1 Рабінович п.М. Основи загальної теорії права і держави: Навчальний посібник

Одним із найбільш небезпечних проявів деформації правової свідомості є правовий нігілізм. Нажаль, дане явище стало частиною нашого повсякденного життя. Навряд зараз когось можна здивувати тим, що звичайні люди укладають кредитні договори на таких умовах, які реально неможливо виконати; одинокі літні люди піддаються впливу та підписують договори за яким позбуваються своєї домівки і залишаючись без засобів для існування, вимушені переїжджати до притулків; тотальним незнанням дорослим населенням, а особливо неповнолітніми правових основ. Правова необізнаність громадян призводить до того, що вони стають жертвами шахраїв та злодіїв.

Безпорадність державних органів у вирішенні соціальних проблем, відсутність єдності у вищих ешелонах влади, популізм та корупція призвели до втрати владними структурами свого авторитету та до поглиблення в суспільстві нігілістичних настроїв.[1]

З теоретичного боку, питання правового нігілізму було об'єктом багатьох спеціальних досліджень. Проте, слід констатувати той факт, що на даний момент в Україні відсутні ґрунтовні монографічні дослідження з даної проблематики. Правовий нігілізм - різновид більш ширшого поняття - соціальний нігілізм. За загальним визначення правовий нігілізм трактують як тип правосвідомості, який заперечує соціальну і особисту цінність права, вважає його недосконалим (найменш досконалим) способом регулювання суспільних відносин. Не рідко нігілізм доходить до руйнівних форм. У своїх крайніх проявах він перекликається з різноманітними анархічними, ліво- та право радикальними проявами, максималізмом, більшовизмом та необільшовизмом, політичним екстремізмом.[2]

Для того щоб подолати правовий нігілізм необхідно розуміти причини його виникнення. На мою думку, причини правового нігілізму можна виокремити за наступними видами:

•1) Низький рівень правової культури.

Правова культура - система правових цінностей, що відповідає рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.[3] Правова культура - категорія комплексна. Тому до причин виникнення та існування саме правового нігілізму можна віднести певні вади правосвідомості - частина наших співгромадян до сих пір живе ніби у минулому, ностальгуючи по часам СРСР, не встигаючи та не розуміючи нового укладу життя, нових цінностей. Окрім цього причинами низького рівня правової культури, а отже і правового нігілізму є: не сприйняття окремими групами суспільства курсу реформ, невдоволення змінами, проведення акцій протесту, невдоволення та незгода з тими чи іншими політичними рішеннями та акціями, неприязне відношення до державних інститутів і структури влади, її лідерам.

Повною мірою проявились також низький рівень правової культури населення, відсутність у громадян досвіду правового спілкування та конструктивного розв'язання конфліктів.[1] Причинами насамперед низького рівня культури взагалі є зміна системи соціальних орієнтирів та цінностей, духовних та моральних основ суспільства. Замість них утверджуються нові: меркантилізм, культ грошей, легкої наживи, ідеальне витісняється матеріальним, змінюються критерії престижу особистості, її соціальної ролі, визнання.

Підвищення рівня правової культури - це справа не одного року. Вона важка й кропітка та потребує значних зусиль та застосування комплексних заходів як з боку держави, її органів та посадових осіб, органів місцевої влади, так і кожного громадянина. Отож, першим кроком має стати підвищення авторитету державної влади та посадових осіб, високих моральних якостей перших осіб держави, які виступають прикладом для решти населення. Серед керівників вищого рангу не подолане ототожнення владно-авторитарних, вольових методів управління з правовими. В свідомості людей стало поширеним сприйняття права як будь-якого рішення властей, хоча не рідко це рішення є актом свавілля, або проявом підміни законності міркуваннями політичної, ідеологічної чи прагматичної доцільності. По-друге, Важливим кроком і дієвим механізмом стало б прийняття Верховною Радою України нового Закону України «Про культуру», оскільки існуючі «Основи законодавства України про культуру»[4], що були прийняті ще 1992 року не відповідають викликам сьогодення. По-третє, наступним кроком має стати створення та затвердження Кабінетом Міністрів комплексної програми правового виховання населення. До проголошення незалежності України на її території близько 80% суспільних відносин регулювалось союзним законодавством. Тому в Україні, по суті, не було власної правової бази. Зараз Україна інтенсивно напрацьовує власне законодавство, інтегруючись у Європейське співтовариство. Правові ж акти приймаються так швидко, що за ними нелегко стежити навіть фахівцям. Нова Конституція, нові кодекси. Де тут встигнути пересічному громадянинові? Отже, правова освіта - одне з пріоритетних завдань, хоч і надто копітких.

Правове виховання повинно бути зорієнтовано на підвищення рівня знання і розуміння права в цілому та окремих правових норм і інститутів, на формування юридичних навичок, на закріплення позитивного сприйняття права, на виховання почуття справедливості, відповідальності та законності, на підвищення соціально-правової активності населення. Формами, способами організації виховного процесу можуть бути: правовий всеобуч, вдосконалення юридичної освіти, правова пропаганда права засобами масової інформації, застосування методів реклами, правова агітація, розвиток сімейного правового виховання, створення умов для позитивної, цілеспрямованої, свідомої, добровільної, творчої та ініціативної діяльності суб'єктів правового спілкування. тощо.

Здійснення державно-правової реформи можливі лише за умови високої правової культури громадян, яка є важливим чинником подолання правового нігілізму, екстремізму, радикалізму, популізму та інших негативних явищ суспільного життя.[5]

•2) Стан законності у суспільстві.

Фактично йде мова як про збільшення рівня злочинності, так і домінування безкарності порушників правових норм. Кожного тижня в Україні реєструється в середньому 300 тяжких та особливо тяжких злочинів, з них більшість вбивств.[6] Але необхідно пам'ятати, що число виявлених злочинів - це тільки їх незначна частина, оскільки значною залишається злочинність латентна.

Способами подолання злочинності має бути вдосконалення системи правоохоронних органів і правозастосовної діяльності, підвищення їх авторитету серед населення. Дане не виключає і підвищення професійної культури працівників правоохоронних органів, оскільки як показують соціологічні дослідження, співробітники органів внутрішніх справ у своїй службовій діяльності керуються переважно "вказівками керівництва", "оперативною обстановкою". Лише менш як половина опитаних (46,9 %) відзначили, що при вирішенні службових справ вони керуються вимогами законів.[7] Тому, важливим є розроблення нової філософсько-правової концепції правоохоронної діяльності яка б відповідала специфічним реаліям життя в перехідний період від адміністративно-командної до ринкової економіки, від тоталітарної до демократичної суспільно-політичної системи.

Наступним кроком має бути діяльність з підвищення довіри до суддівської системи, підвищення ролі суду. Не надає авторитету судовій владі переконання значної частини громадян в тому, що будь-яку справу у суді можна вирішити на користь тих, у кого є гроші або впливові знайомі. Прояви корумпованості та хабарництва у судейському корпусі набули такого характеру, що втрачається віра у об'єктивність та неупередженість судового рішення. Неналежна правова захищеність, нерідко - беззахисність особи підриває її віру в закон, в здатність держави захистити людину від протиправних посягань, забезпечити правопорядок у суспільстві.[8]

В масову свідомість впроваджується анти правова залежність: вигідніше ігнорувати вимоги законів - невигідно жити по закону. На рівні суспільної свідомості невиконання норм права не викликає осуду. Наприклад, несплата податків в очах більшості не є злочином тому, що податковий тягар є надмірним і руйнує стимул для зайняття підприємницькою діяльністю. Тому, важлива роль у подоланні правового нігілізму належить вдосконаленню податкової політики і реформуванню податкового законодавства, зокрема, прийняттю Податкового кодексу. Дисципліна і справедливість у сфері оподаткування, прозорість господарчих відносин створювали б умови для розширення виробництва і на цій основі розвитку соціальної сфери, підвищенню ділової активності громадян та їх правової культури.[5]

Я вважаю, що основним засобом подолання вищезазначених причин правового нігілізму має бути розвиток системи громадських організацій, активне відстоювання особистістю своїх прав, боротьба з будь якими проявами беззаконня і свавілля. Кожна особа повинна усвідомлювати, що по-перше, є громадські організації, Омбудсман, які захистять її від злочинних дій, і по-друге є надійна система державних органів, які захищають кожного, по-третє - за будь-яке правопорушення настане покарання, яке має бути оперативним, своєчасним та незворотнім.

•3) Юридично безграмотні та недієві нормативні акти.

Органи влади приймаючи досить непогані за змістом нормативні акти не визначають механізм їх реалізації, або створюють численні прогалини, що призводить до зловживання правом його суб'єктами. Фактично деякі закони не діють доти, доки відповідні міністерства відомості не видають кипу інструкцій та\або наказів до нього.

Дані причини правового нігілізму можуть бути подолані наступним: підвищенням правової або іншої спеціальної освіти; обов'язкове детальне проходження кожним новим нормативно-правовим актом ґрунтовної правової експертизи; залучення до законотворчої роботи науковців, визнаних спеціалістів у галузі права; доступ громадськості до законопроектної роботи; підвищення якості виховання та освіти громадян, приведення її до світових стандартів та ідеалів.

Допомогти вирішити проблему якості нормативно-правових актів може прийняття Верховною Радою України Закону «Про нормативно-правові акти», якій би вирішив багато проблем насамперед у методології законотворчості, та маю надію, усунув би значну частину спірних питань у їх правозастосуванні.

Керівництву нашої держави та кожному громадянину потрібно чітко усвідомити, що таке явище як правовий нігілізм є значною перепоною на шляху державно-правових та соціально-економічних реформ. Воно відтерміновує момент досягнення Україною таких реальних явищ, як підвищення економічного благополуччя та рівня життя населення, зменшення безробіття, вступ до Європейського союзу, так і ефемерних явищ, як створення справді правової, демократичної, соціальної висококультурної держави та громадянського суспільства. Правовий нігілізм - пряма протилежність правовій культурі, коли більшість людей не знає або не розуміє закону, негативно ставиться до законодавства і необхідності дотримуватися його, не визнає суспільної цінності права. Він несумісний з правовою державою, призводить до порушень правового порядку, зростання злочинності.

Певний рівень правової культури досягається за допомогою об'єктивних і суб'єктивних факторів. Серед об'єктивних визначають умови розвитку суспільства, а суб'єктивних - правове виховання.

Правове виховання - цілеспрямована, послідовна, систематична діяльність держави та її органів, а також громадських об'єднань і організацій щодо формування певної системи правових знань, вмінь і навиків, правового мислення, правових почуттів - почуття права, законності, почуття поваги до права і закону, до тих соціальних цінностей, які регулюються і охороняються правом та законодавством.

6.4 і 6.5

Правосвідомість — форма суспільної свідомості, що містить в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують відношення особи, суспільної групи і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, а також до всього, що охоплюється правовим регулюванням.