2 Зовнішнє середовище підприємства

Зовнішнє середовище – це сукупність неконтрольованих суб’єктів і сил, що діють за межами підприємства (фірми) і непідвладні апаратові управління.

Зовнішнє середовище підприємства поділяється на середовище прямого та середовище непрямого (опосередкованого) впливу.

Середовище прямого впливу, тобто таке, що активно, реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, містить у собі такі сили, як конкуренти, покупці та постачальники, органи державного регулювання, власники підприємств і ділові партнери, інвестори, маркетингові посередники, контактні аудиторії, профспілки, масс медіа, аудитори та ін.

Неконтрольовані фактори розвитку підприємства впливають на поведінку виробника на ринку. Такі фактори відстежуються і вивчається динаміка їх розвитку з метою пристосування до умов, спричинених неконтрольованими факторами.

Середовище непрямого впливу лише формує загальні перспективи розвитку, сприятливі чи не зовсім тенденції, проблеми, пастки, кон’юктуру ринку тощо; його вплив відчувається згодом, з плином часу, воно лише визначає напрями процесів у економіці, формує загальні тенденції розвитку галузі на віддалену перспективу. Сюди належать політичні та соціокультурні фактори впливу , стан економіки, НТП, технологічні зміни та законодавчий вплив уряду, міжнародні відносини та стосунки з місцевим населенням, вплив групових інтересів, деякі макроекономічні явища (зокрема інфляцію, кризу надвиробництва, безробіття та ін.). існують також інші сили, що вимагають врахування їх впливу на діяльність фірми.

С Е Р Е Д О В И Щ Е О П О С Е Р Е Д К О В А Н О Г О В П Л И В У

Стан економіки та

Технології (НТП)

Вплив соціокультурного

середовища

Міжнародні події, політичний вплив

Рис 1.4. Характеристика зовнішнього середовища

Склавши уяву про базові складові оточуючого середовища, спробуємо визначити, у якій мірі кожна з них може вплинути на діяльність фірми? Чи може вона втрутитись у бізнес підприємства, чи спроможна зашкодити у досягненні поставлених цілей?

2.1.Чинники зовнішнього середовища підприємства прямого впливу

СПОЖИВАЧІ

Необхідність дослідження споживачів та їх впливу на діяльність організації у конкурентному середовищі, визнання значущості споживачів на ринку як сили, що впливає на організацію виробництва і збуту не викликає сумнівів, адже під ними розуміють тих осіб (фізичних або юридичних), які регулярно купують товари або послуги. Бізнес залежить від споживачів і покупців, які звертаються до послуг ринку для покупок.

Споживач – арбітр, примхливий і прискіпливий господар становища, і переможе в боротьбі за його вибір той, хто здатний створити йому максимум зручностей і переваг, пов’язаних з придбанням та використанням товару.

Будь-яке підприємство існує для споживачів, і тільки клієнти, потреби яких задовольняються, дають підприємству можливість вижити в умовах ринку, а у випадку ефективної діяльності отримувати прибуток і розширювати виробництво. Керівництву підприємства слід постійно та ретельно досліджувати ринки, визначати, хто в даний момент реально є клієнтом фірми. Покупець придбає, у широкому розумінні, найдешевшу та найзручнішу можливість швидко та якісно задовольнити свої потреби (досягти бажаного результату, виконати необхідний обсяг робіт).

Отже, саме споживачі вирішують (встановлюють критерії що саме (яку продукцію, роботи чи послуги) слід випускати підприємству і за якими цінами їх реалізовувати (активно впливають на процес ціноутворення).

Ціна товару, хоча і залишається основною характеристикою, що визначає попит, все ж таки не єдиним критерієм, який цікавить покупця. Споживач завжди шукає найліпшої комбінації, як мінімум, трьох змінних величин: ціни, якості та сервісного обслуговування.

Виробники не можуть впливати на споживачів безпосередньо, а лише реагують на їх запити, які залежать від багатьох факторів (вік, дохід, сімейний стан, професія, освіта, місце проживання та інші). Разом з тим слід мати на увазі, що на продаж можна впливати через фактори, які формують культуру і суспільство. Враховуються також мотиви покупок, що домінують у різних груп населення. Між виробником і споживачем повинен відбуватись діалог через зв’язки з ними. З одного боку вивчається споживач і виробник передбачає зміну в мотивах покупок, а з іншої – споживач надає інформацію про товар (скарги, рекламації, негативне ставлення до фірми чи товару).

ПОСТАЧАЛЬНИКИ

Постачальники є власниками, фактичними володарями джерел ресурсів, що необхідні організації у її діяльності. Постачальники відіграють важливу роль у розвитку фірми забезпечуючи необхідними матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, надаючи капітал і грошові засоби, інформаційне забезпечення та енергоносії, персонал підприємства (найману працю). Врахування впливу постачальників зумовлюється тим, що вони можуть загрожувати підвищенням цін або зниженням якості товарів чи послуг. Якщо постачальники мають сильні позиції, то вони можуть знизити середній рівень прибутковості галузі чи окремого підприємства, які не компенсують додаткові витрати на придбання дорогих матеріальних ресурсів шляхом підвищення ціни на свою продукцію. Умови, що забезпечують постачальникам сильні позиції, схожі на ті, що надають силу окремим групам покупців.

Вибір постачальника враховує також можливість постачати матеріальні ресурси з мінімальними витратами, що сприяє зниженню собівартості продукції, особливо у галузях з великою матеріаломісткістю.

РІВЕНЬ КОНКУРЕНЦІЇ

Конкуренція тісно пов’язана з товарним виробництвом, коли виробники пропонують аналогічний товар, а споживач вибирає з них ліпший за прийнятну ціну. Конкуренція може бути охарактеризована терміном “суперництво” між товаровиробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва і збуту продукції.

Для виникнення конкуренції обов’язкова наявність багатьох реальних власників, тобто формування конкурентного середовища, при якому створюються рівні умови для всіх учасників господарювання. Конкуренція обов’язково призводить до збагачення одних та витіснення з ринку слабких фірм, що веде до банкрутства, безробіття, а з іншого боку – виникає безліч нових підприємств, які займають сектори ринку, що звільнилися або ж створюються заново, залучають нових робітників і службовців. Завдяки конкуренції тимчасово ліквідуються протиріччя між попитом і пропозицією, співвідношення яких в кожний конкретний момент впливає на рівень ринкової ціни. Через механізм конкуренції відбувається дія закону вартості.

Конкурентна боротьба між фірмами за надприбутки активно впливає на макроекономічні фактори, зокрема на зрушення в структурі суспільного сукупного продукту. Конкурентна боротьба змушує підприємців впроваджувати найновіші досягнення науки, техніки і технології, знижувати витрати виробництва, раціоналізувати виробничий процес.

Механізм конкуренції починає діяти лише тоді, коли досягається певна критична маса товаровиробників різних форм власності (вплив конкуренції як реальної економічної сили, починає відчуватися після того, як частка недержавного сектора сягає позначки близько 25% усіх промислових (виробничих) підприємств, а в повну силу буде діяти при приватизації 50%).

Позитивні функції конкуренції: орієнтація виробників продукції на зниження собівартості, краще обслуговування покупців, вивчення ринку і запитів споживача, раціоналізація виробництва, постійне самовдосконалення та оздоровлення економіки країни, швидка реакція на зміну пріоритетів.

Конкуренція викликає мобільність капіталу, його перелив з однієї сфери економіки в іншу, а в кінцевому підсумку – задоволення споживачів у різноманітних якісних товарів, роботах і послугах. При конкуренції з’являється змога при покупці товару обрати найкращий варіант ціни, якості та сервісного обслуговування, що неможливе при дефіциті, плановому виробництві та розподілі.

Суперництво між конкурентами зростає тоді, коли один або більше з них мають труднощі або вбачають можливість поліпшення свого становища. Саме в цей момент конкурентна боротьба набуває гострих форм.

СУБСТИТУТИ (ТОВАРО-ЗАМІННИКИ)

Поява товарів-замінників є також однією з неконтрольованих сил конкуренції. Якщо товари-замінники будуть мати успіх (здобудуть визнання споживачів), то утримати ринкові позиції буде досить проблематично. Щоб протистояти такій загрозі, необхідно пильно стежити за науково-технічними змінами і тенденціями у розвитку товаровиробництва, контролювати життєвий цикл товару і своєчасно оновлювати асортимент продукції. Допускається можливість дослідження попиту на товари-замінники і модернізація власної продукції на предмет їх копіювання чи наслідування.

ПОТЕНЦІЙНІ НОВІ УЧАСНИКИ

У випадках, коли відносна рівновага конкуруючих фірм є стабільною, ця рівновага може бути порушена при виході на існуючий ринок нових конкурентів. Не слід недооцінювати значення появи нових конкурентів (потенційних учасників), які можуть виявитися досить агресивними, використовуючи свої конкурентні переваги. Підприємства, які захопили певну частку ринку повинні збирати інформацію про інші підприємства, зокрема про освоєння нових видів продукції, про нові технології, можливу появу нових фірм.

Для утримання своїх позицій на ринку необхідно розробляти стратегію розвитку, зміцнюючи свої сильні сторони і ліквідуючи недоліки. Особлива роль належить налагодженій системі каналів збуту.

ІНВЕСТОРИ

Під інвесторами розуміють усіх фізичних та юридичних осіб, які купують акції даної фірми чи здійснюють прямі капіталовкладення у її розвиток. Через інвесторів (акціонерів, фінансові установи, сіх бажаючих) акції фірми реалізовуються, перетворюючись на додаткові грошові внески і це є одним з джерел фінансування. У балансі фірми зростає стаття “акціонерного капіталу” в пасив та стаття “вільні кошти” – в активі. Залучення акціонерного капіталу призводить до того, що частина прибутку, отриманого від збуту продукції, необхідно розподіляти у вигляді дивідендів. Високий рівень дивідендів підвищує вартість акцій і попит на них. Концентрація акцій в одних руках може призвести до зміни влади (керівництва) на підприємстві, а це, в свою чергу, може загрожувати її існуванню (злиття, продаж тощо).