5. Визначення біологічного врожаю та його структури.

Методика виконання.

Біологічний урожай зернових культур визначають у фазі воскової стиглості зерна. Для цього у межах поля по діагоналі (методом "конверта") відбирають на п'ятьох зафіксованих ділянках розміром 0,5-1 м², на яких раніше визначали густо­ту рослин, вихідні зразки (снопики). У місці відбору зразка рослини обережно підкопують на глибину 3-5 см з верхньою частиною коріння, акуратно вибирають і зв'язують у снопик.

При визначенні біологічного врожаю зважують загальну масу рослин кожного зразка (без коріння) та після їх обмоло­чування - масу зерна й одержані результати перераховують на 1 м² та на всю площу поля. Урожай зерна перераховують на стандартну вологість.

Якщо визначають структурні елементи врожаю, то по діа­гоналі поля відбирають у чотирьох типових місцях вихідні зразки (проби) рослин з корінням на існуючих або нових облікових ділянках розміром 0,25 м². У вихідних зразках підраховують кількість усіх рослин (кущів) і стебел та окремо - продуктивних стебел. За одержаними показниками встанов­люють густоту рослин на 1 м², загальну і продуктивну ку­щистість рослин. Після цього з кожного зразка беруть по 25 рослин і об'єднують їх у нову пробу із 100 рослин, у якій повторно уточнюють кількість рослин та продуктивних па­гонів. Для встановлення інших елементів структури врожаю у рослин відрізують корені, пробу зважують і для дальшого аналізу підряд відраховують 50 продуктивних пагонів. У них вимірюють висоту від основи пагонів до верхівки останнього колоска, довжину колоса (волоті) - від основи нижнього членика до кінця верхнього колоска; підраховують кількість колосків, у тому числі недорозвинених у колосі (волоті) та нормально виповнених і щуплих зерен. Після підрахунків усе колосся проби (100 рослин) обмолочують і зерно зважують та встановлюють середню його масу в одному колосі (волоті). Із зваженого зерна беруть окрему наважку масою 20 г, в якій визначають кількість зерен та розраховують масу 1000 зерен, наприклад:

20 г - 500 зерен

х - 1000 зерен,

звідки маса 1000 зерен (х) становитиме 40 г.

Структуру врожаю характеризують за такими показниками кількість рослин, шт./м²; кількість стебел з продуктивним колосом (волоттю), шт./м²; кількість непродуктивних стебел, шт./м²; середня висота рослин, см; середня кількість колосків колосі, шт., середня кількість зерен у колосі (волоті); маса 000 зерен, г; кількість щуплих зерен, %; маса зерна, г на 1 м², кількість рослин, пошкоджених шкідниками та уражених хворобами, %.

Розрахунки запланованої врожайності за елементами структури для окремих культур ведуться за формулами:

зернових У=РКЗА:10²; (2)

кукурудзи У=РКПЗА:10²; (3)

бульбоплодів У=РБМ_б:10²; (4)

коренеплодів У=РМ_К:10², (5)

де У – планована врожайність культури, т/га;

Р – кількість рослин на 1 га (для зернових та кукурудзи, млн., для бульбоплодів і коренеплодів, тис.);

К – продуктивна кущистість;

П – кількість початків на стеблі кукурудзи, шт.;

З – кількість зерен у суцвітті, шт.;

А – маса 1000 зерен, г;

Б – кількість бульб під кущем, шт.;

М_б; М_К – середня маса відповідно бульб та коренеплоду, г.

Таблиця 2

Елементи структури врожайності

Показники	Величина показника	Порядок розрахунку показника
Урожайність, т/га
Спосіб сівби
Ширина міжрядь
1. Кількість на 1 м2, шт.:
рослин
пагонів всіх
пагонів продуктивних
2. Кущистість:
загальна
продуктивна
3. Висота рослини, см
4. Характеристика колоса (волоті):
довжина, см
кількість колосків, шт.
кількість зерен, шт.
маса зерна з колоса (волоті), г
5. Маса 1000 зерен, г
6. Маса з 1 м2, г
зерна
соломи
7. Урожайність, т/га:
зерна
соломи
8. Співвідношення зерно/солома
9. Вихід зерна з біомаси
10. Коефіцієнт господарської цінності врожаю