** 2.Поняття та основні характеристики правової держави **

Система стримувань та противаг при розподілі державної влади на 3 гілки – це сукупність правових обмежень кожної гілки влади з боку інших гілок.

До таких обмежень відносять:

• Прийняття НПА вищої юридичної сили, тобто законів, виключно парламентом за відсутності практики делегованої законотворчості.

• Чітке визначення повноважень вищих органів державної влади на рівні конституції та конституційних законів.

• Строковість їх повноважень та повноважень вищих посадових осіб держави.

• Право вето президента на законопроекти парламенту.

• Можливість дострокового припинення повноважень парламенту президентом.

• Право парламенту відправити уряд у відставку визначивши його діяльність незадовільно.

• Визнати неконституційними та припинити дію нормативних актів прийнятих парламентом, президентом та урядом.

• Взаємна відповідальність держави та особи, що долає тисячолітню історію існування держав коли у державі в особі її органів та чиновників були переважно привілеї та права, а у громадян переважно обов’язки.

Якщо йдеться про неправомірні дії чи рішення державних органів та посадових осіб щодо громадян і як результат цього моральна шкода чи матеріальні збитки осіб, то з метою захисту громадян створена окрема спеціалізована ланка судової влади – адміністративні суди.

В широкому контексті держава відповідає перед особою за всі види її безпеки, що виражається в гарантіях:

• Правової захищеності прав та свобод громадян.

• Неперевищенні державними органами та посадовими особами меж своєї компетенції і чіткого дотримання ними законів.

• Відповідального ставлення держави до людини як найвищої соціальної цінності у суспільстві.

• Рівність усіх перед законом – це означає рівність перед законом незалежно від таких ознак як раса, колір шкіри, політичні та релігійні переконання, стать, національне та соціальне походження, місце проживання, мова та майновий стан. Рівність усіх перед законом також означає, що усі мають рівні права, свободи та обов'язки і всі мають відповідати перед законом за протиправні діяння.

• Наявність в державі незалежного, ефективного і справедливого суду як дієвої гарантії прав та свобод людини та громадянина. Для цього правосуддя має здійснюватися з дотриманням таких вимог:

  • Доступність судового захисту.

  • Проведення судового захисту у суворій відповідності до встановленої процедури.

  • Винесення рішення по справі на основі закону, обставин справи та внутрішнього переконання суддів.

  • Обов'язковість виконання судових рішень.

  • Можливість скасування вищим судом рішення суду, яке набрало законної сили.

• Панування загальнодозволяючого і спеціальнодозволяючого принципів, які адресовані таким суб'єктам суспільних відносин як громадяни і посадові особи.

• Високий рівень законності та стабільність правопорядку в державі.

• Гласність та відкритість в діяльності держави, свобода ЗМІ і відсутність цензура.

• Політичний та ідеологічний плюралізм, як наявність в державі різних політичних партій та політичних рухів, відсутність єдиної обов'язкової для всіх офіційної державної ідеології.

• Високий рівень правової культури та правової свідомості як окремого індивіда, посадової особи так і суспільства в цілому. Правова культура та правова свідомість індивіда – єдина тріада, яка включає в себе: знання права, глибоке внутрішнє переконання в необхідності і доцільності права, правомірні дії відповідно до приписів права.

• Верховенство конституції та її правова дія.

• Наявність в державі конституційного суду як органу конституційної юрисдикції, що контролює відповідність законів та підзаконних актів нормам конституції і тлумачить зміст НПА, що діють в державі.