- •Лекція 1. Вступ.
- •1.Загальні властивості живих істот
- •Ступінь філогенетичної рідності враховується при складанні природньої системи живого.
- •2. Загальна характеристика царства Тварини та предмет зоології.
- •2. Зоологія як система наук.
- •3. Основи зоологічної класифікації.
- •4. Сучасні методи зоологічних дослідженнь.
- •Значення зоології в життєдіяльності людини, біосфери та охорони навколишнього середовища.
- •Лекція 2. Підцарство найпростіші або одноклітинні – protozoa
- •6. Основна література:
- •Життєвий цикл малярійного плазмодію (Plasmodium vivax) (рис 3):
- •Тип Sarcomastigofora – Саркомастігофори
- •Тип Апікомплексні – Apicomlexa
- •Тип Інфузорії Ciliophora
6. Основна література:
Г.Й.Щербак, Д.Б.Царичкова, Ю.Г.Вервес. Зоологія безхребетних.– К.: Либідь, 1995. Т.1.
В.А. Догель. Зоология беспозвоночных. - М., Высш. школа, 1981. - 606 с.,
Лекція 2. Підцарство найпростіші або одноклітинні – protozoa
Питання:
1. Будова найпростіших як одноклітинних організмів.
2. Багатофункціональність клітин найпростіших.
3. Уявлення про органели.
4. Особливості розмноження найпростіших.
5. Поширення і середовище існування найпростіших.
6. Класифікація найпростіших
Клітина найпростішого організму (протисти) — це самостійний організм, якому властиві всі життєві функції: обмін речовин, подразливість, розмноження, пересування в просторі.
Варто нагадати, що протисти – це гетерогенний (поліфілетичний) таксон, який об'єднує дуже різноманітних за будовою та процесами життєдіяльності одноклітинних, а також синцитіальних та найпростіших багатоклітинних еукаріотів. У наш час нараховують до 200 тис. видів протистів, що становить лише незначну частину їх реального видового різноманіття. Мешкають протисти у різних середовищах – водоймах, грунті, оселяються на поверхні або всередині інших істот. З організмом хазяїна вони можуть вступати у різні форми симбіотичних відносин: серед них є паразити, коменсали, а також мутуалістичні види. Розміри протистів коливаються у значних межах: від 1 мкм (деякі споровики), до 1 м і більше (напр., плазмодії Fuligo septica).
Ми з вами розглянемо особливості загальної організації тих протистів, яких вважають представниками царства Тварини.
Клітини представників Protozoa, як еукаріотичні, мають оформлене ядро, в якому знаходиться генетичний матеріал. Від навколишнього середовища клітина відмежована клітинною мембраною, яка викопує бар'єрну та захисну функції. У цитоплазмі розрізняють два шари: ектоплазму (зовнішній) і ендоплазму (внутрішній). До органел, типових для еукаріотичних клітин, належать мітохондрїі, ендоплазматичний ретикулум, рибосоми, апарат Гольджі, лізосоми, ядро. Поряд із ними в цитоплазмі найпростіших присутні специфічні органели — травні та скоротливі вакуолі, базальне тільце (у джгутикових), вічка.
Скоротлива вакуоля — це органела осморегуляції, що контролює надходження води в клітину. Вода накопичується в скоротливій вакуолі, а внаслідок її скорочення виливається назовні крізь пору. Інші функції скоротливої вакуолі: виділення — разом з водою назовні виводяться продукти обміну речовин; дихання — з водою надходить розчинений кисень.Травна вакуоля виконує функцію травлення.У її порожнину виділяються ферменти, перетравлюють поглинені частинки їжі (органічні залишки, бактерії та інш.).
Як і всім живим організмам, найпростішим притаманна подразливість — здатність реагувати на різні зміни навколишнього середовища. Подразливість одноклітинних носить характер таксису. Розрізняють позитивні таксиси — рух до джерела подразнення, і негативні — уникнення дії подразника.
За типом живлення найпростіші можуть бути фототрофами і гетеротрофами. Деякі одноклітинні, наприклад евглена зелена, в умовах яскравого освітлення поводяться як фототрофи, а в темряві, за наявності органічних речовин, переходять на гетеротрофний тип живлення.
Найростішим притаманне як статеве, так і нестатеве розмноження. В основі нестатевого розмноження багатьох найпростіших лежить процес мітозу, який забезпечує точний розподіл спадкового матеріалу між дочірніми клітинами. Нестатеве розмноження може мати характер поділу клітини навпіл, множинного поділу клітини (шизогонії) або брунькування. При поділі клітини навпіл утворюється дві дочірні клітини однакових розмірів, які ростуть, відновлюють певні органели, після чого самі набувають здатності до поділу (Рис. 1). Внаслідок брунькування від більшої (материнської) клітини може відокремлюватись одна або декілька дрібніших (дочірніх) (деякі інфузорії, напр., сувійки).
Внаслідок шизогонії ядро клітини багаторазово поділяється шляхом мітозу, а згодом при досягненні граничного співвідношення кількості ядер до об’єму цитоплазми, навколо кожного з дочірніх ядер відокремлюється ділянка цитоплазми і виникають дрібні дочірні клітини (десятки або навіть сотні). Шизогонія притаманна наприклад, форамініферам, споровикам та деяким іншим протистам.
Статевий процес у найпростіших може відбуватись у формі копуляції, кон’югації тощо. Результатом статевого розмноження є збільшення різноманіття генетичного матеріалу нащадків. Зростанню спадкової мінливості сприяє і процес мейозу, обов’язковий у життєвому циклі тих видів, яким притаманний статевий процес.
При копуляції відбувається злиття статевих клітин – гамет. В результаті цього процесу відбувається злиття ядер – утворюється синкаріон, який об‘єднує генетичний матеріал обох копулюючих гамет. Так виникає зигота, з якої розвивається новий організм. У найбільш примітивних найпростіших гамети морфологічно не відрізняються від нестатевих клітин. В інших випадках гамети розвиваються з вегетативних клітин, відрізняючись від них морфологічно.
Кон’югація відома для інфузорій. Під час кон’югації між клітинами утворюється цитоплазматичний місток, по якому гаплоїдні ядра, що утворилися шляхом мейозу з генеративного ядра (мікронуклеусу), мігрують з однієї клітини в іншу й навпаки (рис. 2). Вегетативне ядро (макронуклеус) під час кон’югації зникає. В результаті злиття мігруючого ядра іншої особини з власним ядром утворюється синкаріон. В інфузорій процес кон’югації не має прямого зв’язку із статевим розмноженням, адже число особин не змінюється: дві особини вступають у цей процес, дві особини, але вже з відмінним набором спадкової інформації, розходяться наприкінці кон’югації. У подальшому особини після кон'югації здійснюють два послідовних мітотичних поділи в результаті яких у дочірніх клітинах утворюється вегетативне та генеративне ядра.
Одним протистам притаманні ядерні цикли з гаметичною редукцією (напр., сонцевики, інфузорії, слизові споровики) тобто в життєвому циклі переважають за розмірами і тривалістю життя диплоїдне покоління, іншим – із зиготичною (деякі джгутикові, споровики) або проміжною (фораменіфери) редукцією.
Життєві цикли найпростіших характеризуються значним різноманіттям, вони можуть бути простими та складними. Прості життєві цикли притаманні багатьом вільноживучим протистам (Euglenida, Dinophlagellida, Testacea, Amoeba proteus тощо). У Foraminifera, Sporozoea тощо спостерігають складні життєві цикли, які супроводжуються закономірним чергуванням поколінь: статевого та одного чи двох нестатевих (явище метагенезу).
