4. Методи розрахунку економічної ефективності управлінської праці

Оскільки процес управління виробництвом впливає на всю багатогранну діяльність підприємства, то це дає можливість визначити вплив управлінської праці на безліч показників виробничої діяльності. При цьому ефективність її зводиться до економії, що отримується від дії управлінського персоналу на виробничу діяльність підприємства, порівнянно з витратами на управління [1].

Отже, економічний ефект є приведеною за рік сумою економії на управлінську діяльність:

(20)

де Ei– економія i-го виду робіт;

En – нормативний коефіцієнт ефективності (0,15);

n – число виконуваних робіт, що дало економію.

Ефективність управлінської праці виражається показниками виробничої діяльності підприємства. Загальний вид формули буде таким:

(21)

де Еуі - економічна ефективність управління по і-му показнику підприємства;

Пі - результат роботи підприємства по і-му показнику.

Управлінський персонал своєю діяльністю робить вплив на скорочення трудомісткості продукції, що випускається, підвищення ритмічності роботи, поліпшення матеріально-технічного постачання і обслуговування основного виробництва, оптимізацію технико-економічного і оперативного планування. Тому економічну ефективність його можна визначити за формулою:

(22)

де Епр – економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок зростання продуктивності праці;

Пт– продуктивність праці на підприємстві.

Управлінський персонал надає вплив і на зниження собівартості продукції, що випускається, особливо умовно-змінних витрат. Це можна виразити за формулою:

(23)

де ЕЕуп – річна економічна ефективність за рахунок снижения умовно-змінних витрат в собівартості;

Е_УП– річна економія умовно-змінних витрат.

, (24)

де Е_м – економія від зниження матеріальних витрат;

Е_т – економія палива і енергії на технологічні потреби;

Е₃ – економія заробітної плати виробничого персоналу;

Е_СБ – економія від зменшення втрат від браку;

Е_н – економія від зменшення непродуктивних витрат;

Е_п – економія витрат на підготовку і освоєння виробництва;

Е_об – економія витрат на експлуатацію обладнання.

Економічну ефективність управлінського персоналу слід оцінювати і по приросту прибутку:

(25)

де ЕЕ_п – економічна ефективність управлінського персоналу;

Ек_пр - річна економія за рахунок приросту прибутку;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

(26)

де А₁ А₂ – річний обсяг продукції, що реалізовується, відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні;

С₁ С₂ – витрати на гривню продукції відповідно, що реалізовується, до і після раціоналізації робіт в управлінні;

П₁– прибуток від продукції, що реалізовується, до впровадження раціоналізації робіт в управлінні.

Економію можна визначити і в самій сфері управління. Тут на неї роблять вплив такі чинники, як зниження трудовитрат управлінського персоналу, умовне вивільнення працівників, скорочення втрат робочого часу. Економічний ефект від зниження трудомісткості обробки інформації обчислюється за формулою [1]:

,

(27)

де Еⁱ_тр – економічний ефект від зниження трудомісткості;

T₁ T₂ - трудомісткість i-й управлінської процедури (операції) до і після раціоналізації робіт, людино-день;

S - середня річна вартість людино-дня управлінського персоналу; n - число процедур (операцій).

Поліпшення структури апарату управління підприємством, механізація і автоматизація – найважливіші напрями в його роботі. Ефективність в даному випадку розраховується таким чином [1]:

(28)

де Еч – економія витрат за рахунок умовного вивільнення працівників;

Ф₁ Ф₂ – фонд робочого часу в середньому на одного працюючого відповідно до і після раціоналізації, годин;

Ч – чисельність тих, що працюють до раціоналізації, осіб;

S₁ – середньорічна заробітна плата одного працівника.

Економія від скорочення втрат робочого часу і невиробничих витрат управлінського персоналу визначається по такій формулі [1]:

(29)

де Е_вр – економія за рахунок скорочення втрат робочого часу; В – скорочені втрати і непродуктивні витрати часу протягом робочого дня, година;

Ч - чисельність працівників, що скоротили втрати і невиробничі витрати, чол.;

Ф – річний фонд робочого часу одного працівника управління, дні;

S– середня річна вартість однієї людино-години робітника управління.

Як відомо, великий збиток виробництву наносить текучість кадрів. Діяльність управлінського персоналу має бути направлена на створення оптимальних умов роботи, організацію праці, задоволення особистих потреб і створення нормального соціально-психологічного клімату в колективі.

Економія за рахунок зменшення текучості кадрів розраховується за формулою:

(30)

де ЕЕ_т – економія за рахунок зменшення текучості кадрів;

К_ч1, К_ч2 – фактичний і очікуваний коефіцієнт плинності, %;

– середньорічний збиток, заподіюваний підприємству плинністю кадрів (зниження продуктивності праці впродовж двох тижнів у працівників, що вирішили звільнитися; низька продуктивність праці у знов прийнятих на роботу; витрати, пов'язані з навчанням і ін.).

Ефективність управлінської праці можна визначити і за такими показниками, як розмір виробітки на одного працівника і величина співвідношення витрат на виробництво і на управління.

Річне вироблення управлінського персоналу визначається за формулою:

(31)

де Е^В_У – річна виробітка управлінського персоналу;

О_т.п. – річний об'єм товарної (валовою) продукції;

Чу – средньоспискова чисельність управлінського персоналу, осіб.

Ефективність витрат на управління визначається:

(32)

де Е³_у- ефективність витрат на управління;

В_у – сумарні річні витрати на управління.

Річні витрати на управління складаються із заробітної плати ІТР і службовців, витрат на матеріали, витрат на експлуатацію засобів оргтехніки і ЕОМ, накладних і одноразових витрат (придбання управлінської техніки і устаткування, фінансування оргпроектів і т. д.).

Загальні річні витрати на управління виробництвом становлять:

(33)

де В_У – приведені сумарні витрати на управління;

В_Т – річні поточні витрати; Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності;

В_ЕД– єдиноразові витрати. Річні поточні витрати визначаємо по формулі:

(34)

де В_т– річні поточні витрати;

В_м – витрати на матеріали для потреб управління;

В₃ – витрати на заробітну плату управлінського персоналу;

а – коефіцієнт накладних і інших витрат.

Накладні витрати складаються з витрат на відрядження, утримання транспорту, впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій, охорону праці і т. п.

Одноразові витрати (В_од) визначаються по формулі

(35)

де В_тех - сумарні витрати на придбання для управління техніки;

В_ндр – витрати на проведення НДР, оргпроектування, розробку заходів щодо вдосконалення роботи управління.

З викладеного видно, що можна визначити економічну ефективність управлінської праці по відношенню до будь-якого з більшості показників виробничої діяльності, але жоден з них не дозволяє оцінювати ефективність управління в цілому.

Як узагальнюючий критерій економічною ефективність підприємства може виступати функція обмеженого числа важливих показників. Він може бути виражений у такому вигляді:

(36)

де W – узагальнений критерій економічної ефективності фірми;

Пп; Ппр Пуп; Пф – показники (визначники) підприємства (приріст прибутку, продуктивність праці, умовно-змінні витрати, фонд заробітної плати) [1].