2. Трофічний вплив:

а) активізація окисно-відновного і регенеративних процесів обміну речовин, створення оптимального фону для перебігу трофічних процесів;

б) стимуляція регенераційної або компенсаторної гіпертрофії;

в) перебудова структур тканин у вигляді метаплазії;

г) усунення атрофії, зміцнення м'язів.

3. Формування компенсацій:

а) перебудова порушених функцій різних систем та органів єдиного організму;

б) самостійно й свідомо формувальні компенсації;

в) компенсації при операціях і від'єднання окремих аналізаторів;

г) формування компенсації порушених вегетативних функцій (активізація аферентної сигналізації з внутрішніх органів, поєднання рухового й вегетативного компонентів руху, його умовно-рефлекторне закріплення).

4. Нормалізація функцій і цілісної діяльності організму:

а) активне пригнічування реакції на патологічне змінену аферентацію імпульсів;

б) рефлекторна перебудова функцій, що піддаються довільному реіулюванню;

в) нормалізація лабільності нервових структур при парабіотичних станах;

г) відновлення повноцінної взаємокоординованої діяльності всіх систем організму, рівноваги організму із зовнішнім середовищем.

Послідовність дій при призначенні хворому лікувальної фізкультури. При призначенні засобів і форм ЛФК, визначенні режиму рухів на різних етапах відновного лікування доцільно користуватися схемою послідовності дій, яка складається з чотирьох етапів.

Перший етап. Мета - визначити стадію захворювання або характер пошкодження, ступінь функціональних порушень. Насамперед слід ознайомитися з анамнезом, оцінити функціональний стан, ступінь декомпенсації, резервними можливостями механізмів адаптації. Перший етап завершується формуванням висновку про стадію захворювання (характер пошкодження опорно-рухового апарату) й ступеня функціональних порушень.

Другий етап. Мета - встановити ступінь фізичної підготовки хворого на основі анамнестичних даних.

На основі даних анамнезу, всебічного обстеження і теперішнього стану хворого оцінити його фізичний розвиток і готовність до занять ЛФК. Фізична підготовленість хворого суттєво впливає на хід реабілітації. Вона може бути високою, середньою і низькою.

Третій етап. Мета - визначити період лікування засобами фізичної культури стосовно для конкретного хворого. При цьому слід ураховувати строк захворювання; метод лікування (консервативний, хірургічний); індивідуальні особливості організму хворого.

Четвертий етап. Мета - сформувати завдання лікувальної (оздоровчої) фізкультури, обгрунтувати вибір засобів і форм, вміти пояснити їхній вплив на організм хворого, підібрати комплекс фізичних вправ.

Для цього слід добре орієнтуватися в характері захворювання (травми), визначити період курсу ЛФК, призначений хворому, підібрати засоби ЛФК й виходячи з характеру захворювання або пошкодження, локалізації патологічного процесу, визначити межу фізичних навантажень, записати комплекс фізичних вправ (табл. 3).

Періоди лікувального використання фізичних вправ

Перший період – гострий, щадний, період вимушеного положення або іммобілізації. Анатомічний і фізіологічний стан окремих органів і всього організму порушений. Фізіологічна крива навантаження одновершинна, з максимальним підняттям у середині й основної частини заняття. Співвідношення дихальних вправ до загальнорозвивальних і спеціальних - 1:1. Темп виконання вправ повільний і середній (табл. 4).

У заняття вводяться 25% спеціальних і 75% загальнорозвивальних і дихальних вправ. Тривалість основної частини заняття становить близько 1/3 часу всього заняття.

Таблиця 3. Вихідні положення, які застосовують у лікувальній гімнастиці

Типи вихідних положень	Різновиди вихідних положень
1. Зміна форми й величини площі опору.	Лежачи на спині, на животі, на боці, сидячи, рачки.
2. Ізоляційна дія вправи (підсилення локальної дії вправи й вилучення компенсаторних рухів).	Поворот тулуба в положенні сидячи по-турецьки й сидячи верхи на лавці.
3. Зміна положення загального центру ваги (збільшення або зменшення навантаження).	Нахил тулуба в сторону; виконати тим важче, чим вище руки (на поясі, за головою, угорі).
4. Полегшення виконання вправ (зменшити тертя, створити оптимальний кут).	Використовують для тренування послаблених м'язів, виявлення активних рухів при паралічах.

Другий період (основний) - функціональний, період відновлення функцій. У цьому періоді фізіологічна крива навантаження дво-тривершинна. Фізичні вправи виконуються з різних вихідних положень. Співвідношення дихальних вправ до загальнорозвиваючих і спеціальних - 1:2. Темп їх виконання середній. У заняття уводяться 50% спеціальних вправ і 50% загальнорозвивальних та дихальних вправ. Тривалість основної частини заняття становить 1 /2 часу всього заняття.

Третій період (заключний) - тренувальний, період повного відновлення функцій як окремих органів, так і всього організму в цілому. Фізіологічна крива навантаження багатовершинна. Темп повільний, середній і швидкий. Співвідношення дихальних вправ до загальнорозвивальних і спеціальних вправ - 1:3. У заняття уводяться 75% спеціальних вправ і 25% загальнорозвивальних і дихальних вправ. Тривалість основної частини заняття збільшується і становить близько 2/3 часу всього заняття.

При визначенні ефективності занять необхідно врахувати обсяг і ступінь відновлення втрачених під час хвороби функціональних показників й анатомо-фізіологічних ознак (функціональні проби, антропометрія, вимірювання обсягу рухів у суглобах, показників сили, швидкості рухів, витривалості, характеру координації та ін.).

Дозування фізичного навантаження при проведенні занять з ЛФК. Методика ЛФК визначається завданнями, що ставляться перед цим методом лікування та засобами і формами ЛФК, що добираються для їхнього розв'язання на етапах реабілітації. Методика може видозмінюватись залежно від загального стану хворого, перебігу захворювання, рухового режиму, відновних реакцій організму на фізичне навантаження, що поступово збільшується. Величина його залежить від характеру, загальної кількості вправ і їх повторень, вихідних положень, темпу ритму, амплітуди рухів, складності і ступеня силових напружень, інтенсивності фізичних вправ, щільності і тривалості занять, емоційного рівня їх проведення.

Процес фізичної реабілітації необхідно будувати на основних дидактичних принципах (свідомість і активність, наочність, доступність та індивідуальність, систематичність і поступовість підвищення вимог).

Особливо ретельно слід дотримуватись принципу розподілу навантаження між різними м'язовими групами, чергувати напруження з розслабленням м'язів і поєднувати рухи з фазами дихання.

Методика передбачає застосування вправ малої, помірної, великої і максимальної інтенсивності, що залежить від рухового режиму, періоду використання ЛФК на етапах реабілітації (табл. 4).

Оцінка ефективності використання лікувальної фізкультури в комплексному лікуванні хворих для оцінки ефективності лікувально-педагогічного процесу і його корекції використовуються такі види контролю: етапний, поточний і експрес-контроль.

Етапний контроль проводиться при поступленні хворого на лікування в відділення і перед випискою з лікарні. Він містить поглиблене обстеження хворого з використанням методів функціональної діагностики, які характеризують стан серцево-судинної, дихальної і нервової систем, опорно-рухового апарату. Вибір методів обстеження визначається характером патології.

Поточний контроль. Проводиться протягом усього курсу лікування, не рідше одного разу в 7-10 днів з використанням простих методів клініко-функціонального обстеження і функціональних проб: антропометрії, контролю пульсу, артеріального тиску тощо.

Експрес-контроль. Дає змогу вивчати реакцію хворого на фізичне навантаження під час заняття лікувальною гімнастикою, плаванням, ходьбою і т.д. Обсяг досліджень визначається в кожному випадку можливостями і завданнями обстеження. Він може проводитись як за широкою, так і за обмеженою програмою. У цих випадках оцінюється самопочуття хворого, зовнішні ознаки втоми, реакція пульсу й артеріального тиску. В розширену програму вводяться функціональні обстеження.

Таблиця 4. Взаємозв'язок періодів реабілітації, періодів ЛФК і режимів рухової активності

Періоди реабілітації	Режими рухової активності	Періоди ЛФК	Відношення загально-розвивальних і дихальних вправ до спеціальних	Тривалість основної частини	Темп виконання вправ	Характеристика вихідного положення
1. Лікарняний (стаціонар)	1. Постільний: а)суворий; б) полегшений. 2. Напівпостільний 3. Вільний	Перший – вимушене положення (вступний) Другий - функціональний (основний)	75:25	1/3	Повільний Повільний, середній, швидкий (обмежено)	Лежачи Лежачи, сидячи, стоячи
2. Післялікарняний	1 .Щадний 2. Щадно-тренувальний	Третій - відновний (заключний)	50:50	1/2	Повільний, середній, швидкий	Залежно від самопочуття лежачи, сидячи, стоячи
3. Поліклінічний	3. Тренувальний		25:75	2/3		Лежачи, сидячи, стоячи