Мета викладача — дати настанову та визначити напрямки самостійної діяльності:

Вчити так, щоб навчити діяти!

Незважаючи на варіації кількісних співвідношень, ми вважаємо, що мета викладання фінансів зводиться до того, щоб на меншому обсязі теоретичних знань дати більше можливості самостійно працювати для засвоєння цього матеріалу. При цьому, чим вища якість (а не кількість) самостійної праці студента, тим ефективніше засвоєння. Тому майбутньому педагогу слід зважити на ряд психологічних особливостей студента як у виборі форми самостійної праці, так і у способах оцінки його знань.

У завдання виховання творчої особистості важливою складовою входить розробка таких форм навчання, самостійної праці і контролю знань, котрі б створювали умови для навчання, що розвиває особистість.

У відборі методики організації самостійної праці радимо майбутньому вчителю зважити на такі обставини.

1. Самостійна праця — це не тільки домашнє завдання. Це ще у значній мірі організація самостійної праці в навчальній аудиторії під керівництвом викладача.

Вибираючи форми організації самостійної праці, викладач фінансів повинен розуміти, що, так би мовити, житейські погляди на те, ЯК отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.

Завдання майбутнього педагога — усвідомити та допомогти зрозуміти своїм учням, що вчитись — означає вчити себе, а вміння самостійно вчитись — це справжнє мистецтво та важлива характеристика розвиненості особистості. Тому, готуючи матеріали з фінансів, викладач повинен продумати, як він допоможе студенту вчитися самостійно.

Дуже корисним елементом є право студента на вільний вибір завдання. Важливою умовою ефективності організації самостійної праці є надання спеціального часу для її виконання.

2. Детально плануючи самостійну працю, викладач зобов’язаний створити відповідні умови для її виконання.

Для цього потрібен підвищений рівень мотивації виконання тієї чи іншої діяльності; чітке визначення зв’язку цих робіт з майбутньою практичною діяльністю, бо учні засвоюють тільки те, чому бажають навчитися. Справжнє виховання полягає в тому, щоб студент добре засвоїв, що будь-яка творчість невіддільна від його власної праці.

3. Методичне мистецтво викладач полягає в умінні правильно ставити запитання, проводити опитування та дискусії, точно пояснити, чому так, а не інакше; вміти «переформулювати задачу», щоб зробити її зрозумілішою, вміти відірвати факт спостереження від звичних асоціацій; вміти поєднувати обсяг нової інформації зі старими вже засвоєними поняттями та загальним рівнем підготовки студентів. Самостійність дій студента залежить передовсім від довіри до нього.

4. Відомо, що навчання здійснюється поетапно: І етап — засвоєння поняття, ІІ етап — застосування на практиці, ІІІ етап — творче застосування набутих знань. Ясна річ, що викладач має брати до уваги всі ці обставини.

Коли викладач готує систему самостійних завдань для студентів, йому корисно згадати про особливості карася. Ця рибка в маленькому водоймищі виростає маленькою, а у великому значно більшою. Так само і у вихованні людей: чим вищі вимоги до молодої людини та кращі умови її виховання, тим більша ймовірність того, що здібності та характер її розвиватимуться краще. Отже, дуже важливо правильно визначити масштаб навчальних завдань і не боятися завищувати рівень його складності. Бо, як любив говорити Й.С. Бах: «Ніхто не знає сили свого розуму, доки його не перевірить».

Не можна, проте, допускати звикання до методики викладення матеріалу та самих форм самостійної праці. Поняття вибору форм самостійної праці передусім (і це очевидно) залежить від предмета та рівня його вивчення у конкретних навчальних обставинах.

Термін «самостійна праця» потрібно замінити на термін «самостійна діяльність», що кардинально змінює суть проблеми. СП ми пропонуємо розглядати як особливий вид діяльного навчання — самостійну діяльність з учіння.

Вирішальною ознакою прийняття тієї чи іншої організаційної форми навчального процесу може стати наявність чи відсутність в них самостійних дій студента. Прикладами реалізації такого підходу можуть бути: забезпечення варіантності змісту навчання вибором дисциплін із запропонованого переліку; модульна організація вивчення дисциплін з можливістю компенсації успішності засвоєння окремих обов’язкових модулів або додаткових тем у межах зазначеного часу; рейтингова система оцінки успішності навчання з можливістю поліпшення підсумку за рахунок виконання студентом вибіркових завдань на межі його можливостей.

Організаційна система планування та організації СП має два рівні — кафедральний та факультативний. Але існує ще два важливих рівні: той, що пропонує викладач, і той, що виконує студент.

Зміст, умови, форми та методи організації самостійної праці. Перш за все послідовно відповісти на такі запитання:

1. Які умови необхідні для формування вміння самостійно розв’язувати задачі?

2. Як забезпечити засвоєння необхідних знань?

3. Як забезпечити контроль за діями студента?

4. Що для цього необхідно?

5. Що необхідно зробити практично?

6. Як інформувати студента про його досягнення у навчанні?

7. Які зовнішні умови необхідно створити для успішної самостійної праці?

8. Як урахувати індивідуальні здібності студентів?

9. Як надати учневі можливість самому планувати свої дії?

10. Як студент зможе коригувати свої дії?

11. Як створити ефект «позитивного посилення діяльності»?

12. Чи всі елементи організаційно-психологічної структури діяльності охоплені?

Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів:

1. Вивчення посадових обов’язків викладача.

2. Аналіз навчального плану.

3. Визначення можливого обсягу СП.

4. Підготовка переліку вмінь та знань, необхідних студенту в галузі фінансів.

5. Підготовка письмових контрольних завдань для «вхідного контролю».

6. Розробка банку професійно орієнтованих задач для СП.

7. Групування задач у блоки-завдання.

8. Визначення критеріїв оцінки виконання завдань.

9. Розробка системи заохочування.

Форми активізації самостійної праці різноманітні, майже невичерпні. Для прикладу можемо навести такі: задачі та вправи; тренінги; спеціально розвиваючі нестандартні запитання; рольові ігри і вправи; тести на поглиблене розуміння матеріалу; написання рефератів; програмоване навчання та контроль; комп’ютерні ігри тощо.

Крім того, широко застосовуються завдання для самостійного вивчення певної частини навчальної інформації:

– слухання лекцій за заздалегідь розробленими викладачем конспектами-схемами, що в них студент вносить доповнення, почуті від викладача;

– проведення занять за заздалегідь визначеною темою з використанням спеціальних навчально-методичних розробок.

У цих формах самостійної діяльності дуже важливе значення має вільний вибір теми, форми і часу виконання праці. Не треба забувати відомого висловлювання Галілея, що не можна примусити людину вчитися, можна тільки допомогти їй відкрити у собі здібності до навчання.

Як вважають спеціалісти, в американських школах поряд із системою відбору та відсіву тих, хто не хоче або не може вчитись, існує ефективна система перевірки знань.

Замість малопродуктивного опитування або стандартизованих контрольних робіт — широкий комплекс творчих завдань (доповідь, проект, есе, огляд). Ці завдання ставлять студента в роль дослідника, оскільки охоплюють широкий діапазон — від огляду преси до власних роздумів на фінансові теми.

У практиці викладання фінансових дисциплін можуть застосовуватись такі форми самостійної діяльності студентів: робота з матеріалом підручника; реферування проблемних ситуацій; робота з конспектом-схемою, розробленим викладачем, розробленим учнями (групою); аналіз виробничих ситуацій; виконання індивідуальних завдань; побудова «дерева проблем» та «дерева цілей»; самоперевірка з програмованого контролю; розв’язування задач; складання завдань за темами; колоквіум; виступ з рефератом на лекції або семінарі; проведення проблемних семінарів; заняття у виробничих умовах; робота з ЕОМ; участь у навчально-виробничій грі.

Для самостійної праці використовується така методична література: робоча програма, методичні вказівки, конспекти-схеми лекцій, розроблені викладачем; методичні вказівки до навчально-методичної гри. При підготовці до семінарів і практичних занять студенту необхідно, крім рекомендованої (або замість неї), використовувати іншу літературу за власним бажанням або за порадами викладачів. Дуже корисно систематично читати спеціальні журнали. Всі зміни і доповнення до питань, які вивчаються, їхню послідовність, порядок і форми контролю самостійної праці студентів викладач повідомляє у процесі читання лекцій, практичних та семінарських занять з курсу.

Традиційні форми самостійної праці також можуть бути об’єктом модернізації. Так, робота з підручником і конспектом лекції доповнюється аналізом конспекту-схеми викладача або підготовкою такого конспекту студентами. Під час роботи з розрахунковими формулами студенти отримують завдання на складання схеми взаємозв’язків основних показників тощо. В цьому плані дуже важливо визначити співвідношення між аудиторною та позааудиторною самостійною працею, розробити відповідні методичні рекомендації, що потребує і спеціального методичного забезпечення навчального процесу.

Активізації пізнавальної діяльності сприятиме також розробка системи навчальних тестів, багатоваріантних завдань, використання кросвордів, коміксів, економічних загадок, вправ з «ключами для самоконтролю», вікторин та диспутів. Дуже велику роль відіграє використання комп’ютерів.

Нині в усьому світі загальновизнаною стає тенденція до скорочення традиційних лекцій і збільшення практикумів, тренінгів, колективних консультацій тощо. І, ясна річ, до послуг кожного викладача має бути комплекс ігрових занять. Ефективність проведення таких занять багато в чому визначається рівнем організації та самостійної підготовки студентів до них.

З порівняно нових форм організації самостійної праці студентів і контролю за якістю їхніх знань потрібно виділити модульно-рейтингову систему, хоч це не така вже новина в українській дидактиці.

Вважаємо доцільним звернути Вашу увагу і на так звану адаптивну систему навчання, що базується на оптимальній моделі заняття і на безперервному управлінні навчальним процесом за допомогою сіткового плану і графіка самообліку. Ця методична технологія базується на теорії поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна і діяльнісному підході до навчання О.М. Леонтьєва.

В адаптивній системі навчання сітковий план є моделлю навчального процесу, яка дозволяє кожному студенту бачити наочно все, що він має виконати за тиждень, місяць, чверть. адаптивна система дає можливість звільнити викладача від виснажливого контролю всіх робіт студентів. Якщо розглядати досвід В.Ф. Шаталова як різновид адаптивної системи навчання, то треба виділити такі її елементи:

– укрупнення блоків у вигляді опорних сигналів, що дозволяє значно скоротити час на вивчення теоретичного матеріалу і значно збільшити — для самостійної праці студентів;

– самостійна робота студентів на занятті і вдома полегшується за допомогою випереджаючих укрупнених блоків завдань у поєднанні з аркушами відкритого обліку знань (екран успішності);

– можливе використання взаємоконтролю і самоконтролю;

– можлива індивідуальна робота викладача з студентами на фоні групи, що самостійно працює (тихе опитування біля столу, контроль відповіді, записаної на магнітофон).

Нетрадиційні форми домашніх завдань. Ми вже говорили про ефективність використання опорних схем у практиці навчання фінансам. Великі можливості для запам’ятовування, зрозуміння та оптимізації навчального матеріалу дають також асоціативні малюнки.

Серед інших нетрадиційних форм самостійної праці студентів можна виділити реферат як форму викладення змісту однієї проблеми (однієї книги) або аналізу змісту кількох досліджень з однієї проблеми. Студент має навчитись викладати стисло, точно і зрозуміло суть проблеми та підходи до її вирішення.

Технічні засоби та комп’ютеризація навчання. У раціоналізації самостійної праці студентів велику роль грає використання комп’ютерів та інших технічних засобів навчання (навчальне телебачення, відеофільми, слайди тощо).

За ставленням до технічних засобів навчання (ТЗН) всіх викладачів можна розділити на три типи:

1. Ті, хто легко засвоює ТЗН, тим самим вдосконалюючи свою діяльність.

2. Ті, хто досягнув високого рівня викладацької майстерності, але все ж таки не відмовляються від ТЗН.

3.  Ті, хто активно відмовляються від ТЗН.

Підручник як форма організації самостійної праці студента. Для викладання фінансів дуже велике значення має правильний вибір підручників, у яких запроваджено діяльнісний підхід до навчальних завдань.

Якісний підручник повинен мати такі переваги над іншими:

– текст подано так, що складні категорії та поняття сприймаються досить легко;

– бездоганна логіка і лаконізм викладу;

– жива розмовна мова;

– яскравий показ реальних процесів, що відбуваються в будь-якому суспільстві;

– майстерно розроблені приклади з повсякденного життя, контрольні вправи і розрахунки, завдання й тести, які привчають до критичного мислення;

– актуальні й бездоганні допоміжні матеріали (графіки, діаграми, таблиці, вправи);

– особлива увага до програмних вимог підсумкового контролю.

І головне: підручник дає не тільки знання, а й формує фінансовий спосіб мислення.

Основи методики організації самостійної праці студентів та форм контролю їх успішності.

В організації навчання важливо надихнути студента на те, щоб сприймати знання, закріпити ці знання, перевірити їх і розвинути. Головне — це створити передумови для потреби в отриманні та створенні нового знання. При цьому, навчаючи економіці, важливо пам’ятати відомий японський принцип навчання «Роби правильно з першого разу».

Для викладання дуже важливе також поняття «поля сприйняття інформації». Так, якщо у викладача вузу це поле сприйняття становить 60–70 % наявної інформації, то в студента цей показник не перевищує 10–20 %.

Основною метою викладача фінансових дисциплін є створення умов (навчальних і творчих) для розвитку фінансового способу мислення й поведінки.

Що для цього потрібно?

1. Викладач сам повинен володіти цим мисленням.

2. Викладач повинен бажати навчити і допомогти у цій галузі студентам.

3. Викладач повинен знати, що (стратегія) і як (тактика) треба зробити, тобто володіти методикою викладання.

І якщо навчання є найважливішою базою розвитку фінансової культури, то чим більше в цьому навчанні буде самостійної діяльності студента, тим більша вірогідність перетворити знання і вміння на основи раціональної фінансової поведінки студента у реальному житті.

Розробляючи різні види навчальних завдань, треба вміти звертатись до особистості та самостійності студента, дати відповідну мотивацію та стимул до виконання завдання.