Виконати практичні завдання

1. Відредагувати речення.

1. Прийняти міри по схоронності техніки під час ворожої окупації. 2. Деканові історичного факультета ЗНУ доц. Іваненкові Іванові Івановичеві студента гр. 2415-2 історичного факультета Бондаренко О.І. 3. По телефону справки не надаються. 4. Складіть коротке резюме висловленого на зборах. 5. Це рішення протирічить суспільним інтересам. 6. Висловіть своє відношення до подій у країні. 7. Регістрація учасників конференції проводиться з девяти до одинадцяти годин. 8. До характеристики прикладається: атестат, справка з місця роботи, виписка з протоколу зборів трудового колективу. 9. У місті почалася підписка на газети і журнали. 10. На протязі цього року нарада відбуватиметься щонеділі у понеділок в 8 годині. 11. Слідуюче питання, яке потребує уваги нашого закладу – охорона оточуючого середовища. 12. Осінню і весною в універсітеті день відчинених дверей.

2. Перекласти слова та словосполучення українською мовою.

Нарушение договорных обязательств, личное дело, в принудительном порядке, ведущий специалист, лицевой счет, работа по совместительству, обоюдное согласие, общее собрание, язвительное замечание, тщательно, настойчивый, бдительный, избыток сил, меры предосторожности, благоприятный момент, неотложное дело, принимать участие, заказное письмо,

принять меры, беглый обзор, крайние меры, в случае нарушения, брать на себя обязательство, расторгнуть договор, объявление, справка с места роботы, избирательная агитация, избирательная кампания.

3. Перекласти текст українською мовою.

Текст № 3.

Домашнє завдання: 1. Виписати із тлумачного словника української мови та словника іншомовних слів значення терміна документ. 2.Опрацювати технічні правила оформлення документів.

Тема № 4 Лексичні засоби професійного мовлення

Мета: ознайомитися з особливостями функціонування термінів, професіоналізмів у документах; з’ясувати особливості вживання лексики в документах; поглибити знання про правопис та функціонування іншомовних слів у ділових паперах.

1. Вживання книжних та урочистих слів у документах.

2. Терміни та їх місце у професійному мовленні. Термінологія обраного фаху. Способи творення термінів.

3. Професійна лексика і професіоналізми в ділових паперах.

4. Особливості вживання слів іншомовного походження.

5. Правопис слів іншомовного походження.

6. Довідка. Звіт. Запрошення. Оголошення.

Тематика рефератів: «Іншомовні запозичення лексики історичного фаху в українській мові», «Українізми в європейських мовах».

Основна література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Додаткова література: 20, 25, 27, 29.

Методичні поради

Розглядаючи перше питання, слід зазначити, що залежно від сфери використання виокремлюють дві групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна (міжстильова); 2) лексика стилістично маркована. Остання поділяється на книжну (наукову, ділову, газетно-публіцистичну) і розмовну.

Нейтральні слова становлять основу словникового запасу української мови. Вони переважають у тексті будь-якого стилю (десять, рік, час, читати).

До книжної лексики належать слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови і майже не вживаються в розмовному стилі. Книжні слова мають відтінок офіційності, урочистості. Більшість із них належить до іншомовної лексики, наприклад: благословенний, деструктивний, диференціювати, корифей та ін.

Готуючись до другого питання, слід звернути увагу на те, що слова та словосполучення, що означають або пояснюють спеціальні предмети, явища, дію тощо у специфічній науковій, публіцистичній чи діловій сфері, називаються термінами. Кожна галузь науки має свої терміни. На відміну від нетермінологічної лексики, вживаної у спеціальному тексті, термінологічна лексика зберігає свою системну, вузькогалузеву наукову маркованість (належність слів тільки до певного стилю).

У третьому питанні слід звернути увагу на відмінність між терміном і професіоналізмом. Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професійними (булава, васал, гетьман, феодал). Значна частина професіоналізмів – це розмовні, неофіційні замінники наявних у певній галузі термінів (переважно складних або багатозначних): шапка – загальний заголовок; шпора – шпаргалка; пара – двійка, заняття у ВНЗ. Але, на відміну від термінів, вони можуть мати експресивне забарвлення; професіоналізми не зафіксовані у словнику, і не мають сталого правопису. Аналізуючи це питання, потрібно приділити увагу способам творення професіоналізмів.

У четвертому питанні основну увагу необхідно звернути на правила використання іншомовної лексики в професійному мовленні. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання – недоречне. Іншомовні слова, що увійшли до активного словника міжнаціонального спілкування (історія, економіка, політика), використовуються в ділових паперах. Калька – це слово або вислів, скопійований засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу буквально перекладена. Наприклад, українські слова відмінник, співробітник виникли під впливом російських отличник, сотрудник.

Мові однаково шкодять і викорінювання будь-яких іншомовних елементів, і зловживання іншомовною лексикою, переобтяження нею письмових та усних текстів, призначених для широкого кола читачів чи слухачів.

Лексика іншомовного походження, коли нею користуватися без зловживань і перекручень значень, є одним із засобів збагачення словникового складу мови. Запозичення потрібно розглядати як об’єктивний і неминучий фактор еволюції мови. Однак запозичення доцільні тоді, коли відповідають життєвим потребам і засвоюються, не порушуючи національної специфіки термінологічної системи.

Розкриваючи п’яте питання, необхідно зупинитись на основних правилах правопису літер и, і, ї, е, є в іншомовних словах. Звернути увагу на подвоєння приголосних, апостроф і м’який знак у цих словах.

Готуючись до шостого питання, слід пам’ятати, що довідка – документ, який засвідчує факти біографії або діяльності особи чи установи, організації, підприємства; звіт – письмове повідомлення про виконану роботу за певний період часу; оголошення – документ, у якому подається потрібна інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб; запрошення – документ, який адресується конкретній особі і містить пропозиції взяти участь у події або заході.