Методичні поради

Висвітлюючи перше питання, необхідно відзначити, що пасивна лексика неоднорідна за своїм складом. Це пояснюється різними причинами виходу лексем з активного словникового запасу. Застарілі слова поділяються на історизми й архаїзми. За метою вживання вони неоднорідні. Історизми переважно стилістично нейтральні (меч, жупан, сагайдак), архаїзми ж майже завжди стилістичного забарвлені (піїт, вікторія).

Неологізми (від грец. – neos – новий, logos – слово) – нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з’являються в мові. Виникнення неологізмів зумовлене потребою давати назви новим предметам, явищам, поняттям. Особливо активно поповнюються новими словами сучасні науково-технічні термінологічні системи: вай-фай, планшет.

Готуючись до другого питання, необхідно подати визначення поняття «синонім» і «паронім». Виокремлюють такі види синонімів: неповні (семантичні (ідеографічні) та стилістичні) та повні (абсолютні). Неповні синоніми мають відмінності в поняттєвому плані, крім того, можуть відрізнятися етимологією, частотністю вживання та сферою використання: древній – давній – давноминулий – далекий – старезний, дискусія – обговорення, солдат – воїн, тло – фон, будинок – хата – дім, обличчя – морда – лице). Абсолютні синоніми не мають відмінностей у значенні, стильового забарвлення (процент – відсоток, літера – буква, азбука – абетка – алфавіт).

Наведені приклади є зразками лексичних синонімів. Але коли йдеться про синоніміку в широкому розумінні, треба розглянути й інші типи синонімів. Крім лексичних. виокремлюють морфологічні (співає – співа), словотворчі (засвідчення – засвідчування), фонетичні (іти – йти) синоніми тощо.

Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням і написанням: нагода – пригода, економічний – економний. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Особливу увагу необхідно звернути на правила функціонування паронімів і синонімів у професійному мовленні.

Розглядаючи п’яте питання, слід зазначити, що омоніми – це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням чи написанням. Використання омонімів призводить до непорозумінь у практиці слововживання (метр (грец.) – «одиниця довжини, віршовий розмір», метр (фр.) – «вчитель, вихователь, шаноблива назва людини»).

Близьким до омонімії є явище полісемії (багатозначність). Але омонімія суттєво відрізняється від багатозначності. Багатозначність – це тотожність слова при наявності в нього двох або більше виразно відмінних значень, а омонімія – це збіг за звуковою оболонкою двох або більше різних за семантикою слів.

З’ясовуючи шосте питання, необхідно зауважити, що тавтологія (грец. те саме слово) – поєднання однокореневих слів для посилення експресивних відтінків позначуваних ними понять (зробити роботу – виконати роботу). З тавтологією дуже тісно пов’язане й інше мовне явище, що називається плеоназмом. Воно полягає в тому, що в тексті опиняються поряд однозначні слова і вирази (пам’ятний сувенір, інтер’єр будинку всередині, вільна вакансія).

Негативно впливає на мову перевантаження речень зайвими словами. Наприклад: у травні місяці, за чотири години часу, о двадцять другій годині вечора (слова місяць, час, вечір є зайвими).

У сьомому питанні слід зазначити, що в офіційно-діловому стилі дуже поширені канцеляризми – усталені слова, словосполучення, граматичні форми і конструкції. У документах вони забезпечують «казенний» характер, позбавляють документ емоційності, надають безособового характеру, наприклад: доводжу до Вашого відома (замість повідомляю), у результаті ретельного розслідування (замість розслідуючи). Мовні штампи – це вислови, які механічно відтворюються і в результаті багаторазового повторення втратили свою образність і стилістичну виразність (боротьба з винищення, експеримент із застосування). Уживання штампів вважають порушенням мовної норми. Кліше – стандартні мовні одиниці, яким властивий постійний склад компонентів, закріпленість за певними ситуаціями, що спричинено позамовними чинниками, або формою, жанром спілкування: встановити контроль; посилення боротьби зі зловживаннями; ринкова економіка; організована злочинність.

Готуючись до восьмого питання, слід пам’ятати, що пояснювальна записка – довідково-інформаційний документ, у якому пояснюються певні дії особи (найчастіше – порушення дисципліни, невиконання роботи); доповідна записка – адресований керівникові установи (підрозділу) документ, у якому міститься інформація про певний факт чи подію у вигляді прохання і повідомлення з висновками і пропозиціями; службова записка – цим терміном об’єднують пояснювальну й доповідну записки, а також спектр різних за тематикою документів схожого типу, що постійно використовуються у виробничому процесі (подаються пропозиції щодо вдосконалення роботи, методів діяльності, службових повноважень, умов праці тощо).