Загальні комбінації клавішів для роботи у середовищі windows

ПЛАН

1. Комбінації клавіш для фотографування екрану

2. Основні сполучення клавіш

3. Сполучення клавіш для діалогових вікон

4. Гарячі клавіші стандартної клавіатури Microsoft

5. Сполучення клавіш для спеціальних можливостей

6. Сполучення клавіш Windows Explorer

Клавіші швидкого доступу (Hot Keys), як правило, призначені для виконання найбільш розповсюджених операцій без виклику команд меню, що прискорює роботу на комп'ютері.

Деякі сполучення клавіш можуть не працювати, якщо в діалоговому вікні "Спеціальні можливості" увімкнений режим залипання клавіш.

Нижче наводиться опис деяких клавіш швидкого доступу, що умовно поділені на групи.

Комбінації клавіш при фотографуванні екрану

Print Screen - копіювання в буфер обміну екрана

Alt + Print Screen - копіювання в буфер обміну активного вікна

Основні сполучення клавіш

CTRL+C (копіювання)

CTRL+X (вирізання)

CTRL+V (вставка)

CTRL+Z (скасування дії)

DELETE (видалення )

SHIFT+DEL (видалення виділеного об'єкта без можливості відновлення, не поміщаючи його в кошик)

CTRL із перетягуванням об'єкта (копіювання виділеного об'єкта)

CTRL+SHIFT із перетягуванням об'єкта (створення ярлика для цього об'єкта)

Клавіша F2 (перейменування виділеного об'єкта)

SHIFT + клавіша зі стрілками (виділення декількох об'єктів у вікні або на робочому столі, а також виділення тексту в документі)

CTRL + A (виділення всього документа)

Клавіша F3 (пошук файлу або папки)

ALT + ENTER (перегляд властивостей обраного об'єкта)

ALT + F4 (закриття активного вікна або активної програми)

ALT + ПРОБІЛ (виклик контекстного меню активного вікна)

ALT + TAB (перехід між відкритими об'єктами)

ALT + ESC (циклічний перегляд об'єктів у порядку їхнього відкриття)

SHIFT + F10 (виклик контекстного меню для виділеного елемента)

CTRL + ESC (виклик меню "Пуск")

ALT + підкреслена літера в назві меню (виклик відповідного меню)

Підкреслена літера в імені команди відкритого меню (виконання відповідної команди)

Клавіша F10 (активація рядка меню в активній програмі)

Клавіша F5 (оновлення активного вікна)

BACKSPACE (перегляд умісту папки, розташованої на один рівень вище у вікні "Мій комп'ютер" або Windows Explorer)

ESC (скасування поточного завдання)

CTRL + SHIFT + ESC (виклик диспетчера завдань)

Сполучення клавіш для діалогових вікон

CTRL + TAB (перехід до наступної вкладки)

CTRL + SHIFT + TAB (перехід до попередньої вкладки)

TAB (перехід до наступного параметра)

SHIFT + TAB (перехід до попереднього параметра)

ALT + підкреслена літера (виконання відповідної команди або вибір відповідного параметра)

ENTER (виконання команди, яка відповідає поточному параметрові або кнопці)

ПРОБІЛ (установка або зняття прапорця, якщо активний параметр представлений прапорцем)

Клавіша зі стрілкою (вибір значення активного параметра, представленого перемикачем)

Клавіша F1 (виклик довідки)

Клавіша F4 (відображення елементів активного списку)

BACKSPACE (відкриття папки, розташованої на один рівень вище від тої, яка виділена в діалоговому вікні Збереження документа або Відкриття документа)

Гарячі клавіші стандартної клавіатури Microsoft

Клавіша з емблемою Windows (відкриває або закриває меню "Пуск")

Клавіша з емблемою Windows + BREAK (виклик діалогового вікна Властивості системи)

Клавіша з емблемою Windows + D (відображення робочого столу)

Клавіша з емблемою Windows + M (згортання всіх вікон)

Клавіша з емблемою Windows + SHIFT + M (розгортання згорнутих вікон)

Клавіша з емблемою Windows + E (відкриття папки "Мій комп'ютер")

Клавіша з емблемою Windows + F (пошук файлу або папки)

CTRL + клавіша з емблемою Windows + F (пошук комп'ютерів)

Клавіша з емблемою Windows + F1 (виклик довідки Windows)

Клавіша з емблемою Windows + L (блокування клавіатури)

Клавіша з емблемою Windows + R (виклик діалогового вікна Запуск програми)

Клавіша з емблемою Windows + U (виклик диспетчера службових програм)

Сполучення клавіш для спеціальних можливостей

ALT зліва + SHIFT зліва + NUM LOCK (увімкнення і вимкнення керування вказівником миші з клавіатури)

Клавіша з емблемою Windows + U (виклик диспетчера службових програм)

Сполучення клавіш Windows Explorer

END (перехід униз в активному вікні)

HOME (перехід угору в активному вікні)

NUM LOCK + зірочка (*) (відображення всіх підкаталогів виділеної папки)

NUM LOCK + знак "плюс" (+) (відображення вмісту виділеної папки)

NUM LOCK + знак "мінус" (-) (згортання виділеної папки)

СТРІЛКА ВЛІВО (згортання виділеного об'єкта, якщо він розгорнутий, або вибір папки на рівень вище)

СТРІЛКА ВПРАВО (відображення виділеного об'єкта, якщо він згорнутий, або вибір першої вкладеної папки)

Контрольні запитання

1. Які комбінації клавіш використовують при фотографуванні екрану?

2. Які основні сполучення клавіш?

3. Які сполучення клавіш для діалогових вікон ви знаєте?

4. Які гарячі клавіші стандартної клавіатури Microsoft?

5. Які сполучення клавіш для спеціальних можливостей ви знаєте?

6. Які сполучення клавіш Windows Explorer ви знаєте?

Лекція 18

РОБОТА З ДИСКАМИ

(ФОРМАТУВАННЯ, ДЕФРАГМЕНТАЦІЯ, ПЕРЕВІРКА НА НАЯВНІСТЬ ПОМИЛОК, ОЧИЩЕННЯ)

ПЛАН

1. Форматування диску

2. Дефрагментація диску

3. Перевірка диску на наявність помилок

4. Очищення диску.

Робота з дисками

Диски у середовищі Windows можна форматувати, копіювати, надавати їм імена (мітки), проглядати властивості дисків і т. ін. Службові програми — це допоміжні інструменти, що розширюють та доповнюють функції операційних систем.

ФОРМАТУВАННЯ ДИСКУ

Форматування – це процес розбиття диску на сектори і доріжки, та створення Boot Record, таблиці FAT і порожнього кореневого каталогу.

Форматування буває трьох видів:

1 . Повне форматування – переформатовуються (створюються) всі сектори і доріжки та створюється системна область диску (BR, FAT, Root directory).

2. Безпечне форматування – створюється новий Boot Record, FAT, та кореневий каталог, а решту секторів і доріжок лише перевіряються на наявність фізичних дефектів. Причому попередня копія системної області записується на останню доріжку диску, у спеціальний схований файл Mirror. Цю інформацію можна відновити після форматування. Звідси і походить назва цього типу форматування.

3. Швидке форматування – створюється Boot Record, FAT і кореневий каталог, але, на відміну від попереднього виду формату, не проводиться перевірка інших секторів та доріжок на виявлення фізичних дефектів. Цей тип форматування використовується в тому випадку, коли користувач впевнений у відсутності на диску фізичних дефектів.

У Windows є можливість повного форматування та швидкого. Для цього слід клацнути ПКМ на диску і вибрати команду Форматировать….(рис.55)

За допомогою цієї програми можна форматувати будь-які диски за винятком диска, з якого була завантажена система (диск С:). Для форматування диска С: необхідно завантажити систему з завантажувальної дискети чи диску.

Форматувати можна як нові диски, так і ті, які вже використовувалися. Під час форматування вся інформація, що зберігалася на диску, вилучається. Форматують: диски ПК, flash-карти, CD-RW…

Після завантаження програми форматування на екрані з’явля­ється вікно (рис.56), в якому треба задати параметри.

Якщо диск новий, його, як правило, необхідно повністю форматувати. Якщо диск раніше вже був форматований, тоді можна виконати швидке форматування. У цьому випадку область фізичного розміщення файлів не змінюється, очищується лише та частина диска, що містить його зміст. Тоді, якщо диск був проформатований випадково, можна поновити файли цього диска, але до копіювання на нього інших файлів.

Повне форматування диска застосовується, якщо на ньому з’явилися пошкоджені сектори. Ця процедура дуже часто дозволяє поновити працездатність диска, але ємність його стає меншою через рахунок вилучення з користування пошкоджених секторів.

Під час форматування диска його можна зробити системним, що надалі дозволить завантажувати з нього комп’ютер. Під час завантаження з системного диска, створеного засобами Windows, графічна оболонка не завантажується і описана раніше команда недоступна.

Форматування диска можна виконати за допомогою DOS-утіліти FORMAT, яка може мати декілька варіантів параметрів:

FORMAT <ім’я диска:>[/V[<:мітка>]][/Q] [F:<розмір>] [/B]│ [/S] [/C]

FORMAT <ім’я диска:> [/V [<:мітка>]] [/Q] [T:<доріжки> /N:<сектори>] [/B]│[/S] [/C]

де /V[<:мітка>] — мітка тома, що створюється;

/Q — виконання швидкого форматування;

/F:<розмір> — розмір диска, що форматується (наприклад, 360, 720, 1.44, 2.88);

/B — виділення на диску місця під розміщення системних файлів;

/S — копіювання на відформатований диск системних файлів;

/C — перевірка кластерів, помічених як пошкоджені;

/T:<доріжки> — кількість доріжок на кожному боці диска;

/N:<сектори> — кількість секторів на одній доріжці;

Наприклад: FORMAT A:/B/S

Форматування диска за допомогою команди FORMAT можна також виконувати під час роботи у сеансі MS DOS.

У комплект поставки Windows, крім прикладних програм, входять також програми, призначені для обслуговування і оптимізації роботи системи.

У структурі Головного меню доступ до службових програм здійснюється послідовністю команд Пуск / Программы / Стандартные/Служебные). Крім того, можна скористатися можливістю запуску програм з вікна властивостей диску, що відкривається за командою Свойства контекстного меню диску з вікна папки Мой компьютер.

Службові програми — це допоміжні інструменти, що розширюють та доповнюють функції операційних систем.

П ри виборі пункту Свойства контекстного меню диску з вікна папки Мой компьютер, з’явиться вікно властивостей вибраного диску (так само його можна викликати, використовуючи пункт меню Файл/Свойства)(рис.57):

Вкладинка Общие показує загальний обсяг диска та обсяг вільного та зайнятого простору:

Вкладинка Сервис дозволяє завантажити одну зі службових програм Windows:

Вибирається потрібна службова програма, натискається відповідна кнопка, і службова програма почне виконуватися.

По закінченню роботи натискається клавіша OK.