** 3.Порівняльний метод та його можливості**

Порівняльно – правовий метод базується на загально – науковому методі порівняння .

Порівняння в ТДП - метод відображення та фіксації моментів тотожності та відмінності в державно т-правовій дійсності.

В ТДП значення порівняльно – правового методу полягає в тому, що :

1. на його основі можна виявити загальні риси і моменти відмінності в державно – правових явищах і на цій основі більш глибоко зрозуміти їх сутність та притаманні закономірності;

2. цей метод дозволяє класифікувати державно – правові явища, виявити їх історичну послідовність та зв’язки між ними.

Об’єктами порівняння можуть бути системи і галузі права; інститути держави і права; чинне законодавство; організаційні форми державно – правового управління, структура і компетенція органів державної влади; матеріали юридичної практики4 положення напрацювання юридичної науки.

Цей метод стає науковим методом, коли порівнюються не випадкові, а типові факти, коли враховується взаємозв’язок цих фактів, пов’язані із обстановкою певної країни. Коли враховуються причини їх виникнення та розвитку.

Використовуючи порівняльно – правовий метод і намагаючись адаптувати його до нашої дійсності, варто врахувати: 1)окремі ідеї, моделі, правові інститути настільки обумовлені національними і історичними особливостями, що не можуть механічно бути перенесені в іншу державно – правову дійсність; 2) ті чи інші юридичні конструкції і державно – правові інститути можуть ефективно працювати тільки на певному етапі життєдіяльності держави і права і не дадуть бажаного результату в інших історичних умовах.

Одночасно при використанні порівняльно – правового методу необхідно враховувати ментальність, традиції, звичаї, психологію, стан свідомості і загальної культури в т. ч. і правової , населення тієї чи іншої країни.

15.09.2014 р.

Тема 2: Перехідний тип держави

1. Поняття та особливості держави перехідного типу

2. Основні задачі і напрямки діяльності держави перехідного типу

3. Перехідна постсоціалістична держава

Государство и право: 1997 р. № 1. Чиркин: Переходное постсоциалистическое государство: содержание и форма.

** 1.Поняття та особливості держави перехідного типу **

На сьогодні у вітчизняній і зарубіжній літературі, в т. ч. і ТДП розгляд питань щодо класичних типів держав на основі формаційного чи цивілізаційного типів держав все більша увага приділяється проблемі перехідного типу держави. Цей тип держави мав місце на протязі всієї історії цивілізації з моменту виникнення держави.

Перехідний тип держави - між типовий стан держави, який має місце при переході від одного класичного типу держави до іншого. Держава перехідного типу має всі ті риси, котрі притаманні будь – якій державі, що мала місце в історії. Однак на відміну від класичних типів держава, ця держава має свої особливості:

• всі держави перехідних типів виникають в результаті різних соціальних потрясінь у вигляді революцій, війн або невдалих соціальних реформ;

• перехідний стан держави як і суспільство в цілому містять в собі декілька можливих варіантів подальшого розвитку, альтернативу розвитку держави, права і суспільства в цілому по тому чи ін. шляху;

• перехідний стан держави характеризується тим, що виникають і розвиваються новий характер і масштаби економічної діяльності у зв’язку з затвердженням трьох форм власності замість однієї абсолютно – пануючої державної, а на цій основі має місце падіння економіки, послаблення матеріальних основ держави і на цій основі різке падіння рівня життя більшості населення країни;

• характерне значне послаблення політичних та соціальних основ життєдіяльності держави, переоцінка соціально – політичних цінностей, відсутність національної ідеології, прояви хаосу і анархії;

• домінування в системі розподілу влад виконавчо – розпорядчої влади – це обумовлено об’єктивними (природа і характер виконавчої влади, а саме: її мобільність, оперативність, дієвість, здатність до швидкої концентрації і ефективного використання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та людських ресурсів країни) і суб’єктивними факторами (економічні, політичні та ін. інтереси окремих груп людей та осіб, які мають рішаючий вплив на владу, професійні і особисті якості людей, що є носіями виконавчої влади);

• органічне поєднання в державі перехідного типу елементів старого і нового, підвищення ролі і значення суб’єктивного фактору в розвитку держави.