Види потреб

1. фізичні та фізіологічні (вода, їжа, одяг, товари);

2. інтелектуальні (потреби в інформації, знаннях);

3. культурні (мистецтво, кіно, відпочинок, музика);

4. соціальні (транспорт, охорона здоров'я, сімейно-побутові послуги, телефон);

5. економічні (внутрішні матерії, що спонукають до економічної діяльності)

Піраміда потреб людини за а. Маслоу

Блага — це товари, послуги та соціальні й екологічні умови, які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживати чи використовувати

2. Сукупна та гранична корисність

Корисність — це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності

Сукупна корисність (TU) — це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним товарів чи послуг

Гранична корисність (MU) — це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги

Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів спо­живаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:

де U — рівень корисності; X,, X,,... Х„ — кількість споживаних

благ, одиниць; n — кількість видів благ.

Зміна сукупної та граничної корисності блага X у процесі його пропорційного споживання

За умови, що споживання ін­ших благ не змінюється, а благом X споживач насичується, задово­лення від споживання наступної одиниці (порції) цього блага зме­ншується, тобто гранична кори­сність кожної наступної одиниці блага X знижується.

3. Процес споживання та динаміка зміни сукупної і граничної корисності. Перший закон Госсена

Перший закон Госсена (закон спадної граничної корисності) — величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці блага даного виду зменшується, доки не досягне нуля в точці насичення потреби

Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

1. Особливості аналізу функції корисності з ординалістських позицій

Теорії поведінки споживача

Кардиналістська — допускає кількісний вимір корисності. Такий вимір є досить умовним, оскільки немає чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали

Ординалістська — корисність не підлягає кількісному виміру, тому блага як носії певної корисності для споживача можуть бути виміряні тільки порядково: споживач здатен визначитися з черговістю, послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задоволення своїх потреб.

Тобто

споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого. Як правило, ординалістська функція корисності досліджується на основі геометричного аналізу із застосуванням спеціального інструментарію.

Уподобання споживача — система цінностей людини щодо благ, це ранги які споживач встановлює для альтернативних варіантів своїх потреб