4 Рекомендації з призначення посадок для гладких циліндричних з’єднань

Курсова робота передбачає самостійне призначення системи, квалітета і посадки для всіх гладких циліндричних з'єднань (ГЦЗ), що є у заданій складальній одиниці.

При виконанні цієї частини роботи варто мати на увазі, що посадки в ЄСДП, як правило, призначаються в системах отвору чи вала, причому застосування системи отвору має перевагу з економічних міркувань. Система вала застосовується рідко. Прикладом її застосування може служити з'єднання циліндричної ділянки вала одного діаметра з декількома деталями, якщо з'єднання цих деталей з валом вимагає різних посадок. У системі вала здійснюється і з'єднання зовнішнього кільця підшипника кочення з отвором корпусних деталей.

Рекомендовані в ЄСДП посадки приведені в табл. 4.1 і 4.2. Серед них виділені переважні посадки, які слід призначати в першу чергу.

У практиці проектування призначення посадок для рухомих або нерухомих з'єднань здійснюється на підставі попередніх розрахунків, експериментальних досліджень чи за аналогією з подібними з'єднаннями, що працюють приблизно в тих же умовах, або з використанням табличного методу призначення посадок.

Нижче наведені найбільш загальні характеристики посадок, рекомендованих в ЄСДП. При призначенні посадок доцільно також користуватися довідковою літературою [1, 2].

4.1 Розрахунок загальних характеристик посадок гцз

Перш за все визначимо поняття розміру. Розміри бувають: ті, що визначають точність деталі, ті, що визначають точність розташування поверхонь одна відносно іншої; координувальні і складальні розміри; габаритні і монтажні розміри; технологічні розміри.

Кожний з видів розмірів важливий на своєму етапі життєвого циклу виробу від виготовлення (технологічні) до контролю, складання й експлуатації. Крім того розрізняють наступні види розмірів, що визначають точність деталей:

Номінальний розмір (що позначається D - внутрішній діаметральний розмір - отвір, d - зовнішній діаметральний розмір - вал, 1 - розмір лінійний і т.д.) - загальний для деталей з'єднання основний розмір отриманий у результаті розрахунку (на міцність, твердість і т.і.) і округлений відповідно до діючого стандарта (ряди R 40, 20, 10, 5). Номінальний розмір є початком відліку відхилень, щодо його визначають граничні розміри.

Дійсний розмір - це розмір отриманий у результаті обробки й виміряний із допустимою похибкою.

Реальні деталі утворені циліндричними, конічними, плоскими, сферичними та іншими видами поверхонь. При цьому також розрізняють номінальні поверхні (ідеальні) і дійсні поверхні (виготовлені на будь якому устаткуванні). Чим ближче дійсна поверхня до номінальної - тих точніше деталь, тим більшої кількості переходів при обробці вона вимагає, тим вона дорожча.

Примітка: □ - переважні посадки.

Примітка: □ - переважні посадки.

Граничні розміри деталі - два допустимі граничні розміри між якими повинний знаходитися або яким може дорівнювати дійсний розмір придатної деталі (D_max і d_max найбільші граничні розміри отвору і вала відповідно; D_min і d_min найменші граничні розміри отвору і вала відповідно). Тобто ці розміри допускаються вимогами креслення. Але на кресленнях незручно показувати відразу три розміри (номінальний, найбільший, найменший), тому для спрощення креслень уведеш поняття: верхнє граничне відхилення ES, es; нижнє граничне відхилення ЕІ, еі (отвір і вал відповідно).

;

.

На кресленнях розміри і їхні відхилення проставляються в міліметрах за наступною схемою: (наприклад, )- Можливе позначення граничних відхилень у виді шифру (наприклад, 50h8, 50H7 - вал і отвір відповідно), чи одночасно шифру і цифр (наприклад, 50h8(_-0,042), 50Н7(^+0,030)). Граничні відхилення розмірів і дійсні розміри можна зображувати графічно у виді схеми полів допусків, де нульова лінія - лінія, що відповідає номінальному розміру, позитивні відхилення - нагору, а негативні - униз.

Рисунок 4.1 - Графічне зображення типової схеми полів допусків

Допуск (Т - toleranse, IT - international toleranse) - різниця між найбільшим і найменшим значеннями розмірів, що допускаються, чи між верхнім і нижнім граничними відхиленнями.

Допуск завжди величина позитивна.

Термін «вал» позначає зовнішні (охоплювані) елементи поверхонь деталей. (Основний вал - верхнє відхилення еs=0). Термін «отвір» - внутрішні (охоплюючі) елементи поверхонь деталей. (Основний отвір - нижнє відхилення ЕІ=0).

Дві або більше рухливо чи неухливо з'єднані деталі називають спряженими. По характеру спряжених деталей з'єднання бувають: циліндричні, плоскі, конічні, сферичні, складні.

Посадка - характер з'єднання деталей, обумовлений значенням зазорів, що реалізуються у ньому, чи натягів, характеризує можливість відносного переміщення деталей, що з'єднуються, або ступінь опору взаємному зсуву.

Існують посадки трьох видів: з зазором, з натягом, перехідні.