2. Виробнича структура підприємства

Провідне місце в структурі підприємства займає виробнича структу­ра, яка виражає форму організації виробничого процесу і відчутно впли­ває на економіку підприємства.

Так, наприклад, укрупнення цехів і виробничих збитків сприяє упровадженню прогресивної техніки і продуктивнішому її використан­ню; співвідношення між основними і допоміжними господарствами впливає на рівень продуктивності праці і т.д. Продуктивна структура ви­значає розподіл праці між окремими її частинами, тобто внутрізаводську спеціалізацію і кооперацію виробництва.

Склад виробничих підрозділів підприємства.

Первинною структурною виробничою одиницею підприємства є робоче місце. Робочим місцем називається частина виробничої площі, оснащена відповідними знаряддями праці, де робітник або група робітників здійснює окрему операцію по виготовленню готового продукту або обслуговуванню виробничого процесу. Група робочих місць об'єднується у виробничі дільниці.

Виробнича дільниця є сукупністю робочих місць, територіально відособлених, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції по виготовленню однакової або однотипної продукції. На крупних і середніх підприємствах дільниці об'єднуються в цехи.

Цех — це адміністративно і технологічно відособлена частина підприємства, що спеціалізується на виготовленні певного виробу (деталей, вузлів) або на виконанні технологічних процесів (операцій).

Цехи діляться на основні, допоміжні, побічні і обслуговуючі господарства.

1. Основні цехи зайняті безпосередньо виготовленням продукції або напівфабрикатів для цієї продукції. Основні цехи ділять на:

• заготовчі: ливарні, ковальські пресові на машинобудівних заводах; закрійні — на швейних і взуттєвих фабриках;

• оброблювальні: механічні, термічні — на машинобудівних заводах; столярні на деревообробних підприємствах; пошивочні -на швейних і взуттєвих фабриках;

• складально-обробні цехи, складальні цехи машинобудівних заводів; обробні цехи взуттєвих, швейних і трикотажних фабрик.

2. До допоміжних цехів відносять цехи, які забезпечують нормальну роботу основних цехів. Вони оснащують основні цехи ін­струментом, штампами, виконують ремонт технологічного осна­щення і устаткування. До них відносяться інструментальні, ремо­нтно-механічні, цехи по виготовленню нестандартного устатку­вання.

3. До обслуговуючих господарств відносять електричні підстанції, транспортний цех, склади, заводські лабораторії.

4. Побічні цехи з відходів виробництва виробляють продукцію ширвжитку, утилізують відходи виробництва.

Види виробничої структури підприємства:

• безцехова,

• цехова,

• корпусна,

• комбінатська.

Якщо підприємство розчленоване тільки на дільниці, то тут має місце безцехова структура. Найкрупнішим виробничим підрозділом в цьому випадку є дільниця. Безцехова виробнича структура є прогресивною особливо для малих і середніх підприємств.

Найчастіше на підприємствах буває цехова структура.

При корпусній системі однорідні цехи об'єднані в блоки. Кожен блок цехів розміщується в окремій будівлі (корпусі). При такій структурі зменшується потреба в території, знижуються витрати по її впорядкуванню, скорочуються

транспортні витрати і довжина всіх наземних і підземних комунікацій. Там, де процес виробництва пов'язаний з послідовною переробкою сировини (металургія, текстильна промисловість), підприємства підрозділяються на окремі виробництва. Наприклад, текстильна фабрика (комбінат) підрозділяється на прядильне, ткацьке, обробне виробництво, кожне з яких складається з групи цехів і дільниць. Така структура одержала назву комбінатської.

Типи виробничої структури.

Залежно від форм спеціалізації цехів розрізняють три типи виробничої структури підприємства: технологічний, предметний, змішаний

1. Технологічний - цехи (дільниці) спеціалізуються на виконанні окремих технологічних процесів;

- устаткування розташовується по однотипних групах

2. Предметний - цехи (дільниці) спеціалізуються на виготовленні певної обмеженої номенклатури виробів;

- устаткування в цехах розташовується в послідовності виконання технологічних операцій;

- вузька спеціалізація робочих місць

3. Змішаний - частина цехів (дільниць) підприємства спеціалізується за технологічним принципом, а частина - за предметним

При технологічному типі побудови виробничої структури кожен цех, дільниця виконує комплекс однорідних технологічних операцій. За цим принципом звичайно спеціалізуються на машинобудівних заводах ливарні, ковальські, складальні цехи; на текстильних підприємствах - прядильні, ткацькі і обробні; на металургійних — до­менні, сталеливарні і прокатні.

При технологічному типі устаткування розташовують виходячи з виконання однорідних технологічних операцій для обробки різних виробів. Устаткування формують по однотипних групах. Наприклад, в механічному цеху на одній дільниці можуть бути згруповані тільки токарні верстати, на другому - стругальні, на третьому - фрезерні.

Переваги: Технологічний тип побудови виробничої структури полегшує керівництво цехом, дільницею, забезпечує повніше завантаження устаткування через те, що тут виготовляються всі деталі однакового виду обробки для всіх виробів виробничої програми, дозволяє маневрувати кадрами і переключати виробництво з одного виду продукції на інші.

Недоліком його є те, що при великій різноманітності продукції потрібні часті переходи від одних технологічних операцій до інших. Це вимагає додаткового часу на переналагодження верстатів. Обмежені можливості використання спеціального устаткування, створюються зустрічні рухи напівфабрикатів, що стримує зростання продуктивності праці і зниження собівартості продукції.

При предметному типі побудови виробничої структури кожен цех спеціалізується на виготовленні певного виробу або частини його. По цьому типу сформовані цехи у великосерійному і масовому виробництві. Так, наприклад, на автомобільному заводі виділені цехи моторів, шасі, коліс, кузовів або кабін; на взуттєвій фабриці — цех чоловічих черевиків, жіночого модельного взуття та ін.

Устаткування в цехах розташоване у порядку послідовності виконання технологічних операцій. Воно тут різнорідне і призначене для виготовлення окремих деталей або частин виробу. Цехи розділяють на окремі предметні дільниці, наприклад, дільниці по виготовленню валів, шестерень, поршнів. Устаткування встановлюють так, щоб забезпечити прямолінійний рух деталей, закріплених за дільницею. Предметні дільниці мають замкнутий цикл. Як правило, вони оснащені всім комплектом устаткування, необхідним для виготов­лення продукції.

Переваги предметного типу перед технологічним:

- підвищується спеціалізація цехів;

- створюються сприятливі умови для впровадження потокових ме­тодів виробництва, зростання продуктивності праці, зниження собі­вартості, скорочення тривалості виробничого циклу;

- полегшується планування і облік виробництва;

- підвищується відповідальність кожного цеху за випуск закріп­леної за ними продукції в строк і певної якості.

Основними недоліками предметного типу виробничої структури є неповне завантаження устаткування на окремих операціях через невеликий обсяг робіт.

Предметний тип виробничої структури характерний для підпри­ємств серійного і масового виробництва, де однакові вироби вигото­вляються у великих кількостях.

На багатьох підприємствах використовується змішаний або предметно-технологічний тип побудови виробничої структури. При цьому типі заготовчі цехи (ливарні, пресові, ковальські в машинобу­дуванні, закрійні на швейних фабриках) спеціалізуються за техноло­гічним принципом, а оброблювальні — за предметним.

При такому способі побудови виробничої структури забезпечується скорочення виробничого циклу виготовлення виробу, об'єм внутрішньоцехових перевезень, краще завантаження устаткування заготовчих цехів, кращі умови праці, зниження собівартості продукції.

Для характеристики виробничої структури підприємства використовується ряд показників.

Загальне уявлення про структуру підприємства дає перелік підрозділів підприємств з вказівкою їх спеціалізації. Ці дані необхідно порівняти з аналогічними даними інших споріднених підприємств.

Виробнича структура підприємства може бути охарактеризована також з позиції співвідношення між основним, допоміжним і обслуговуючим виробництвом. Для цієї мети доцільно використовувати такі показники, як чисельність зайнятих працівників, потужність устаткування і енергетичних установок, вартість виробничих фондів, об'єм випуску продукції.

Структура підприємства характеризується пропорційністю підрозділів, що входять до його складу. Якнайповніше це може бути визначено по співвідношенню їх виробничих потужностей.

Чинники, що впливають на виробничу структуру підприємства і на її вдосконалення

Виробнича структура динамічна і постійно змінюється під впливом таких чинників:

• Галузева належність підприємства. Підприємства різних га­лузей мають неоднакову структуру. Так, підприємства добувних га­лузей мають, як правило, одностадійну структуру, а на підприємст­вах оброблювальних галузей чітко виражені три стадії виробничого процесу, що і обумовлює наявність заготовчих, обробних і складаль­но-обробних цехів.

• Складність виготовлення продукції. Чим складніше продукція і технологія її виготовлення, тим різноманітніші внутрішньовиробничі зв'язки і складніша виробнича структура.

• Масштаби виробництва. Підприємства, що випускають продукцію у великих об'ємах, мають більш розгалужену виробничу структуру. Із зростанням об'єму випуску продукції створюються умови для поглиблення технологічної спеціалізації, створення предметно і технологічно спеціалізованих цехів. Крупні підприємства мають більш розгалужену систему допоміжного і обслуговуючого господарства.

• Спеціалізація і кооперування. Чим вище рівень спеціалізації підприємства, тим менше в його складі різнойменних виробничих цехів і простіша виробнича структура. На універсальних підприємст­вах номенклатура продукції значно ширша. Тому виробнича струк­тура тут більш розгалужена і складна.

• Рівень механізації і автоматизації виробництва. Комплексно-механізовані і автоматизовані підприємства мають у своєму складі системи машин, потокові і автоматичні лінії, що приводить до підвищення частки предметно-спеціалізованих підприємств.

• Район місцезнаходження підприємства. Підприємства, розташо­вані у промислово розвинених центрах, мають менш розвинену сис­тему допоміжного і обслуговуючих господарств.

СРС: