13.Матричне позиціонування досягнутої кс за детермінантами, диференційованих за двома рівнями і напрямами змін

Розглянемо досягнуту КС через детермінанти: продукційно-виробничу(Кп^в, Кп^н), рекрутингову (Кр^в, Кр^н) та інвестиційну(Кі^в, Кі^н) за рівнями високий і низький

При зростанні КС, тобто Кп^в матимемо:

1. Кп^в↑, Кр^в↑ , Кі^в↑ – досягнута КС відповідає цільовим параметрам

2. Кп^в↑,Кр^в↑ Кі^н↓-підвищити рентабельність капіталу, якщо це не суперечить цілі захоплення ринку

3. Кп^в↑ Кр^н↓ Кі^в↑^-Невиправдано занижена рекрутингова КС, може розпочатись відтік кваліфікованих фахівців

^4. Кп^в↑ Кр^н↓Кі^н↓ -Компанії займають значний відсоток ринку, слід вивчити можливість зростання рекрутингової КС

При спаданні КС, тобто Кп^н матимемо такі конфігурації:

1. Кп^н ↓Кр^в↑ , Кі^в↑-??

2. Кп^н↓ Кр^в↑ Кі^н↓- Завищені витрати на заробітну плату і соціальні заходи. Причиною може бути залучення фахівців задля здійснення конкурентного прориву

3. Кп^н↓Кр^н↓ Кі^в↑- Завищена рентабельність капіталу, є резерви збільшення ринкової частки за рахунок ціни послуг.

З’ясувати доцільність зростання заробітної плати.

4. Кп^н↓ Кр^н↓ Кі^н↓- Застосовувати оборонні

стратегії, накопичувати ресурси для посилення конкурентної позиції на ринку

Найбільші підприємства, зрозуміло, мають високу продукційно- виробничу конкурентоспроможність і переважно високу рекрутингову конкурентоспроможність, що обумовлено вищезазначеними причинами, пов’язаними з чинником концентрації діяльності. Причин низької інвестиційної конкурентоспроможності великих підприємств може бути щонайменше дві:

• свідома корпоративна політика, що спрямована, в першу чергу, на збільшення своєї ринкової частки;

• необхідність виживання в складних умовах кон’юнктури ринку і вирішення стратегічного завдання збереження кваліфікованого персоналу в кризових умовах.

Середні підприємства можуть випереджати конкурентів за рівнем інвестиційної конкурентоспроможності. Вони не мають, як правило, значного власного капіталу, не намагаються вступати у витратну конкуренцію із суперниками, дотримуються режиму економії по заробітній платі. Зазначені обставини, а також той факт, що значна їх частина

спеціалізується на виробництві високорентабельної продукції в обмежених обсягах, обумовлюють можливість дотримання високого рівня інвестиційної конкурентоспроможності.

Невеликі за обсягами діяльності підприємства займають найнижчі щаблі конкурентоспроможності на всіх ринках. Вони не мають можливості виплачувати високу заробітну плату своїм працівникам, а незначні обсяги діяльності і пов’язані з цим високі умовно-постійні витрати обмежують рентабельність діяльності. Проте за умов накопичення ресурсів від них можна очікувати агресивних дій на ринку в перспективі.

14.Оцінювання управління кс за ознаками збалансованості детермінантних рівнів, системності змін і спрямованості

Зміни детермінант конкурентоспроможності можна класифікувати за ознаками системності і цілеорієнтації. Системні зміни мають односпрямований вектор, що свідчить про

спільну динаміку всіх складових комплексної КС. Несистемні або різноспрямовані зміни є результатом вибіркового впливу об’єктивних обставин чи суб’єктивних управлінських рішень на складові КС. За трьох складових конкурентоспроможності – продукційно-виробничої, рекрутингової і інвестиційної, диференційованих за двома рівями і напрямами змін, можна сформувати 64 варіанти їхньої конфігурації. Не беручи до уваги конкретні види названих складових і використовуючи виключно диференційовані рівні і напрями змін трьох

безіменних складових, можна сформувати 20 типових конфігурацій, які б містили всі можливі варіанти попарних співвідношень досліджуваних показників – 4 збалансованих і 16 дисбалансованих.

Чіткими і зрозумілими вбачаються управлінські завдання за умов збалансованих рівнів складових конкурентоспроможності і їх систем-их (односпрямованих) змін за такими показниками: Варіанти конфігурації складових кон-сті - Констатація ситуації – Завдання

1. В↑В↑В↑ - Системне подальше зростання кон-сті - Підтримати тенденцію

2. Н↑Н↑Н↑ - Системне зростання низької кон-сті - Закріпити тенденцію

3. В↓В↓В↓ - Системне зниження високої кон-сті - Швидко стабілізувати досягнутий рівень

4. Н↓Н↓Н↓ - Системне подальше зниження кон-сті - Негайно змінити тенденцію

Дещо ускладненим є визначення управлінських завдань при дисбалансованих варіантах конфігурації їх рівнів та напрямів змін. Справа в тому, що дисбалансованість може мати три варіанти:

• дисбалансованість складових конкурентоспроможності за досягнутими рівнями при односпрямованих змінах;

• дисбалансованість складових конкурентоспроможності за напрямами змін при збалансованих рівнях;

• комплексна дисбалансованість складових КС за досягнутими рівнями і напрямами змін (хаотичний тип варіантів конфігурації).

Перший і другий варіанти дисбалансованості, яка носить помірний характер, передбачають концентрований управлінський вплив на одну зі складових конкурентоспроможності з низьким рівнем, або зважене коригування небажаної системної динаміки.

Дисбалансований за рівнем

1.В↑В↑Н↑ - Системне зростання пере-

важно високої кон-сті - Прискорити Н↑

2. В↓В↓Н↓ - Системне зниження переважно високої кон-сті - Змінити тенденцію Н↓, стабілізувати рівні ВВ

3. Н↑Н↑В↑ - Системне зростання переважно низької кон-сті - Вивчити доцільність тенденції В↑

4. Н↓Н↓В↓ - Системне зниження переважно низької кон-сті - Стабілізація рівнів

Дисбалансований за напрямом

1. В↑В↑В↓ - Початкова розбалансова-

ність за переважно зростаючої високої кон-сті - Зміна тенденції В↓

2. В↓В↓В↑ - Початкова розбалансованість за переважно знижуваної високої кон-сті - Стабілізація рівнів В↓В↓

3. Н↑Н↑Н↓ - Початкова розбалансованість за переважно зростаючої низької кон-сті - Зміна тенденції Н↓

4. Н↓Н↓Н↑ - Початкова розбалансова-ність за переважно знижуваної низької кон-сті - Стабілізація рівнів Н↓Н↓

Хаотичний варіант

за такими пок-ками: варіанти конфігурації – рівня кон-сті-напряму змін-тренду збалансованості – констатація ситуації-завдання

1. В↑В↑Н↓ - переважно високий -переважно зростаючий-дисбалансуючий –дисбалансування за переважно високої зростаючої кон-сті-змінити напрям Н↓

2. В↑В↓Н↑ -переважно високий-переважно зростаючий –суперечливий -суперечливе балансування за переважно високої зростаючої кон-сті -підтримати Н↑, змінити напрям В↓

3. В↑В↓Н↓ - переважно високий- переважно знижуваний- суперечливий -суперечливе балансування за переважно високої знижуваної кон-сті-стабілізувати В↓,змінити Н↓

4. В↓В↓Н↑- переважно високий- переважно знижуваний-балансуючий-балансування за переважно високої знижуваної кон-сті- підтримати Н↑, стабілізувати ВВ

5. Н↑Н↑В↓-переважно низький -переважно зростаючий – балансуючий -балансування за переважно низької зростаючої кон-сті-стабілізувати В↓

6. Н↑Н↓В↑↓-переважно низький -переважно зростаючий –дисбалансуючий -дисбалансування за переважно низької зростаючої кон-сті –змінити напрям Н↓, підтримати Н↑

7. Н↑Н↓В↓-переважно низький -переважно знижуваний-суперечливий-суперечливе балансування за переважно низької знижуваної кон-сті- змінити напрям Н↓, стабілізувати В↓

8. Н↓Н↓В↑- переважно низький -переважно знижуваний- дисбалансуючий-дисбалансування за переважно низької знижуваної кон-сті- стабілізувати Н↓Н↓

Особливу увагу слід звернути на необхідність аналітичного підґрунтя кожного з визначених управлінських завдань. Жодне з них не може бути реалізовано без ретельного вивчення конкретних обставин виникнення ситуації – внутрішніх об’єктивних умов господарювання підприємства, характеру конкурентного середовища, визначених пріоритетів діяльності, прийнятих поточних цільових рішень керівництва.