Глава 28. Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, що містить 7 статей.

2. Цивільний кодекс України, який визначає у ч. 5 ст. 13 заборону на використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (межі цивільних прав).

ІІ. Закони України, серед яких:

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року, який визначає правовий статус Антимонопольного комітету України.

України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07 червня 1996 року, який правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції та спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 11 січня 2001 року, який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Закон України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 року, який визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні та має на меті забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.

Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року

Закон України «Про рекламу» від 03 липня 1996 року

Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04 березня 1992 року

Законі України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року

ІІІ. Накази та розпорядження Антимонопольного комітету України.

IV. Акти органів державної влади та місцевого самоврядування, що стосуються здійснення антимонопольно-конкурентної політики.

Також до нормативних джерел слід віднести і міжнарожні договори, укладені Україною із іншими країнами в сфері забезпечення антимонольно-конкурентної політики. Так, мова йде про Меморандум про співробітництво у сфері конкурентної політики між Антимонопольним комітетом України та Турецьким конкурентним відомством від 9 жовтня 2013 року, Меморандум про співробітництво у сфері конкурентної політики між Антимонопольним комітетом України та Комісією з питань конкуренції Швейцарської Конфедерації від 8 вересня 2011 року.

В свою чергу, до соціальних (позаюридичних) джерел конкурентного права слід віднести маетріали судової практики, в першу чергу Постанова ПВГСУ від 26 грудня 2011 року № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»

Оглядовий лист ВГСУ від 24.12.2014 р. N 01-06/2304/14 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)»

Оглядовий лист ВГСУ від 04.04.2012 р. N 01-06/418/2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».