2. Визначення густоти рослин.

Методика виконання.

Це роблять, як правило, двічі - після з'явлення сходів та перед збиранням урожаю. Перше визначення дає змогу встановити польову схожість та наяв­ність необхідної кількості рослин для створення оптимальної структури посіву, друге - встановити рівень біологічного врожаю зернової культури.

Густоту рослин визначають при сівбі культур звичайним рядковим або вузькорядним способом на фіксованих облі­кових ділянках найчастіше підрахунком їх кількості на двох суміжних рядках завдовжки відповідно 83,3 х 2 = 166 см, що становить 0,25м². Підрахунки рослин таким способом прово­дять на всіх пробах, виводять середній показник густоти рослин на площі 0,25м², який перераховують на 1 м² та на 1 га. Густоту рослин просапних культур підраховують на проб­них відрізках рядків завдовжки: при ширині міжрядь 45 см - 22,2 м; 60 см - 16,7; 70 см - 14,3 м. Підраховану середню кількість рослин із усіх проб перемножують на 1000 і одер­жують густоту рослин на 1 га.

3. Облік засміченості посівів.

Методика виконання.

В агрономічній практиці засміченість посівів бур’янами визначають візуально за п'ятибальною шкалою: 0 балів - бур'яни відсутні; 1 бал - бур'яни трапляються рідко; 2 бали - бур'янів небагато, ста­новлять близько 5% площі; 3 бали - бур'яни засмічують до 25% площі; 4 бали - бур'янів багато, засмічують 25-50% площі.

При необхідності визначають також видовий склад бу­р'янів, їхню масу, засміченість орного шару ґрунту на­сінням бур'янів, кореневищами, кореневими паростками, цибулинами та ін. Визначають на пробних ділянках по діагоналі поля.

Облік пошкодженості рослин шкідниками та ураженості хво­робами. У виробничих умовах пригнічення посівів за рахунок шкідників та хвороб здебільшого також визначають візуально за п'ятибальною шкалою: 0 балів - пригнічених рослин немає; 1 бал - пригнічено до 10% рослин; 2 бали - пригніченість спостерігається у 10-25% рослин; 3 бали - при­гнічено 25-50% рослин; 4 бали - кількість пригнічених рослин перевищує 50%.

4. Визначення стиглості зерна проводять для встановлення строків збирання.

Методика виконання.

Одним із способів визначення стиглості є обробка колосся 1%-м розчином еозину. Для цього зрізують 20-25 типових колосів з невеликими відрізками соломи (близько 15 см) і вміщують на 3 год. у склянку з приготовленим розчином. Якщо за цей час колосся стане червоним, це означає, що настала молочна стиглість зерна. Якщо забарвлення колосся не змінилося, то настала воскова стиглість зерна, і можна починати збирати врожай.

Ваговий метод. За 8-10 днів до збирання зернової культу­ри зрізують через кожні день-два по 25 колосів і обмолочують їх. Зерно зважують і в бюксах ставлять у сушильну шафу, де його висушують при температурі 105°С до постійної маси. Після висушування зерно знову зважують, визначають його вологість і встановлюють фазу стиглості. Якщо вологість зер­на досягає 80-75%, це свідчить про його водянисту фазу; 75-70% - передмолочну; 70-50% - молочну; 50-40% - тістоподібну; 40-20% - воскову; менше 20% - повну фазу стиглості.

У кінці тістоподібної - на початку воскової стиглості зерна обкошують збиральні площі й через день-два присту­пають до роздільного збирання.

Агрономи часто використовують більш зручний для роботи ваговий метод визначення строку збирання. Він полягає у тому, що зерно з відібраних на полі колосів у день відбору зважують без додаткового висушування у сушильній шафі. Через кожні день-два повторюють відбір проб і зважування зерна. Так продовжують до тих пір, поки його маса при черговому визначенні не збільшуватиметься. Це означає, що настають воскова стиглість зерна і час роздільного збирання.