Формування самостійності як професійної риси фінансиста
«Навчання має впливати не лише на збільшення запасу знань, а й на переконання людини».
К.Д. Ушинський
Фінанси як система навчальних дисциплін має необмежені можливості для реалізації одного із найважливіших завдань освіти — формування самостійності майбутнього фахівця. Сутність самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої людини полягає у вміннях систематизувати, планувати, контролювати і регулювати свою діяльність без допомоги і контролю з боку викладача (В. А. Козаков).
Самостійність (самодостатність) |
Соціабельність (залежність від групи) |
Індивіди незалежні, не шукають контактів із оточуючими, бажають все робити самі: — приймати рішення, — виконувати, — відповідати; готові жертвувати зручностями, аби зберегти свою незалежність. Характерним є самостійний вибір власних емоцій, вчинків, форм реакцій на зовнішні стимули |
Індивіди «прив'язані» до групи, у своїй поведінці орієнтуються на думку колективу, їм потрібна постійна опора, підтримка, порада, схвалення. У них відсутня ініціатива і сміливість щодо вибору власної лінії поведінки. Ця залежність може бути: — емоційною — стосуватися впевненості у собі; — інтелектуальною — стосуватися прийняття рішень |
Самостійність особистості є основою для формування:
АКТИВНОСТІ — посиленого діяльнісного стану людини, яка здатна сама приймати рішення щодо своїх дій і сама домагається їх виконання;
ІНІЦІАТИВНОСТІ — здатності людини до планування самостійних дій;
ТВОРЧОСТІ — здатності до самостійного створення і комбінування;
НАПОЛЕГЛИВОСТІ і РАДИКАЛІЗМУ, підґрунтя яких становить бажання все аналізувати і розуміти самому.
Таким чином, серед ключових завдань навчання з фінансових дисциплін є створення бази для засвоєння відповідного соціального досвіду, системи цінностей суспільства, етично-правових норм господарської діяльності в Україні й сучасному світі, опанування методів пізнання (спостереження, практична робота, моделювання тощо), забезпечення умов опанування досвіду спілкування, самовияву, самореалізації відповідно до індивідуальних можливостей кожного студента.
Студент — це індивід, який у процесі навчання формується як особистість, стає індивідуальністю. В результаті фінансової підготовки ми маємо підготувати учня свідомо активного, здатного до самонавчання, який під час навчання формує особливе ставлення до предмета вивчення, глибоко усвідомлює його сутність, реалізує свої пізнавальні потреби. Цієї мети можна досягти лише завдяки діяльності, зокрема у реалізації компонентів пізнавальної самостійності: мотиваційного, змістовно-операційного, вольового. Багатоаспектність самої фінансової науки дає змогу забезпечити всі рівні засвоєння знань студентів: репродуктивного характеру (поняттєвий, алгоритмічно-дійовий), а також творчого, інтерпретуючого рівня (умовно-професійний, творчий/професійний).
Характерною рисою формування особистості в навчальному процесі є усвідомлення учнем власної мисленнєвої діяльності. Таке навчання називають розвивальним. Тут на перший план виступає необхідність вирішення завдань розвитку і виховання тих, хто навчається. Тому потрібен інший характер діяльності самого студента. Провідною має бути перетворювальна діяльність інтерпретувального і творчого рівня активності. Інформаційно-знакова (репродуктивного рівня) діяльність є допоміжною, хоча й обов'язковою, бо вона забезпечує сировиною реалізацію активності інших рівнів.
Усебічність особистості не досягається поєднанням в одній людині багатьох видів діяльності. Для її розвитку вирішальне значення має власне зміна характеру діяльності, творчий характер її виконання, активність, яку можна спостерігати. Студент має усвідомлювати рівень відповідності своїх особистісних здібностей і якостей вимогам життя й суспільства і свідомо здійснювати соціально-значущі види діяльності, цілеспрямовано регулюючи їх. Знання стають основою способів діяльності, а останні є необхідною умовою розвитку і формування здібностей.
Активність студента має спрямовуватися на опанування досвіду людства, його культури, що відображені у змісті освіти й у навчальних предметах. У процесі свідомої діяльності формуються не тільки знання, а й потреби та здібності. Суб'єкт навчання не є пасивним перетворювачем зовнішніх впливів. Змінюючи навколишній світ, суб'єкт змінює себе, свій спосіб мислення і світосприйняття (Л. І. Анциферова). Продукт, предметний результат діяльності дедалі більше наповнюється суб'єктивним, психологічним змістом — у ньому втілюються цілі й знання індивіда. При цьому вміння і здібності людини стають предметом діяльності.
Ідея цілісного комплексно-діяльнісного підходу до процесу навчання визначає необхідність враховувати взаємозумовленість усіх рівнів формування особистості студента. Таким чином, процес навчання сприяє комплексному розв'язанню завдань навчання і поступово перетворюється на процес самонавчання.
У цьому процесі формується навчальна зрілість, яка охоплює перцептивний компонент (здатність до сприйняття нового), емоційний компонент (певну емоційну стійкість), соціальний компонент (потребу у спілкуванні, контактність, рівень соціальної адаптації). Відбувається подолання інтелектуальної пасивності, тобто небажання займатися будь-яким видом діяльності (розв'язувати задачі, думати тощо) (Л. С. Славіна).
Досвід самостійної діяльності — інтегративна якість особистості, що формується у майбутніх спеціалістів, закріплюється в процесі професійної діяльності та характеризується їхньою здатністю самостійно працювати на дорученій ділянці, докладати вольові зусилля, виявляти наполегливість, прагнення до виконання поставленої мети, ініціативність, організованість.
Самостійна робота як методична проблема
Організація самостійної роботи, а тим більше контроль якості знань і навичок потребує чіткого узгодження з цілями навчання, виховання і самоосвіти. Історія педагогічної думки свідчить, що ця проблема хвилювала педагогів усіх часів. Вона по-різному вирішується в країнах з різним рівнем фінансового розвитку та з різними етнопсихологічними особливостями.
Не заглиблюючись у це кардинальне питання, вважаємо за необхідне підкреслити, що кожний викладач має виробити власний погляд на проблему. Ми нагадаємо тільки дві аксіоми.
Проблеми цілей життя, виховання й освіти людей залежать від соціальних і економічних проблем, що постають перед кожним поколінням. Освіта й виховання вдосконалюються у необхідному напрямку та обсязі з тим, аби нове покоління було в змозі не тільки замінити старе, а й просунутися далі.
Чим більше у вихованні самовиховання, а в освіті самоосвіти, тим досконалішою є особистість.
Майже без перебільшення можна стверджувати, що навчання — це самоосвіта, яка ґрунтується на самостійній роботі студентів. Уся педагогічна і методична майстерність полягає в створенні оптимальних умов для такої роботи. Це особливо актуально для фінансових знань, оскільки вони мають стати складовою життєвої практики людини.
Творча актуалізована особистість як мета освіти і виховання. Досліджуючи макроструктуру мозку, лікарі виявили наявність 10–14 млрд нервових клітин 150 типів. На думку філософів, системна побудова та функціональні зв’язки цих елементів є основою творчих здібностей людини. Проте реалізація цих здібностей лишається божественною таємницею. Недаремно Нобель встановив спеціальну премію не тільки для того, хто відкриє таємницю лікування раку, а й для того, хто відкриє таємницю раннього розпізнавання здібностей та схильностей людини (на Сході, наприклад, вибір професії покладено на самого малюка: до якої характерної іграшки він потягнеться, тим йому й бути).
Зараз дуже модними стали методи визначення рівня інтелектуального розвитку людини з допомогою тестування. Однак вони не дуже надійні. Викладачі часто з розчаруванням дізнаються, що ті, хто вчився в них на «відмінно», у житті не змогли зробити кар’єру, а ті, хто ходив у «трієчниках», домоглися більшого.
Як би то не було, а викладач повинен зробити все, щоб не знищити, а розвинути здібності молодої людини. Як це зробити — проблема змісту і методики викладання. Адже не таємниця, що домогтися дисципліни серед «посередностей» викладачу легше, ніж створити атмосферу для розвитку творчих здібностей.
Психологи звертають увагу на деякі особливості творчої особистості, які має знати викладач для правильного психологічного спілкування (рис. 36).
Чим вищий творчий потенціал, тим гірша службова характеристика, тим гірше людина «вписується» в колектив.
Рис. 36. Деякі особливості творчих особистостей
Творчий підхід означає:
Відчуття проблеми як здатність її бачити і кваліфікувати.
Самобутність (своєрідність) мислення.
Здатність до ризику.
Здатність бачити загальну користь і відрізняти суттєве від несуттєвого.
Здатність здобувати відомості й підтримувати зв’язки з іншими.
Воля.
Особливості творчо обдарованих особистостей (ТОО) створюють труднощі в спілкуванні. Як правило, в них погані службові характеристики, від них «стогнуть» колеги, близькі, а викладачі тим більше. Вони часто бувають єгоїстичними, заздрісними, погано «вписуються» в колектив, не визнають традицій і загальновідомих істин. А втім саме вони — це сіль землі, рушії прогресу і цивілізації.
Вся система навчання, завдання із самостійної праці особливо, мають бути побудовані так, щоб особистість учня актуалізувалась.