірмою Microsoft по заказу IBM – це була перша версія, початкова назва Q DOS (швидка і брудна ОС). Але поступово вдосконалювалася. Є різні версії: 1.0; 2.0; 3.30; 4.0; 5.0; 6.0; 6.22; 7.0 та інші.

Недоліки MS-DOS:

1. MS-DOS так і залишилася однозадачною ОС.

2. MS-DOS не можливо вмонтувати надійні засоби для захисту даних від несанкціонованого доступу і організації колективної роботи з даними.

Інформація на дисках зберігається в файлах.

Файл – це проіменована ділянка на диску або іншому носію інформації, або ж це іменований набір даних, що зберігається на зовнішніх запам’ятовуючих пристроях комп’ютера і який операційна система опрацьовує як єдине ціле. У файлах можуть зберігатися тексти програм, документи, програми, готові до виконання і т.д. Кожний файл повинен мати позначення, яке складається із двох частин: імені і розширення. Ім’я файлу складається від 1 до 8 символів. Розширення починається з крапки, і далі від 1 до 3 символів. Розширення файлу вказує на тип інформації, яка знаходиться у файлі. Ім’я задається довільно, будь-які символи крім [ ] ^ : , ; . = “ < > +

Розширення файлу (формат), як правило, описує вміст файлу. Є такі стандартні розширення файлів:

.com, .exe – готові до виконання програми;

.bat – командний файли;

.txt – текстовий файл;

.sys – системний файл;

.bak – копія файлу, яка робиться перед його зміненням;

.bmp, .gif, .tif – графічні файли;

.doc – файл документу текстового редактора Word;

.xls – файл таблиці Microsoft Excel;

.wmf – підтримує векторну і растрову графіку у Windows, використовуючи палітри в 65 тис. і 16 млн. кольорів;

.avi – мультимедійний контейнер для аудіо- та відеоданих;

.tif – є растровим і призначений для збереження зображень високої якості та великого розміру. Забезпечує зберігання чорно-білих зображень та зображень з глибиною кольору 8, 16, 24 і 32 біти;

.jpg – призначений для зменшення розмірів файлів растрових зображень, що мають плавні переходи кольорових тонів і відтінків. JPEG є форматом із втратами, стискує зображення, зберігаючи його повну чорно-білу версію і більшу частину колірної інформації;

.mp3 – ліцензований формат файлу для зберігання аудіо інформації;

Каталоги

Імена файлів реєструються на дисках в каталогах (директоріях). В ОС Windows каталоги називають папками.

Каталог – це спеціальне місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір файлів, час їх останнього поновлення, атрибути і т.д.

На кожному диску може бути декілька каталогів. В кожному каталозі може бути багато каталогів файлів. Кожен каталог має своє ім’я, і це ім'я може бути зареєстроване в іншому каталозі. Винятком є кореневий каталог, який не має імені.

Наприклад, каталог A зареєстровано в каталозі B. Тоді каталог А називають - підкаталогом, а каталог B – надкаталогом. Розширення в імені каталогу не використовується, а ім’я каталогу задається аналогічно до імені файлу (8 символів в DOS).

Основне призначення каталогів – систематизувати розміщення файлів на диску.

Кожний диск має один каталог найвищого рівня, він називається кореневий (головний) каталог. Цей каталог створює операційна система в процесі форматування диску, його знищити не можна.

Графічну структуру каталогів називають деревом.

Якщо потрібно звернутися до деякого файлу, то необхідно вказати шлях (маршрут) до нього, назвати імена всіх вище розміщених каталогів розділених оберненою похилою рискою.

Шлях, який потрібно «пройти», щоб перейти з одного каталогу в інший, називається маршрутом (шляхом), він записується через «бекслеші» (символ \ ) назви підкаталогів. Наприклад, С:\Windows\Win32. Наприклад, шлях до файлу Sliv.txt

С:\ SHEM\FRUCT\Sliv.txt

Каталог, з яким в даний час працює користувач називається активний (поточний, робочий).

В ОС MS-DOS Не можна знищити поточний каталог, а також каталог, в якому є файли.

Згадаймо, з лекції №6, сектор містить 512 байтів, які розташовані дугою на концентричному колі деякої доріжки диска. Диск складається з кластерів – заадресованих ділянок пам’яті. Розміри кластера на різних дисках різні. Кластер може складатися з одного чи декількох секторів залежно від типу файлової системи й об’єму диску. Файл записується на диск фрагментами. Чим менший розмір кластера тим краще. Часто закінчення файлу не заповнює цілий кластер і, якщо файлів є багато, місце на диску використовується не раціонально.

Інформацію, в яких кластерах розташований конкретний файл, система заносить до спеціальної таблиці FAT (File Allocatoin Table), яка є на початку диска. За цією таблицею є її копія. Копія дублює основну таблицю. За ними розташований опис кореневого каталогу фіксованого розміру. Решта місця на диску призначене для зберігання файлів. FAT-таблиці треба оберігати, зокрема від вірусів, так як пошкодження таблиці приведе до того, що інформацію неможливо буде прочитати ніколи.

Керування файлами забезпечує файлова система — функціональна частина операційної системи, яка забезпечує спосіб організації, зберігання та іменування даних. Залежно від організації файлів на носії даних, файлові системи можуть поділятися на: ієрархічні (дозволяють розміщувати файли в каталоги); пласкі (не використовують каталогів); кластерні (дозволяють розподіляти файли між кількома однотипними фізичними пристроями однієї машини); мережні (забезпечують механізми доступу до файлів одного комп’ютера з інших комп’ютерів мережі); розподілені (забезпечують зберігання файлів шляхом їх розподілу між кількома комп’ютерами мережі). Сучасні файлові системи являють собою ієрархічні структури каталогів.

За призначенням файлові системи можна класифікувати на наступні категорії:

• Для носіїв з довільним доступом (наприклад, жорсткий диск): FAT32, HPFS, ext2 і ін. Останнім часом поширилися журнальовані файлові системи, такі як ext3, Reiserfs, JFS, NTFS, XFS.

• Для носіїв з послідовним доступом (наприклад, магнітні стрічки): QIC.

• Для оптичних носіїв — CD і DVD: ISO 9660, HFS, UDF.

• Віртуальні файлові системи: AEFS і ін.

• Мережні файлові системи: NFS, SMBFS, SSHFS, Gmailfs