Життєвий цикл малярійного плазмодію (Plasmodium vivax) (рис 3):

Комахами-переносниками збудника малярії є самки комарів з роду Anopheles. Тому малярія належить до трансмісивних захворювань. Самка комара виступає у ролі остаточного хазяїна – в її організмі відбувається статеве розмноження паразита. Під час укусу заражена самка комара разом зі слиною вводить до крові людини спорозоїтів(1) малярійного плазмодію (інвазійна стадія для людини). Спорозоїт має апікальний комплекс органел (рис. 4), характерний для представників типу Apicomlexa.

Рис. 3. Схема життєвого циклу малярійного плазмодію.

1 – надходження спорозоїтів до крові люини, 2-4 – стадії позаеритроцитарної шизогонії, 5-10 – стадії еритроцитарної шизогонії,11 – формування гаметоцитів, 13-17 – статевий процес в кишечнику комара.

З током крові спорозоїти надходять до печінки і проникають всередину її клітин – гепатоцитів. Починається процес позаеритроцитарної шизогонії: у клітинах печінки спорозоїти розмножуються шляхом шизогонії. Внаслідок цього утворюються мерозоїти(4, 10), які виходять у кров‘яне русло після руйнування клітини. Мерозоїти схожі на спорозоїтів (тобто мають апікальний комплекс) однак більш кулястої форми.

Після надходження мерозоїта то еритроциту відбувається еритроцитарна шизогонія. Всередині еритроцита мерозоїт перетворюється на трофозоїт, в цитоплазмі якого розвивається велика травна вакуоля. Поступово він займає весь еритроцит і починає розмножуватись. В процесі шизогонії формується 12-18 мерозоїтів. Оболонка еритроцита руйнується і мерозоїти виходять у плазму крові. Це відбувається через 48 годин після проникнення мерозоїта в еритроцит. У кров потрапляють не тільки мерозоїти, а й їхні продукти обміну речовин та розпаду гемоглобіну – гранули гемозоїну. Надходження до крові цих речовин призводить до різкого підвищення температури тіла людини та виникнення симптомів пропасниці. Синхронний вихід мерозоїтів з уражених еритроцитів збільшує ймовірність успішного зараження наступних клітин завдяки неспроможності людського організму протистояти одночасній появі великої кількості паразитів.

Після кількох циклів еритроцитарної шизогонії (3-4 цикли), з частини мерозоїтів у еритроцитах формуються гамонти (інвазійна стадія для комара), подальший розвиток яких можливий лише у кишечнику комарів (14-23). Гамонти – округлі або овальні тільця без вакуолей та псевдоподій. Потрапивши при насмоктуванні крові до кишечника комарів, зрілі гамонти розвиваються далі, а всі інші стадії життєвого циклу малярійного плазмодію перетравлюються. Макрогамонти перетворюються на нерухому макрогамету (15), а мікрогамонт шляхом поділу утворює 8 рухомих джгутоподібних мікрогамет (16). Відбувається статевий процес у вигляді копуляції мікрогамети з макрогаметою. Після копуляції утворюється диплоїдна зигота (17), здатна до амебоїдного руху (оокінета). Вона проникає в епітелій стінки кишечника комара, де вкривається тонкою оболонкою (ооциста) (20). Ооциста живиться осмотично, росте та випинається у порожнину тіла комара. Всередині ооцисти відбувається спорогонія (22-23), внаслідок якої виникає кілька тисяч гаплоїдних спорозоїтів. Оболонка ооцисти лускає, і спорозоїти виходять до гемолімфи комара. З гемолімфою вони потрапляють у слинні залози, звідки під час укусу потрапляють до крові людини.

Таким чином, у ході життєвого циклу малярійного плазмодію відбувається закономірне чергування кількох нестатевих поколінь (спорозоїти та мерозоїти) та одного статевого (гамонти) – метагенез.

Серед найпростіших зустрічаються вільноживучі (прикріплені, вільноплаваючі) і паразитичні форми. Вільноштаваючі здатні до активного руху, який забезпечується мінливими виростами клітини — псевдоподіями, (амеби, радіолярії), джгутиками (хламідомонада, трипаносома), війками (інфузорії). Багато з найпростіших утворюють колонії (вольвокс). Деякі одноклітинні пристосувалися до паразитичного способу життя (дизентерійна амеба, малярійний плазмодій).

Найпростіші поширені повсюдно. Вони освоїли прісні, морські води та ґрунт. Багато найпростіших, що живуть у Світовому океані, мають мінеральний скелет (форамініфери, радіолярії) з кальцій карбонату або силіцій оксиду. Після відмирання організмів ці скелети утворюють потужні донні поклади.

На сьогодні описано понад З0 тис. видів найпростіших. Підцарство Найростіших ділять на три основних типи: Саркоджутикові, Апікомплексні та Інфузорії.