«Задаєш — перевіряй, не перевіряєш — не задавай!» Умови ефективного контролю

1. Використання одночасно усної, письмової та графічної мови забезпечує ефективніше структурування навчального матеріалу, ніж саме тільки усне мовлення.

2. Структурування матеріалу та його актуалізація сприяють теоретичному і методичному зростанню самого викладача.

3. Використання технічних засобів навчання (відеофільми, слайди тощо) дисциплінує викладача і розвиває розумову діяльність студентів.

Методика оцінювання й оцінки

Процес оцінювання є способом контролю як за навчальною діяльністю студентів, так і за педагогічною діяльністю.

На жаль, способи об’єктивного оцінювання знань і вмінь ще недостатньо вивчені. І хоч з кожного предмета розроблені робочі програми курсів (перелік предметних знань), досі немає програми умінь, видів дій, що в них студент мусить вміти використовувати ці знання. Саме тому так часто різняться і оцінки, які ставлять різні викладачі, наприклад, викладач, який читає курс, і його асистент, який проводить практичні заняття.

Оцінка є мотивацією навчання студента. Ті, які отримували добрі оцінки, досягли в навчанні найбільших успіхів. Ті, хто мав погані оцінки, просунулись у навчанні значно менше.

Оцінка є важливим стимулюючим фактором, що відбиває характер відносин викладача й студента. Спеціалісти-психологи розрізняють два аспекти педагогічного значення оцінки: вплив на розумову діяльність студента і стимулювання емоційності (вольової сфери) через переживання успіху або невдачі. Негативні оцінки та байдужість викладача спричиняють озлоблення, відчуття неповноцінності, переключення на різну сторонню діяльність. Деякі психологи взагалі вважають, що стимулююча дія поганої оцінки виявляється лише за обставин доброзичливості та поваги до студента, коли оцінюється лише рівень його знань, а не його особистість. В основу оцінки має бути покладений принцип оцінювання діяльності тих, хто навчається, або роботи, що ними виконана.

Форми оцінювання (оцінки) — виявлення позитивного або нега­тивного ставлення викладача до результатів діяльності студентів. Вони можуть бути найрізноманітніші (від схвальної посмішки до догани і покарання, від «одиниці» до «п’ятірки»). Тобто діяльність студента завжди оцінюється не тільки кількісно, а й якісно.

Треба поліпшувати методику викладання, а не тільки робити жорсткішим контроль!

Тест – форма навчання, контролю та оцінювання знань

Слово «тест» прийшло із старофранцузької мови. Воно означає невеличку посудину з випаленої глини, що використовувалась алхіміками. у сучасній українській мові слово «тест» означає «проба», «іспит», «перевірка» і вживається в галузях психології, педагогіки, медицини. У практиці тестування розрізняють психологічні й педагогічні тести.

Педагогічний тест — це система завдань специфічної форми, визначеного змісту, зростаючої трудності, яка дозволяє якісно оцінити структуру та виміряти рівень знань, вмінь і навичок.

Викладачі часто ставляться до об’єктивних тестів упереджено. Ця упередженість спричинена відсутністю знань про ці тести, уявленням про них як про такі, що оцінюють низький рівень знань, головним чином механічне заучування.

Певна річ, розробляючи тестові завдання, треба враховувати особливості національного менталітету, а не бездумно копіювати зарубіжний досвід.

Алгоритм складання тестового матеріалу. основне правило: спочатку думай сам, а вже потім когось тестуй. Порядок розробки тестів:

1. структурування навчального матеріалу. Приступаючи до складання тестів, насамперед необхідно встановити, що значить знати предмет. Коли дисципліна складається з кількох розділів, то у визначення поняття знання предмета має включатися і знання окремих його розділів.

2. Встановлення логічних зв’язків між елементами та складання логіко-структурних схем. Після виділення логічних зв’язків складаються логіко-структурні схеми тем, розділів і предмета в цілому.

3. Складання тестових завдань на базі логіко-структурних схем. У схемах потрібно відібрати такі елементи, знання яких необхідно перевірити тестуванням.

4. Вибір оптимальної форми тестових завдань.

5. Складання плану тесту.

6. Перевірка тестів у різних типах аудиторій, різних групах студентів.

Отже, в основу розробки тестових завдань покладено розробку «дерева цілей» з кожної теми, а потім формування «дерева цілей» усього курсу.

Далі приступають до визначення, що саме треба перевіряти, враховуючи значущість тих чи інших умінь і навичок.

Дехто з викладачів і досі ставиться до тестів з певною недовірою. А справді, чи не будемо ми пригнічувати здатність особистості до логічного мислення, застосовуючи тести з готовими відповідями? На жаль, поки що іншого інструменту вимірювання знань і трудності завдань немає. Загальновідомо, що різні викладачі за ту саму роботу ставлять різні оцінки. А оцінка, що отримана за відповідь сьогодні, майже напевно відрізнятиметься від оцінки, що буде поставлена за таку саму відповідь через тиждень.

На екзаменатора впливає забагато суб’єктивних факторів: його добрий чи поганий настрій, фізичне самопочуття, підсвідомі симпатії чи антипатії (що вдієш — усі ми тільки люди!). Навіть почерк студента, його улюблені слівця чи мовні конструкції можуть стати причиною неусвідомленого роздратування або задоволення викладача (так званий гало-ефект). Крім того, різниця в запасі знань може компенсуватися здатністю до швидкого мислення та ін.

Переваги тестів перед традиційними формами контролю:

1. Можливість кількісного вимірювання рівня знань і труднощі завдань. Тест дає змогу визначити не тільки рівень знань кожного з студентів, а й структуру, тобто систематичність його знань. Більше того, можна виявити студентів, які мають антизнання. Без аналізу структури знань педагог працює наосліп. Він не може коригувати навчальний процес у напрямку підвищення його ефективності, отже не може стати добрим педагогом.

2. Об’єктивність і порівнянність оцінки та повне охоплення знань. Особливо об’єктивним є тестування за допомогою комп’ютерів. Це дозволяє уникнути не тільки суб’єктивізму, а й хабарництва, протекціонізму.

3. Систематичність контролю та індивідуальний підхід до кожного з іспитників. Тестування дозволяє контролювати навчальний процес на кожному занятті, індивідуалізувати підхід до кожного студента, не витрачати часу на рутинну працю з підрахунку балів. При цьому дуже здібні студенти не губляться у масі «середнячків».

4. Технологічність тестів. Вона дозволяє повністю автоматизувати процес навчання за індивідуальними програмами.

Звичайно, тести не є ідеальним засобом оцінювання знань. Відомі й їхні недоліки: можливість угадування, відносна складність створення якісного тесту, помилки педагогічних вимірів тощо.

Педагогічна вимогливість — це професійна якість викладача, що передбачає використання знань з методики викладання для впливу на студентів з метою отримання певного педагогічного результату.

Розрізняють непродуктивну і продуктивну вимогливість. Непродуктивна вимогливість відрізняється відсутністю уявлення як про результат, так і про засоби його досягнення. Непродуктивна вимогливість є невиправдано високою щодо інших і значно заниженою стосовно себе самого (викладачі-початківці дуже часто цим грішать!). непродуктивна вимогливість не спирається на методичні знання шляхів досягнення результату.

У педагогів, котрі не володіють мистецтвом продуктивної вимогливості, звичайно відсутні уявлення, отже нема й прогнозування результату, до якого потрібно привести вимогу. Цікаво, що вимоги заради вимог, а не результату, як правило, дуже швидко розпізнають студенти і просто не виконують їх.

Щодо контролю організації домашньої самостійної праці треба пам’ятати: щоб домашнє завдання виконувалось, потрібна велика підготовча робота викладача на занятті. Не забувайте правило: «Задаєш — перевіряй, не перевіряєш — не задавай»!

В умовах продуктивної вимогливості викладач спонукає до досягнення певного результату, спираючись на знання того, якими методичними засобами цього можна досягнути. Процес формування продуктивної вимогливості відбувається за чотирма стадіями:

1. Формулювання педагогічного завдання.

2. Формулювання прогнозованого результату і програми педагогічного впливу.

3. Висунення вимог.

4. Порівняння бажаного й реального та оцінювання результату педагогічного впливу.

Послідовна вимогливість і контроль, властиві традиційним способам виховної роботи, за їхнього розумного застосування часто спочатку дають кращий результат, аніж методика колективних творчих справ. Але потім співвідношення змінюється на користь останньої.

Конформізм і тотальний контроль — це цінності середнього викладач. І найбільше дратують такого викладача студенти, здібності яких вищі від середніх...

Інтерес до тестів постійно зростає, бо кожній людині притаманне бажання якомога краще пізнати себе і своїх близьких. Але найголовніше, що з допомогою психодіагностичного тесту можна отримати корисну інформацію для самопізнання, самовдосконалення і самоконтролю. Користуючись тестами, не чекайте від них більше, ніж вони можуть дати.

Психодіагностичні навички викладача

Будь-який викладач має володіти навичками психодіагностичного мислення, які допомагають оцінювати знання учнів.

Аналіз усних відповідей. У перших розділах посібника ми підкреслювали, що в систему головних навичок педагога входять три:

1. навчання вмінню збагнути предмет;

2. вміння ставити запитання;

3. вміння почати і закінчити заняття.

Основи методики ставити запитання:

1. Запитуючи, користуйтеся простими словами. Запитання має бути коротким. Говоріть чітко і виразно. Уникайте двозначних фраз.

2. Відповідь слухайте уважно. Не соромтесь повторити запитання в разі необхідності. Якщо від відповіді ухиляються, трохи змініть формулювання і запитайте знову.

3. Будьте наполегливі, але завжди пам’ятайте про ввічливість. Ставлячи запитання, дивіться співбесіднику прямо у вічі.

Під час дискусії ми маємо звичку не слухати співбесідника, а коли він говорить, обмірковувати, що нам самим сказати далі. Тому діалоги сучасних людей було б правильніше назвати паралельними монологами. У навчанні ця тенденція призводить до появи лекцій, присвячених запитанню, якого ще ніхто не поставив. Як би не пишався собою викладач, читаючи таку лекцію, в студентів все одно залишиться відчуття, що щось тут не так. Тому обов’язково треба дозволяти студентам задавати запитання і обов’язково відповідати на них. Якщо треба, попросіть повторити запитання або скажіть: «Даруйте, я не зрозумів». У цьому відчувається повага до студентів, а вони це дуже цінують.

Запитання, звичайно, бувають ширші за відповідь. Коли у Вас немає часу вдаватися у деталі, просто порекомендуйте студенту літературу, що задовольнить його інтерес. Не забувайте потім поцікавитися, чи знайшов він цю літературу і чи все там зрозумів! Між іншим, цей спосіб найкращий з огляду на те, що студенти перестають думати самостійно, коли хтось, хто знає, подає їм готові відповіді «на тарілочці».

Пересторога. Не поспішайте ображатися, коли студенти ставитимуть Вам занадто хитромудрі і, на Ваш погляд, «підступні» запитання. В більшості випадків це не бажання образити чи принизити Вас. Це лише намагання привернути до себе Вашу увагу, довести, що студент теж «не в тім’я битий», а заслуговує на поважне ставлення. В таких випадках не ухиляйтесь, а спробуйте відповісти разом з студентами. Коли Ви зовсім не знаєте, що відповісти, ніколи не соромтеся сказати: «Я не готовий (готова) дати відповідь зараз, треба обміркувати цю проблему. На наступному уроці ми до неї повернемось». Повірте, студенти не гірше за нас розуміють, що «всезнайок» на світі не буває, отже, Ваш авторитет не постраждає!

Аналіз письмових відповідей. В Україні викладачі опитують студентів на семінарах, викликають до дошки на очах у всієї групи, і ніхто не вбачає в цьому жодної моральної чи іншої дискримінації. У вузах США, наприклад, це абсолютно неможливо. Не можна ставити будь-кого у незручне становище, не можна оприлюднювати перед усією групою результати проміжних і фінальних іспитів.

Традиційна система американських вузів — тільки письмові перевірки знань протягом курсу, тільки письмові іспити в кінці курсу, жодних усних іспитів, навіть опитувань, та ще, борони Боже, в присутності інших студентів. Звичайно, письмові іспити, коли всім студентам групи роздають аркуші з однаковими запитаннями, а студенти мають вписати туди короткі відповіді, мають багато привабливого, бо дають усім студентам однакові шанси, виключають будь-яку упередженість викладачів і позбавляють інтриганів змоги скаржитися на несправедливі оцінки через расові, релігійні чи інші можливі забобони.

Зараз і в нашій практиці дуже часто викладач вимагає письмових відповідей. Звичайно, письмові відповіді потребують більших зусиль для правильного формулювання своєї думки. Попри всі позитивні якості така система має і глибоко приховані недоліки. Студент може дати правильну і досить повну відповідь, не володіючи відповідними знаннями, а механічно запам’ятавши факти і формулювання (не згадуючи вже про списування або підказку). Відсутність поетапної індивідуальної перевірки студента не дає змоги викладачу судити про те, чи студент дав помилкову відповідь через брак у нього потрібних знань, чи через погане фізичне самопочуття, психічний стан, невпевненість у собі тощо.

Дуже важливо організувати навчальну діяльність так, щоб студенти могли якщо не уникнути помилки, то зробити з неї правильні висновки. Пошук причин типових помилок студентів — важлива частина методичної праці викладач.

Типові помилки педагога при оцінюванні цілісного образу індивідуальності студента:

– переоцінювання інформативності зовнішнього вигляду;

– неправомірно широке узагальнення фактів;

– «ефект ореола» як неправомірне поширення оцінки якоїсь риси (як позитивної, так і негативної) на всю індивідуальність (це буває і в особистому житті);

– інерція звичних уявлень;

– вплив соціальних стереотипів.

Кілька слів про покарання. Воно не спиняє антисоціальну поведінку і не запобігає їй. Покарання (образливі вислови, ізоляція, позбавлення привілеїв, фізичні покарання) навіть якщо вони «справедливі» — це завжди фактор стримування природної жвавості і пригнічення почуттів.

Типи тих, хто відстає у навчанні, відповідно до причин неуспішності:

1. Вади розвитку пізнавальної сфери:

– неуважність,

– погана пам’ять,

– несформованість розумових операцій,

– прогалини в знаннях тощо.

2. Вади емоціонально-вольової сфери:

– надмірна загальмованість,

– надмірна збудженість,

– відсутність конкретних прагнень тощо.

3. Слабко виражені інтегральні особистісні якості:

– пізнавальні інтереси,

– відповідальність,

– самостійність.

4. Поєднання всіх недоліків.

Навіть незначна недооцінка здібностей людини значно гірша за їх переоцінку.

Переваги схвалення. Перевага схвалення перед покаранням в умовах добре організованого навчання відома багатьом і добре описана в педагогічній літературі. Слухаючи студента, потрібно утримуватись від прямих заперечень і категоричних тверджень. Навіть слова «ясна річ», «нема сумніву» краще замінити словами «як я уявляю собі», «на мою думку», «можливо» тощо. Розробляючи форми контролю знань і вмінь, потрібно пам’ятати, що кожна людина «повинна зберегти своє обличчя», дуже важливо враховувати потреби людини у самовияві.

Соціологічні дослідження свідчать: чим нижчий рівень суб’єкта впливу, тим більше він потребує примусу, і навпаки. Більші успіхи робить у навчанні не той, хто вчиться «наввипередки» з кимось зі своїх товаришів, а той, хто змагається сам із собою.

Викладач може досягти високих результатів взагалі не ставлячи оцінок, а створивши ефективну внутрішню мотивацію в учнів. У методиці викладання є такий принцип «Відмовитись від контролю, щоб досягти контролю». Його автори радять викладачам:

– пропонувати студентам висувати власні ідеї,

– розширювати межі повноважень студентів у процесі виконання ними своїх завдань,

– відмовитись від прийняття власних рішень, коли студенти цього не потребують,

– «попустити віжки», коли це доцільно,

– виводити студентів у простір самостійних рішень.

«Посередній вчитель викладає — добрий вчитель пояснює. Видатний вчитель показує — Великий вчитель надихає» (Вільям Артур Уорд).

Можливими формами ефективного контролю й оцінювання є самооцінювання або взаємне оцінювання виконаних студентами завдань, проте обов’язковою умовою для цього є абсолютна чесність.

Рекомендації до оцінювання:

– система оцінювання має винагороджувати і малі перемоги;

– малі нагороди часто виявляються ефективнішими, ніж великі;

– люди прагнуть оцінювати власні досягнення через порівнювання себе з іншими, а не за абсолютними показниками;

– широка доступність інформації про порівняльну ефективність праці цілеспрямовано стимулює внутрішню конкуренцію;

– у роботі, орієнтованій «на людей», є тільки один ключ до успіху — довіра;

– ставтеся до студентів, як до партнерів, поважайте їхню гідність, будьте до них уважні;

– не забувайте про контроль термінів виконання.

Вимоги педагога мають бути позитивні, визначені, посильні та доведені до кінця.

Загальновизнаними критеріями та принципами успішності навчання вважаються: самостійність, активність, ініціативність, систематичність, результативність, ефективність. Хотілося б сформулювати таке правило

«Справедлива оцінка має бути невідворотною

як Божа благодать або Божа кара».

Однак в такому випадку дуже гостро постає проблема справедливості, вимогливості й об’єктивності оцінки. А це вже колосальна психологічна і методична проблема, яку кожен викладч вирішує самотужки. Взагалі методика — це таке викладацьке мистецтво, яке потребує вибору методичних засобів тільки для конкретних умов, конкретного колективу, конкретного студента, конкретного завдання! Головне — пам’ятати, що викладач повинен створити всі можливі умови для розуміння студентами потрібного навчального матеріалу, викладаючи його у цікавій та корисній формі. Пам’ятайте девіз «Корисно і цікаво»!

Основним є розуміння того, що не тільки навчання, а й форми контролю і оцінки мають розвивати студента як особистість і майбутнього професіонала.

Модульно-рейтингова система оцінювання та особливості її застосування в навчальному процесі

Суть системи полягає в тому, що навчальний матеріал розподіляється на модулі-блоки, які є базою для рейтингової оцінки знань. рейтинг — це сума балів, що набирає учень, виконуючи якусь самостійну працю. Рейтингова система оцінювання знань охоплює такі види контролю: тестові завдання, самостійні й контрольні роботи, індивідуальні завдання та ін. Рейтинговими можуть бути завдання на знання теорії, вирішення типових завдань, розв’язування індивідуальних задач, виконання практичних, залікових і контрольних робіт, ініціативні виступи, участь у проведенні дискусії, виконання проблемних завдань, розгляд і рецензування праць своїх товаришів.

Як приклад наведемо варіант використання модульно-рейтингової системи в методиці викладання курсу «Методика викладання фінансових дисциплін». Весь курс розподілено на 3 блоки-модулі: проблеми формування фінансового способу мислення і поведінки; основи методики викладання фінансових дисциплін; проблеми активізації викладання фінансових дисциплін. Навчання включає слухання лекцій і ведення конспекту, семінарські заняття, письмовий іспит і систему самостійних завдань. За рейтинговою оцінкою «відмінно» відповідає 90–100 балам, «добре» — 80–90, «задовільно» — 60–80, «незадовільно» — 60 балам.

Порядок оцінювання. За ведення конспектів лекцій, за систематичність у роботі можна отримати від 0 до 5 балів, за змістовність конспектів — додатково до 10 балів. Оцінка конспекту проводиться по кожному модулю, у рейтинговій оцінці виводиться середня сума. Оцінка роботи на семінарських і практичних заняттях залежно від активності коливається від 2 до 5 балів. Відповідь на письмовому іспиті може оцінюватися: «погано» — 21 бал, «задовільно» — 21–28 балів, «добре» — 28–32 бали, «відмінно» — 32–35 балів. Найбільшу суму балів з курсу «Методика викладання фінансових дисциплін» студент може отримати за виконання 3 робіт: нетрадиційна розробка звичайної лекції або семінарського заняття — 10 балів, розробка оглядового уроку «Фінанси — це...» для визначеної аудиторії — до 15 балів, розробка нестандартного виду заняття — до 20 балів.

У випадку справді творчого виконання розробок оцінки можуть бути і більш високими.

Схематично це зображено на рис. 43.

Рис. 43. Модульно-рейтингова система з МВФД

Завдання для письмового іспиту охоплюють найважливіші питання, що визначають зміст, суть і саму організацію викладання фінансових дисциплін.

Кожній академічній групі пропонується окремий варіант, що виключає будь-які повторення. Він складається з трьох частин. У першій частині наводяться категорії та поняття, що зв’язані з суттю викладання фінансів. Студент має дати чітке визначення цих категорій. Друга частина містить конкретні запитання щодо певних елементів (складових) технології організації викладання й вивчення фінансових дисциплін. Від студента вимагається ґрунтовна відповідь щодо особливостей і специфіки цих елементів (складових). У третій частині студент на прикладі конкретної теми розкриває методику організації її викладання і вивчення.

Рейтингова оцінка іспиту може дати до 35 балів, його складові пропонується оцінювати в такий спосіб:

– перша — 5 балів,

– друга — 10 балів,

– третя — 20 балів.

До іспиту допускаються лише студенти, які виконали весь комплекс самостійних завдань протягом семестру.

На іспиті може бути запропонований, наприклад, такий варіант.

1. Дати визначення понять:

– фінансова освіта,

– навчально-методичне забезпечення уроку,

– тематичний план курсу,

– структурно-логічна схема,

– позааудиторна робота.

2. Викласти вимоги й особливості організації самостійної роботи при вивченні фінансових дисциплін.

3. На прикладі конкретної аудиторії опрацювати схему і викласти головні вимоги до підготовки й читання лекції, організації перевірки рівня засвоєння знань.

Рейтинг по окремому модулю визначається, виходячи з середнього балу по всіх видах звітності з урахуванням кількості годин, що відведені на навчання цього модуля. За затримку здачі заліку, наприклад на тиждень, студент втрачає половину можливих балів.

Студент, рейтинг якого дорівнює встановленій кількості балів або є вищим за неї, може бути звільнений від іспиту, якщо він не мав незадовільних оцінок і штрафних балів за невиконання навчального графіка.

Під час контролю в межах рейтингової системи слід пам’ятати:

1. контрольні завдання мають бути взаємозв’язаними і взаємозумовленими, тобто становити систему.

2. Система контрольних завдань мусить забезпечувати реалізацію різних функцій перевірки (оцінювання навчання, виховання, розвиток, стимул, корекція).

3. Контроль має забезпечувати ефективну перевірку основних якостей знань — повноту, глибину, систематичність, системність, міцність, оперативність, конкретність, узагальненість.

4. Результативність виконання контрольних завдань, що відповідають рівням знань, оцінюється в балах на основі елементного аналізу.

ефективність модульно-рейтингової системи підтверджується тим, що:

а) 93 % опитаних студентів віддають перевагу кумулятивній системі заліку, а не традиційній сесії;

б) 95 % високо оцінюють регулярну самостійну роботу;

в) 85 % задоволені підвищенням інтенсивності й якості навчання;

г) 80 % згодні з тим, що ця система дає можливість виявлення студентів, які випадково опинились у вузі.

рейтингова система — це переведення оцінок з номінальної шкали до порядкової, що дозволяє зняти протиріччя між самооцінкою учня й оцінкою викладача. Дуже важливо, що рейтингова система привчає студентів до самореалізації в умовах певної свободи поведінки, до вироблення стратегії і тактики індивідуального навчання. Дидактичний аналіз блочно-модульного навчання і рейтингової системи оцінювання успішності студента показує, що вони базуються на діяльнісній концепції, а це дає можливість студентам бачити сенс і результат власної дії.

Проте рейтинг — це оцінка, її можна вивести тільки за наявності великого обсягу навчальної роботи. Суперечливими і невирішеними моментами у рейтинговій системі вважають те, що набирання балів має дещо формальний характер. Це можна згладити, коли надати творчий характер змісту і системі рейтингових оцінок.

Завдання 1

Наведіть приклади використання різних форм тестових завдань з теорії фінансів:

а) закрита форма,

б) завдання з двома відповідями (фосетні завдання),

в) альтернативні завдання (три відповіді),

г) завдання з великою кількістю відповідей.

Завдання 2

Чи можна вважати тест формою зворотного зв’язку з конспектом-схемою уроку? Поясніть це на конкретному прикладі.

Завдання 3

Дайте коротку характеристику окремих критеріїв якості знань.

1. Повнота.

2. Глибина.

3. Систематичність.

4. Системність.

5. Оперативність.

6. Гнучкість.

7. Конкретність.

8. Узагальненість.

9. Розгорнутість.

10. Згорнутість.

11. Усвідомленість.

12. Міцність.

Завдання 4

Ситуація. Студент повільно відповідає на Ваше запитання. Ваші дії?

Завдання 5

Опрацюйте рольову вправу на тему «В студента знайдено шпаргалку». Ваші дії як викладач, як студента.